Регулювання світового фінансового ринку: методологічні аспекти

Економічні теорії в системі наукових економічних знань

Потрясіння у світовій економіці, спровоковані фінансовою кризою 2008- 2009 pp. і не до кінця ще переборені, з усією очевидністю показали, який вплив на реальний сектор світової економіки має фінансова сфера. В оцінці джерел першої світової економічної кризи на етапі постіндустріальних трансформацій загальновизнаним стало те, що саме ситуація на фінансовому ринку, насамперед у сегменті похідних фінансових інструментів, вийшовши з-під контролю, стала каталізатором наростання проблем у глобальній економіці. У зв'язку з цим важливо чітко визначити причинно-наслідкові зв'язки кризових процесів, що відбулися. Це необхідно для того, щоб зрозуміти, наскільки змінилася роль фінансового ринку в сучасному світовому економічному просторі й наскільки адекватно існуючі моделі та інструменти здатні його регулювати, а головне, запобігати кризовим явищам.

У зв'язку з цим важливо розкрити нові ознаки світового фінансового ринку, запропонувати методологічні підходи до його регулювання.

У Декларації, яка була прийнята "Групою двадцяти" для протидії світовій фінансовій кризі, було відзначено, що "...непослідовна й недостатньо скоординована макроекономічна політика й неадекватні структурні реформи привели до нестабільних глобальних макроекономічних результатів" [1, 2]. Здійснення політики "дешевих грошей" сприяло "перегріву" економіки й виникненню надлишкової ліквідності у різних сегментах (ринках нерухомості, акцій і сировинних товарів), що згодом підштовхнуло до відомого кризового сценарію. Монетарні фактори доповнила відсутність глобального регулювання й нагляду.

Незважаючи на колосальні фінансові заходи, здійснені урядами провідних країн по порятунку економіки (за деякими оцінками, найбільші економіки світу витратили на боротьбу із глобальною кризою 10 трлн дол. або в середньому по 10 тис. дол. на кожного свого громадянина) [3], не вдалося забезпечити її стабільність. Досить нагадати про безпрецедентне зниження кредитного рейтингу США міжнародним рейтинговим агентством Standard & Poor's у зв'язку з ростом дефіциту бюджету й державного боргу США, а також ситуацію з боргами в Європі, щоб побачити, що криза поширюється на все нові й нові європейські держави. За прогнозами, наприкінці 2015 р., у країнах з розвиненою економікою державний борг досягне в середньому 108% валового внутрішнього продукту. Це приблизно на 35 п.п. вище, ніж наприкінці 2007 р., перед початком світової кризи. Такий високий рівень боргу не спостерігався в цих країнах з кінця Другої світової війни [4].

Таким чином, стає очевидним, що назріла необхідність вибудовувати моделі економічної політики та вибирати інструменти її реалізації з урахуванням змін у світовій економічній та фінансовій системах.

Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що у більшості країн в передкризовий період проводилась політика сприяння модернізації, насамперед, фінансової сфери. Завдяки запровадженим стимулам фінансові ринки стали продукувати не тільки виробничі інвестиції, які спрямовувалися в реальний сектор економіки, а й у такі ірраціональні форми фінансового капіталу, як деривативи. В результаті саме в цьому сегменті визріли основні фактори ризику.

Надлишкова грошова маса, яка набувала форми полегшеного кредитування, не просто аномалія глобального ринку, але й один з найважливіших факторів збільшення непродуктивного попиту на фінансові активи та зростання їхньої вартості. Сучасна практика відшкодування боргів новими зобов'язаннями й широке поширення структурованих фінансових інструментів є прямим наслідком цих процесів. Крім того, фінансова політика фактичного дерегулювання ринків також сприяла розростанню сегменту похідних цінних паперів, незважаючи на небезпеку, що виходила від них.

Очевидно, що еволюція фінансового світу неминуча, але, як показала практика, абсолютно безмежне й неконтрольоване застосування подібних продуктів сучасної фінансової системи може поставити цю систему на межу колапсу [4, с.51].

Широке впровадження деривативів радикально змінили капіталістичний світ. Сутність цієї зміни полягала в тім, що до готівки й кредитних зобов'язань, які утворювали раніше дворівневу модель капіталістичної економіки, додався третій рівень, який стосовно другого рівня (кредитного) став відіграти таку ж роль, як і самі кредити відігравали стосовно наявних і безготівкових доларів. Причому кожний наступний рівень перевершує попередній на порядок. Про масштаби подібної "надбудови" можна судити по тому, яких обсягів досяг фінансовий сектор стосовно реального сектора економіки. Так, обсяг ринку інноваційних деривативів складав до початку кризи астрономічну суму – 620 трлн дол., що майже у 10 разів перевищував обсяг світового ВВП [4, с.51].

