TextBook o землю (8 млн га) дали в користування селянським господарствам. Конфісковані засоби виробництва поділили між селянами. Навесні 1940 р. розпочалася колективізація сільського господарства;
o українські кооперативні об'єднання були закриті або одержавлені.
Економічна політика радянської влади не забезпечила стійкий економічний розвиток. Почалися перебої в постачанні населення товарами першої необхідності. Було репресовано 10-20 % населення. Куркульськими вважали 21,1 тис. господарств.
Остаточно сформувалася командно-адміністративна система управління народним господарством. Розвинулось централізоване планування. Упорядковувалася система галузевих наркоматів. Дедалі більшого значення набуло планування народного господарства за територіальною ознакою. Закріпився принцип директивності господарських планів, посилився ступінь централізації планування виробництва і розподілу продукції, фінансових і трудових ресурсів. Значно зросла роль Держплану України як народногосподарського штабу республіки.
За 1939 р. - половину 1941 р. було введено в дію 600 нових промислових підприємств. Понад 90 % продукції важкої промисловості виробляли на нових або реконструйованих підприємствах. За обсягом виробництва металу і машин Україна випередила передові західноєвропейські країни.
У сільському господарстві продовжувався процес соціалістичної індустріалізації. Головною організаційно-правовою формою були колгоспи (28,6 тис).
Проте соціальна структура суспільства залишалася доіндустріальною. Сільське населення згідно з переписом 1939 р. становило 66,9 %.
У СРСР та Україні організаційний і техніко-технологічний рівні народного господарства були значно нижчими від світового. Темпи зростання продуктивності праці не перевищували 1-2 %. Середньорічні темпи розвитку промисловості, за оцінками сучасних дослідників, дорівнювали 3-4 %, а національний дохід за 1928- 1940 рр. збільшився лише удвічі. Уповільнення розвитку зумовили незавершене будівництво, збільшення виробничих запасів, зростання обсягів воєнної промисловості, політичні репресії спеціалістів народного господарства. Виявилися макроекономічні та технічні диспропорції. Підприємства перейшли на 8-годинний робочий день і 7-денний робочий тиждень. Соціалістична модель індустріалізації характеризувалася екстенсивним розвитком.
В історії господарства України періоду Великої Вітчизняної війни (22 червня 1941 р. - 9 травня 1945 р.) виокремлюють три етапи:
1) червень 1941 р. - липень 1942 р.: в умовах наступу німецько-фашистських військ господарство перебудовувалося на воєнний лад, було евакуйовано матеріальні цінності та трудові ресурси;
2) липень 1942 р. - листопад 1944 р.: тимчасовий німецько-фашистський окупаційний режим;
3) листопад 1944 р. - травень 1945 р.: у міру визволення території України почався процес відбудови господарства, який тривав протягом 1946-1950 рр.
22 червня 1941 р. на європейській території СРСР запроваджено воєнний стан. За директивою Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) від
29 червня 1941 р. було визначено програму перебудови економіки під гаслом "Все для фронту, все для перемоги". Виробництво пере-профільовано на випуск воєнної продукції. Наприклад, у Харкові, авіаційний завод почав виробляти бойові літаки, заводи імені Комінтерну і тракторний - танки, електромеханічний - глибинні бомби, снаряди, заводи "Серп і Молот", імені Фрунзе, "Червоний Жовтень", турбогенераторний - міномети різних систем. У сільському господарстві почалося збирання врожаю. Терміни жнив становили 10-12 днів. Введено нормований і диференційований продаж продовольства та предметів широкого вжитку, організовано відділи робітничого постачання на підприємствах.
Було евакуйовано понад 550 великих підприємств, 23 великі будівельні організації, 9 тис. одиниць устаткування легкої промисловості, колгоспи, радгоспи, МТС і майже 3,5 млн осіб населення. На схід вивезли 34 тис. тракторів, 2 млн т зерна і зернопродуктів, що становило 8 частину всіх зернових, заготовлених у 1941 р. у республіці, а також понад 6,28 млн голів худоби. Евакуювали науково-дослідні установи, вищі навчальні заклади, театри, музеї, медичні заклади, творчі спілки, фонди більшості архівів і музеїв. Перебазовані матеріальні та людські цінності були важливим джерелом зростання виробництва в СРСР. У східних районах побудували 2250 великих промислових підприємств. Із березня 1942 р. розпочалося промислове зростання. В 1942 р. з виробництва деяких видів військової техніки (танків, артилерійських знарядь тощо) СРСР випередив Німеччину.
Сформована в СРСР централізована система управління в період війни була діючою та затребуваною. Адміністративні методи управління дали змогу зосередити всі види ресурсів держави, оперативно керувати ними і вирішувати завдання, пов'язані зі створенням військової економіки і забезпеченням фронту всім необхідним.
Економічна політика окупаційної влади визначалася політичними завданнями перетворення України в колонію Німеччини, сировинне і продовольче джерело для німецької економіки. В Україні, очищеній від корінного населення, планували поселити 25 млн німецьких колоністів. Окупаційна політика здійснювалася за такими напрямами.
Україну поділили на чотири частини, підпорядковані різним адміністративним органам. Так, Чернівецька, Ізраїльська та Одеська області, південні райони Вінницької й західні Миколаївської областей були приєднані до королівської Румунії. Львівська, Дрогобицька, Станіславська і Тернопільська області перетворили на дистрикт (округ) "Галичина" з центром у Львові, що належала до складу генерал-губернаторства разом з польськими землями з центром у Кракові. Решта українських земель, Крим, південні райони Білорусі та Орловської області РРФСР утворили рейхскомісаріат "Україна" з центром у
Рівному. Прифронтові райони - Донбас, Чернігівська, Сумська і Харківська області - підпорядковувались безпосередньо військовому командуванню. Влада загалом належала німецькій адміністрації, якій допомагали цивільна й місцева допоміжна адміністрації. Діяли також численні поліцейські органи: гестапо (державна таємна поліція), МСС" (охоронні загони фашистської партії), "СД" (служба безпеки), жандармерія та ін. Усіма окупованими територіями управляло рейхсміністерство у справах окупованих східних областей.
На окупованій території скасували чинність радянських заковів, ввели німецьке кримінальне право та німецькі суди, режим терору, нещадної експлуатації й відкритого грабіжництва, політику масового знищення цивільного населення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Козюка В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „3.2. Розвиток радянської соціалістичної економіки в Україні та його відображення в економічній думці“ на сторінці 9. Приємного читання.