Трансакційні витрати – це витрати, що забезпечують перехід прав власності від одних економічних агентів до інших та охорону цих прав. Ці витрати не пов'язані з процесом створення вартості, а забезпечують лише трансакцію – угоду про зміну власника продукту (його продаж) чи надання послуг. На відміну від агентських витрат, які здійснюються усередині фірми не на ринкових основах, трансакційні витрати стосуються тільки ринку.
Деякі дослідники вважають трансакційні витрати неоднорідними за своїм складом.
К. Менар виділяє чотири типи трансаційних витрат:
• витрати виділення (зумовлені різницею у технологіях);
• інформаційні витрати (складаються із витрат кодування та передачі інформації, її розшифрування, витрат на вивчення і засвоєння інформаційних систем);
• витрати на масштаб (зумовлені існуванням системи безособового обміну, яка потребує витрат на спеціалізовану систему забезпечення виконання угод і контрактів);
• витрати на опортуністичну поведінку (на покарання порушника ринкових угод) [1].
Д. Норт поділяє трансакційні витрати:
• на вимірювання цінних атрибутів того, що обмінюється;
• на захист прав;
• на нагляд за дотриманням угод і забезпеченням їх виконання.
О. Уільямсон вважає, що трансакційні витрати – це витрати опортуністичної поведінки економічних суб'єктів, а Дженсен і Меклінг акцентують увагу на витратах контролю за поведінкою виконавців.
Алчіан і Демсетц вважають, що це витрати на узгодження і координацію при застосуванні економічних ресурсів у виробництві, а Ченг називає їх "витратами, існування яких неможливо уявити у господарств Робінзона Крузо" тощо.
Однак найбільш відомими розробниками теорії трансакційних витрат є Рональд Коуз [2] і Джордж Стіглер.
Сучасна неоінститціональна теорія стверджує, що трансакційні витрати властиві усім механізмам координації (ринок, фірма (організація), держава) і виділяють, відповідно, наступні види трансакційних витрат [3]:
• витрати використання ринкового механізму координації діяльності людей –ринкові трансакційні витрати;
• витрати в середині фірми – управлінські або бюрократичні витрати; ці витрати виникають тоді, коли керуючий користується правом давати команди в середині організації;
• політичні трансакційні витрати – це витрати використання механізму держави, тобто витрати, пов'язані зі створенням і підтримкою інституціональних рамок суспільства (витрати створення законів, підтримання механізмів захисту правил, встановлених державою, і т.ін.).
Для всіх цих видів витрат можна виділити:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічні теорії в системі наукових економічних знань» автора Мацелюх H.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Види трансакційних витрат“ на сторінці 1. Приємного читання.