Все це привело до парадоксального перетворення всієї банківської системи, яке характеризувалося тим, що борги фактично одержали статус готівки міжбанківських розрахунків. У результаті такого агресивного розвитку ринку похідних фінансових інструментів у світовій банківській системі відбулися структурні зрушення. Ризики, традиційно властиві сектору, кредитні інститути почали списувати зі своїх балансів шляхом створення синтетично скроєних деривативних продуктів. Кредитні ризики стали переходити з банківського сектора до інших учасників інвестиційної діяльності. Іншими словами, була порушена звична структура взаємин між кредитором і позичальником капіталу, оцінка кредитного ризику поступово стала "випаровуватися" з самої суті процесу надання кредиту.

Таким чином, з інструментів, покликаних зменшувати локальні ризики, деривативи перетворилися на один з наймогутніших факторів системного ризику всіх світових фінансів, а валютний ринок – у гігантський тоталізатор. Саме деривативи, пов'язані з американськими іпотечними облігаціями, запустили світову фінансову кризу. Основні види деривативів представлені в таблиці.

Таблиця

Основні види деревативів та їх ознаки [5, с.17; 6, с.13; 8|

Види деривативівХарактерні ознаки деривативів
Валютні деривативиКласифікуються за трьома основними групами або видами: ф'ючерси/форварди, опціони і свопи. Це угоди про купівлю-продаж іноземної валюти з виконанням обов'язків через певний час в залежності від зміни курсу валюти, яка купується чи продається.
Кредитні деривативиПризначені для передавання кредитного ризику від однієї особи до іншої. їх застосування забезпечило додаткову ліквідність ринкам позичкових капіталів і можливість фіксування певної норми прибутку підприємств у майбутньому.
Процентні деривативиВикористовуються для хеджування процентних ризиків, до яких відносяться процентні свопи, опціони "кеп" і "флор" тощо
Фондові деривативиБазовим активом є цінні папери. До. них відносяться опціони, ф'ючерси, депозитарні розписки тощо.

Слід зазначити, що в даний час світовий ринок деривативів є практично нерегульованим. Законодавчі органи розвинених країн, зокрема США, встановлюють новий порядок контролю над ринком деривативів. Новими законами передбачається забезпечити прозорість ринку похідних інструментів, а також вирішити проблему маніпуляцій на ньому. В Європейському союзі також розроблені документи, що стосується операцій з похідними інструментами. Країни Євросоюзу внесли у свої законодавства полонення щодо торгівлі деривативами на позабіржовому ринку, а також штрафні санкції, принаймні, адміністративні штрафи для тих компаній і банків, дії яких не будуть відповідати новим правилам регулювання ринку похідних фінансових інструментів [5, с.20].

Незважаючи певні зусилля, до цього часу ще не вдалося стабілізувати світову фінансову систему, її вразливість у певному сенсі навіть посилилася. Тому фінансовий світовий порядок, що трансформується, вимагає адекватних підходів до його управління та регулювання.

У загальному вигляді методологія регулювання фінансового ринку повинна формуватися з урахуванням кінцевих цілей і змісту процесу регулювання, його юридичних типів і об'єктів. Серед основних цілей необхідно виділити наступні: захист інтересів учасників ринку; зниження системних ризиків; забезпечення ефективної й прозорої роботи ринку.

Необхідно визначитися, у чиїх інтересах здійснюється побудова механізму регулювання фінансового ринку, тобто на захист яких категорій учасників орієнтований даний механізм у першу чергу. На фінансових ринках розвинених країн, наприклад, на перший план ставляться інтереси приватних інвесторів.

