Розділ «1.5. Виникнення кейнсіанства. Теоретична система Дж.М. Кейнса»

Економічна криза 1929-1933 рр. показала, що в умовах монополізації економіки ринковий механізм неспроможний самостійно, без державного втручання, забезпечити систему стійкої рівноваги економіки. Неокласична економічна теорія, що обґрунтовувала автоматичний характер дії механізму ринкової економіки, як з'ясувалося, була нездатна вирішити економічні проблеми реального життя. Виникла необхідність нового підходу до пояснення суті економічних процесів, зокрема в умовах кризової та депресивної економіки, розробки нової концепції економічної політики держави. Це завдання виконала економічна теорія Джона Мейнарда Кейнса (1883-1946) - видатного англійського вченого-економіста, політичного і громадського діяча.

У працях 20-х - початку 30-х років XX ст. "Трактат про ймовірність" (1921), "Трактат про грошову реформу" (1923), "Економічні наслідки містера Черчілля" (1925), "Кінець вільного підприємництва" (1926), "Трактат про гроші" (1930) Дж.М. Кейнс досліджував: а) проблеми грошової політики: розглядав гроші як активний фактор економічного процесу, доцільність незалежно від золотого стандарту контролю грошової емісії центральним банком для розширення або зменшення банківського кредиту через зміну норми процентної ставки, висловив ідею заміни золотого стандарту регульованою валютою; б) причини макроекономічної нерівноваги через відсутність автоматичного механізму перетворення заощаджень в інвестиції; в) роль держави у монетарній сфері та на ринку праці. Погляди Дж.М. Кейнса на початку 1930-х років викликали наукову дискусію в академічних колах. Представник неоавстрійської школи

Ф.А. Хайєк критикував ідеї Дж.М. Кейнса як такі, що підривають віру в ефективність ринкової економіки.

Головна праця Дж.М. Кейнса "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936) завершила формування основних положень його економічного вчення. У 1937 р. він опублікував статтю "Загальна теорія зайнятості", в якій дав стислий узагальнений виклад своєї теорії, пояснив положення, які викликали найбільшу дискусію, акцентував увагу на основних теоретико-методологічних засадах власного наукового підходу.

Кейнсіанська революція

Предмет економічної теорії Дж.М. Кейнса

Основні теоретичні положення вчення Дж.М. Кейнса

Вчений обґрунтовував власну економічну теорію, полемізуючи з поглядами класиків і неокласиків щодо функціонування ринкової економіки. Він наголошував на невідповідності існуючим економічним умовам таких тез: 1) ринкова економіка здатна автоматично забезпечувати економічну рівновагу і повною мірою використовувати всі наявні економічні ресурси - виробничі потужності, робочу силу, заощадження, оскільки пропозиція товарів породжує адекватний попит, порушення ринкової рівноваги може мати лише тимчасовий характер і швидко усувається за допомогою системи гнучких цін; 2) реальна зарплата дорівнює граничній важкості праці за умов існуючої зайнятості: 3) рівень зайнятості на ринку праці визначається автоматично розміром зарплати у точці рівноваги попиту і пропозиції незалежно від величини зайнятості; отже, перешкод у досягненні повної зайнятості немає; є два види безробіття: фрикційне (у нестатичній економіці тимчасове безробіття "між двома роботами") і добровільне, залежне від власного вибору робітника.

Вихідним пунктом теорії Кейнса є положення, що ринкова економічна система в принципі нерівноважна. Динаміка виробництва національного доходу та рівень зайнятості залежать не стільки від чинників сукупної пропозиції {обсяги праці, капіталу, їх ефективність), скільки від чинників сукупного попиту, які забезпечують реалізацію продукту і відповідно визначають міру залучення економічних ресурсів у суспільне виробництво та рівень доходів в економіці.

Теорія зайнятості та безробіття. Відправними моментами теоретичного аналізу Дж.М. Кейнса є поняття ефективного попиту та вимушеного безробіття, рівноважний стан економіки в короткостроковому періоді (незмінні стан техніки, обсяги використаних ресурсів, витрати, зайнятість трудових ресурсів), урахування фактора економічної невизначеності та очікування.

Аналізуючи принцип ефективного попиту, Дж.М. Кейнс стверджував, що за умови незмінних чинників пропозиції зайнятість на окремому підприємстві та в галузі залежить від попиту, в національному господарстві - від сукупного попиту, який визначав як "очікувану виручку" від реалізації виробленої продукції за даних обсягів зайнятості. Досліджуючи функціональну залежність між сукупною пропозицією, сукупним попитом і зайнятістю, вчений ввів у науковий аналіз поняття "ефективного попиту", величина якого "відповідає точці перетину кривої функції сукупного попиту та кривої функції сукупної пропозиції. Функція сукупного попиту виражає відношення між різними гіпотетичними рівнями зайнятості та виручкою, яку передбачається отримати, ефективний попит є функцією сукупного попиту, що фактично реалізується,... відповідає рівню зайнятості, за якого підприємець здатний максимізувати розмір очікуваного прибутку1. Отже, ефективний попит - це сукупний попит на блага, що дорівнює (максимально наближається) сукупній пропозиції, забезпечує повне завантаження виробничих потужностей та повну зайнятість, а отже, макроекономічну рівновагу.

Ефективний попит визначає стан економічної системи, його недостатність порушує рівновагу через виникнення пропозиції надлишкових ресурсів, є причиною циклічного спаду, що породжує вимушене безробіття. Підприємці в умовах скорочення попиту на свої товари віддають перевагу зменшенню обсягів виробництва за даної ціни та скороченню зайнятості, а не зниженню цін і заробітної плати при збереженні попередніх обсягів виробництва та зайнятості. Визнання існування вимушеного безробіття заперечувало положення класичної економічної теорії про здатність ринку праці до саморегулювання.

Дж.М. Кейнс головну увагу приділив аналізу причин недостатності ефективного попиту, обґрунтовуючи взаємозв'язок між рівнем зайнятості та величиною сукупного реального доходу, споживання та заощаджень.

Теорія доходу, заощаджень та інвестицій

Дж.М. Кейнс дотримується традиційних поглядів:

Проте вчений принципово відкинув положення класичної та неокласичної економічних теорій про заощадження (ощадливість, утримання від споживання) як головне джерело нагромадження капіталу і, отже, економічного зростання, їх пояснення як тимчасово відкладеного ринкового попиту, автоматичність перетворення заощаджень в інвестиції. Він вважав, що надмірна ощадливість, навпаки, перешкоджає економічному зростанню, оскільки породжує проблему надлишкової пропозиції товарів.

Згідно з теорією Дж.М. Кейнса споживання - це всі продажі впродовж певного періоду, заощадження - перевищення доходу над споживанням. Ефективний попит, який складається з сукупного споживчого попиту та інвестиційного попиту, тотожний національному доходу і складається з двох частин: споживання та інвестиційних витрат бізнесу. Зайнятість є функцією від передбачуваних споживання та інвестицій1. Необхідно, щоб величина ефективних заощаджень визначалася розмірами нових інвестицій.

Дж.М. Кейнс визначив фактори, які за даного рівня зайнятості визначають витрати споживання (сукупного споживчого попиту), величина якого є функцією сукупного доходу та його приросту:

Витрати споживання залежать: 1) частково від величини доходу, 2) частково від об'єктивних обставин, 3) частково від суб'єктивних потреб і психологічних схильностей, 4) від принципів розподілу сукупного доходу між учасниками господарського процесу.