Теорема Р. Коуза викладена в його статті "Проблема соціальних витрат". В якій розглядається проблема зовнішніх ефектів (екстерналій). Так називають побічні результати будь-якої діяльності, які стосуються не безпосередніх її учасників, а третіх осіб [1].
Теорема Коуза стверджує: "Якщо права власності чітко визначені і трансакційні витрати дорівнюють нулю, то розміщення ресурсів (структура виробництва) буде залишатися незмінною і ефективною незалежно від змін в розподілі прав власності" [2]. Отже, з точки зору Коуза, в умовах нульових трансакційних витрат (а саме з цих умов виходила стандартна неокласична теорія) ринок сам зуміє впоратися із зовнішніми ефектами. Таким чином, висувається парадоксальне положення: при відсутності витрат з приводу укладання угод структура виробництва залишається такою ж незалежно від того, хто яким ресурсом володіє. Теорема доводилась Коузом на прикладах, частково умовних, частково взятих із реального життя [3].
Сьогодні теорема Коуза вважається одним із найбільш яскравих досягнень економічної думки другої половини минулого століття:
• вона розкриває економічний сенс прав власності;
• відводить звинувачення ринку в "провалах";
• виявляє ключове значення трансакційних витрат;
• показує, що посилання на зовнішні ефекти – недостатні підстави для державного втручання.
Примітки
• 1. Приклади: 1) негативних екстерналій: забруднення річки відходами підприємства; дим із заводської труби, яким мають дихати люди, які проживають біля заводу; 2) позитивні: приватні квітники, якими можуть милуватися люди, що проходять мимо них тощо.
• 2. Коуз Р. Природа социальных издержек: пер. англ. [Текст] / Р. Коуз // Фирма, рынок и право; науч. Ред.. Р. Капелюшникова. – М. : Дело ЛТД при участии изд-ва "Gatallaxy", 1993. –C.43-44.
• 3. Приклади наведені: История экономических учений / Под ред. В. Автономова, О. Ананьина, Н. Макашевой : Учеб, пособие. – М.: ИНФРА-М, 2000. – С. 665- 666.
Кінцевий висновок Коуза наступний: "якби всі права були ясно визначені і прописані, якби трансакційні витрати дорівнювали нулю, якби люди погоджувались чітко притримуватися результатів добровільного обміну, то ніяких екстерналій не було б". "Провалів ринку" в цих умовах не відбувалось би, і в держави не залишалось би ніяких підстав для втручання з метою корегування ринкового механізму (с. 666).
Інституціональна економічна теорія Олівера Уільямсона
Олівер Уільямсон [1] по праву вважається основоположником теорії трансакційних витрат. Для пояснення своєї концепції він використовує ознаки обмеженої раціональності й опортунізму. Дані ознаки необхідні йому для обгрунтування центрального питання теорії трансакційних витрат – "виробляти чи купувати" [2].
Уільямсон зробив спробу відобразити зміни рівня обмеженої раціональності через схильність людини до опортуністичної поведінки. Опортунізм він пов'язує з егоїзмом і визначає його, як "переслідування власного інтересу, що доходить до віроломства" [3]. Мова йде про будь-які форми порушення взятих на себе зобов'язань, наприклад відмова виконувати умови контракту. Індивіди, що максимізують корисність, будуть вести себе опортуністично (тобто надавати послуги меншого обсягу і гіршої якості, коли це може збільшити їм прибуток). В неокласичній теорії для опортуністичної поведінки не було місця, оскільки володіння досконалою інформацією виключає її можливість.
На думку Уільямсона недооцінка значущості опортуністичної поведінки при поясненні умов і результатів використання обмежених ресурсів призводить до недооцінки трансакційних витрат. Саме тому він робить акцент на витратах опортуністичної поведінки. Уільямсон виділяє два типи таких витрат: ex ante та ex post. До витрат типу ex ante включають витрати на розробку проекту угоди та проведення відповідних переговорів. Витрати типу ex post включають витрати, пов'язані з неефективною адаптацією і коригуванням договору, які виникають, коли реалізація контракту збивається з установленого курсу в результаті прорахунків у договорі, помилок, недоглядів і непередбачених зовнішніх впливів, а також організаційні та експлуатаційні витрати, пов'язані з використанням наявної структури управління [4].
Уільямсон вважається одним із засновників наукової школи, яка досліджує економічні організації з точки зору існування "контролюючих структур". Контролюючі структури регулюють відносини між учасниками угоди на стадії її виконання і створюються для оцінки поведінки учасників угоди, виникнення виникаючих суперечок, адаптації до неочікуваних змін, застосування санкцій до порушників. Потребу в контролюючих структурах він пояснює тим, що контракти є неповними [5], а тому досліджує проблему зменшення трансаційних витрат у контрактному процесі, шукає засоби забезпечення достовірності зобов'язань сторін контракту в умовах використання специфічних ресурсів.
Уільямсон довів, що різноманітність контрактів відображає властивості трансакцій, які диференційовано закріплюються за структурами управління, що дозволяють економити на трансакційних витратах [4, с. 88].
Зростання ефективності виробництва може бути забезпечене за рахунок не тільки технологічних змін (в тому числі у зв'язку з використанням специфічних ресурсів), але й переходу до адекватної форми інституціонального устрою або створення його нової модифікації.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічні теорії в системі наукових економічних знань» автора Мацелюх H.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Теорема Рональда Коуза“ на сторінці 1. Приємного читання.