Наступним блоком питань, які вимагають якісного методологічного опрацювання, є визначення пріоритетних об'єктів регулювання. У якості таких можуть виступати:

• учасники ринку (емітенти, інвестори, професійні учасники, організації інфраструктури);

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічні теорії в системі наукових економічних знань» автора Мацелюх H.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Регулювання світового фінансового ринку: методологічні аспекти“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Наукові економічні знання як результат пізнання економічного життя

  • Методологія наукового пізнання економічної реальності

  • Економічні наукові знання: сутність, функціональна структура

  • Економічна свідомість, економічне мислення

  • Науковий економічний світогляд

  • Розділ 2. Теоретичний блок економічної науки: становлення, розвиток, сучасний стан

  • Класична економічна теорія (політична економія): загальна характеристика

  • "Маржинальні революція" в економічній теорії

  • Загальна характеристика неокласичної економічної теорії

  • Теоретичні засади, еволюція, особливості монетаризму

  • Методологічні засади і теоретичний зміст сучасної постнекласичної економічної теорії

  • Сучасна структуризація економічної науки

  • Розвиток економічної теорії в незалежній Україні

  • Тенденції синтезу провідних напрямів сучасної економічної теорії

  • Розділ 3. Політекономічні дослідження сутності економічних явищ і процесів та їх місце в системі сучасного економічного знання

  • Економічні потреби: сутність, структура. Економічні блага

  • Суспільне виробництво: сутність, структура

  • Економічні ресурси і фактори виробництва. Економічний вибір

  • Закон зростання потреб та механізм його дії

  • Мета виробництва та межа виробничих можливостей

  • Змішана економічна система: сутність, ознаки, національні особливості

  • Політекономічні знання як стратегічний ресурс формування інформаційного суспільства та його економіки

  • Розділ 4. Мікроекономічні знання як відносно самостійні складові системи теоретичних економічних знань

  • Методи мікроекономічної теорії

  • Корисність: загальна і гранична

  • Бюджетне обмеження споживача

  • Ринковий попит. Закон попиту

  • Види еластичності попиту і пропозиції

  • Постійні, змінні та загальні (валові) витрати фірми

  • Розділ 5. Макроекономічні знання в структурі наукових економічних знань

  • Методи макроекономічної теорії

  • Модель кругообігу для відкритої економіки

  • Сукупна пропозиція

  • Фінансові кризи: поняття, типи

  • Дефіцит бюджету: сутність, види, джерела фінансування

  • Дефолт і методи його врегулювання

  • Розділ 6. Наукові здобутки інституціональної економічноїтеорії

  • Неоінституціональна економічна теорія: особливості методології

  • Теорія трансакційних витрат

  • Поняття "трансакція" в новій інституціональній економічній теорії

  • Види трансакційних витрат

  • Неоінституціональна економічна теорія прав власності

  • Процедури специфікації, диференціації та розщеплення прав власності

  • Економічна доцільність приватної, комунальної та державної форм власності

  • Економічний зміст інтелектуальної власності

  • Об'єкти та суб'єкти права інтелектуальної власності

  • Розділ 7. Результати наукових досліджень функціонування міжнародної економіки як складової економічної теорії

  • Міжнародна економічна інтеграція: сутність, функції, особливості

  • Світова торгівля як форма міжнародних економічних відносин

  • Міжнародний рух капіталів: сутність, функції, форми

  • Міжнародна міграція робочої сили

  • Транснаціоналізація економічної діяльності корпорацій: сучасні тенденції

  • Сучасний світовий ринок: сутність, функції, особливості

  • Регулювання світового фінансового ринку: методологічні аспекти
  • Міжнародні валютні відносини

  • Економічна глобалізація: етапи, зміст, рушійні сили, суперечності

  • Глобалізаційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток України

  • Розділ 8. Теоретичні наукові здобутки видатних дослідників економічної життєдіяльності суспільства

  • Теоретичні надбання економічного вчення Альфреда Маршалла

  • Теорія людської діяльності Людвіга фон Мізеса

  • Теорія ефективного попиту Джона Кейнса

  • Джозеф Стігліц про асиметрію інформації

  • "Національна система політичної економії" Фрідріха Ліста

  • Інституціональна економічна теорія Торстейна Веблена

  • Інституціональна економічна теорія Джона Роджерса Коммонса

  • Інституціональна економічна теорія нового індустріального суспільства Джона Гелбрейта

  • Теорія постіндустріального суспільства Данієля Белла

  • Теорема Рональда Коуза

  • Розвиток Елінорою Остром нової інституціональної теорії

  • Теорія суспільного вибору Джеймса Б'юкенена

  • Теорія інституційних змін Дугласа Норта

  • Теорія "трьох хвиль" цивілізації Елвіна Тоффлера

  • Теорія людського капіталу Теодора Шульца і Гері Беккера

  • Розділ 9. Тренінг для закріплення отриманих знань

  • Варіант 4

  • Варіант 7

  • Варіант 11

  • Варіант 14

  • Варіант 17

  • Варіант 20

  • Варіант 23

  • Варіант 27

  • Варіант 30