Дилема державної економічної політики: низький рівень безробіття при високій інфляції або низький рівень інфляції при високому рівні безробіття.
Проте не завжди крива Філліпса адекватно відображає альтернативність між інфляцією та безробіттям, оскільки не враховує реакцію центральних банків на циклічні коливання. Цю прогалину заповнює крива Тейлора, яка відображає альтернативність зв'язку між варіаціями інфляції і безробіття. Так, чим вищою є варіація інфляції та безробіття, тим діловий цикл є менш "згладженим". У разі, коли центральний банк намагається обмежити варіацію і не здійснює політику пристосування до шоку, має зрости варіація безробіття, як і передбачає крива Філліпса, і навпаки. Якщо ж центральний банк намагається зменшувати коливання зайнятості, реагуючи на шок, то має зрости варіація інфляції.
Використання графічних моделей Філліпса і Тейлора дає змогу передбачати наслідки стабілізаційної політики держави в короткостроковому періоді.
Проблему одночасного зростання інфляції та безробіття, починаючи з 1972 р., намагався у рамках кейнсіанської концепції розв'язати американський дослідник, Нобелівський лауреат 1981 р. Джеймс Тобін (1918-2002). У своїй праці "Інфляція і зайнятість" (1972) вчений стверджує, що відсутність інфляції призводить до надлишкового безробіття. Аналізуючи криву Філліпса, Тобін вказує, що вона характеризує "війну між заробітною платою і зайнятістю у кейнсіанській теорії", тобто відсутність інфляції призводить до надлишкового безробіття. Він вважав, що інфляція можлива і при зростанні безробіття, якщо заробітна плата зростає темпами, що перевищують темпи зростання продуктивності праці. Стабілізація заробітної плати вимагає збільшення рівня безробіття, а зростання попиту на працю підвищує номінальну заробітну плату, що призводить до зростання інфляції.
Уже в другій половині 60-х рр. і особливо в 70-ті рр. XX ст. рецепти неокейнсіанської моделі почали все більше суперечити економічним законам розвитку і, більше того, вони навіть сприяли загостренню окремих проблем, таких як інфляція, дефіцит державного бюджету, а особливо - циклічність розвитку. Соціально-економічний і політичний розвиток західних країн після Другої світової війни з усією наочністю довів, що державне регулювання економіки неспроможне забезпечити повної зайнятості й рівноваги. Використання кейнсіанських концепцій і моделей не дало змоги розв'язати проблеми реалізації та безкризового розвитку. Кризу кейнсіанської економічної теорії визнавали й провідні неокейнсіанці (Дж.Хікс в статті "Криза кейнсіанської економічної теорії"), які обґрунтовували протиріччя моделей неокейнсіанської політики з об'єктивними реаліями розвитку економіки, загострення проблем, зокрема інфляції, дефіциту державного бюджету і циклічності капіталістичного розвитку.
Ліве кейнсіанство - це реформістська течія неокейнсіанства. Його найвідоміші представники - британські економісти Дж.Робінсон, Н.Калдор, К.Куріхара. Вони вважають, що у ринковій економіці є ряд недоліків, які слід подолати шляхом реформування. Йдеться про захист інтересів дрібних власників, середнього класу, фермерів, інтелігенції, службовців та робітників. Вихід із цих суперечностей лівокейнсіанці шукають в обмеженні влади великих корпорацій і монополій. Головною причиною недостатнього попиту вважають нерівномірність і несправедливість розподілу національного доходу і закликають до його перерозподілу на користь трудящих, дрібних та середніх власників за рахунок великих корпорацій, на житлове будівництво, охорону здоров'я, освіту, соціальне страхування. Вони також вважали, що неокейнсіанці спотворили справжній зміст вчення Кейнса, повернувши його в русло концепції автоматичного відновлення загальної рівноваги, але на відміну від своїх американських колег робили акцент не на монетарних факторах впливу на процес відтворення, а на впливі на нього фактора розподілу доходів.
На основі лівого кейнсіанства у 60-70-х роках XX ст. формується концепція так званої радикальної політичної економії, яка виступає під гаслом "антимаржиналістської революції", різко критикує основні положення неокласичної теорії (Дж. Робінсон, П.Сраффа, Н. Калдор). В своїй праці "Економіка недосконалої конкуренції" (1933) Джоан Вайолет Робінсон (1903-1986) розробила теорію недосконалої конкуренції, критикуючи монополії як фактор, здатний викликати стагнаційні процеси в економіці. Вона одна з перших заявила про кризу ортодоксального кейнсіанства, визначила концепцію економічного зростання капіталістичної економіки, в якій поєднала теорію Кейнса з марксизмом, враховуючи соціально-економічні фактори та розподіл національного доходу. Важливе значення в економічних дослідженнях Дж.Робінсон має концепція розподілу, яка включає наступні елементи:
> визначення причин нерівності розподілу доходів, серед яких виділяє вплив соціальних та політичних рішень, а також дію ринкових сил;
> рівність заробітної плати та прибутку, на співвідношення яких впливають темпи економічного зростання, темпи розширення зайнятості, динаміка цін;
> вплив інвестиційної діяльності на процес нагромадження.
Однією з найважливіших частин теорії Дж.Робінсон було вчення про технічний прогрес, в якій виділяється три його типи: нейтральний, капіталозберігаючий та капіталомісткий.
У книзі "Нагромадження капіталу" (1956) Дж.Робінсон формує ідеальні умови економічного розвитку - умови "золотого віку" (рис. 10.5). Порушення цих умов є причиною нестабільного розвитку капіталізму.
Рис. 10.5 Умови економічного розвитку Дж. Робінсон
Дж.Робінсон визначає оптимальний рівень темпу нагромадження капіталу, який відповідає такому розподілу національного доходу, при якому зростання ефективного попиту рівне зростанню обсягів виробництва. Найважливішим стимулом капіталістичного зростання, за теорією Робінсон, є підвищення заробітної плати із зростанням продуктивності праці. Чим вища заробітна плата, тим вигідніше застосовувати менш трудомістку, але більш капіталомістку техніку.
П'єро Сраффа (1898-1984) у праці "Виробництво товарів за допомогою товарів" (1960) критикував розподільчу функцію вільної конкуренції, а діючу в західних країнах конкуренцію визначає як недосконалу, що пояснюється посиленням монополістичних тенденцій, обмеженнями при реалізації виготовлених товарів, у результаті чого падають ціни та зростають витрати обігу, а також врахуванням не лише цінового фактора, але й якості товару та торговельної марки.
Аналізуючи проблеми ціноутворення, Сраффа доводив теоретичну неспроможність концепцій граничної корисності й граничної продуктивності та повертається до рікардіанського розуміння вартості, використовуючи пропорції простого і розширеного відтворення Маркса.
Одним із авторів теорії економічного зростання лівого кейнсіанства був Ніколас Калдор (1908-1992). Циклічні коливання він пояснюються ендогенними факторами, формуванням заощаджень та інвестицій у різних фазах циклу ділової кон'юнктури. Калдор передбачає, що схильність до заощаджень найманих працівників і підприємців різна, а норма прибутку визначається відношенням інвестицій до сукупного доходу. У період депресії інвестиційний попит нееластичний до приросту національного доходу, оскільки мають місце надлишкові виробничі потужності. У період піднесення чим менші запаси надлишкових потужностей, тим еластичніший інвестиційний попит за доходом. При досягненні потенційного обсягу національного доходу інвестиції знову втрачають еластичність за доходом. Обмежувачем еластичності у цій ситуації є зростання ставок заробітної плати і процента.
Обсяг заощаджень теж зазнає коливань. Гранична схильність до заощаджень відносно мала при середньому рівні доходу і досить значна при доходах, нижчих від середнього та вищих від середнього рівня. За Калдором, особи з низьким рівнем доходів більше заощаджують, прагнучи збільшити своє споживання у майбутньому. Стабілізація доходу на середньому рівні знижує норму заощаджень. А перевищення середнього рівня доходу знову зменшує граничну схильність до заощаджень.
Рівновага на ринку благ (рис. 10.6) встановлюється за умови рівності заощаджень та інвестицій (точки А, В, С). Рівновага в точках А і С - стійка, а в точці В - нестійка. Точці А відповідає рівновага системи в умовах низької ділової активності. Точці С - рівновага в умовах високої ділової активності Рівновага в цих точках може порушуватись внаслідок зміни схильності до інвестування.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія політичних та економічних вчень» автора Любохинець Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Неокейнсіанство та його особливості“ на сторінці 3. Приємного читання.
