Розділ «2.2. Економічна політика зростання. Теорії економічного зростання»

2.2.1. Економічне зростання індустріальних ринкових систем країн Європейської цивілізації в 1950-1960-х роках

Економічний розвиток у 50-60-х роках характеризувався швидкими темпами зростання та короткостроковими проявами рецесії. Підтримка економічного зростання була основним змістом політики урядів індустріально розвинених країн світу.

Аналіз даних табл. 12.5 дає змогу зробити висновок про безпрецедентне зростання середньорічних темпів макроекономічних показників за умов зрілої індустріальної економіки. Визначився тренд зростаючої макроекономічної динаміки впродовж 100 років.

Японія продемонструвала найвищі темпи економічного розвитку. В історії японської економіки період другої половини 1950- 1960-х років отримав назву "японське економічне диво". Обсяги промислового виробництва зросли в 10,4 разу, сільськогосподарського - в 1,57 разу, товарного експорту - в 10,9 разу.

Японія в 1970 р. посіла друге місце у світі за обсягами ВВП після США, четверте - за обсягами експорту, перше - за рівнем нагромадження капіталу. Впродовж 1963-1970 рр. продуктивність праці зростала на 11 % щорічно.

В історії німецької економіки 1953-1956 рр. були періодом зміцнення економічної системи, а друга половина 1950-х - 1960-ті роки - стабільного економічного зростання, відомого як німецьке економічне диво.

У Франції темпи економічного зростання перевищували середні темпи розвитку економічно розвинених держав. Зростання промислового розвитку становило в 1950-х роках 10-15 %, у 1960-х роках коливалися від 3,6 % у 1963 р. до 12 % у 1968-1969 роках. Лише за 1960-ті роки національний дохід збільшився удвічі, продуктивність праці - на 60 %.

Велика Британія за основними показниками значно відставала від індустріально розвинених держав, у тому числі західноєвропейських. Так, середньорічні темпи промислового виробництва становили 3,3 % у 1950-х роках.

США відстали від європейських країн за темпами економічного зростання. Негативний вплив мали економічні кризи 1954, 1957- 1958,1960-1961,1969-1970 рр. У ці періоди ВНД знижувався на

Таблиця 2.5. Зростання середньорічних темпів макроекономічних показників індустріальних ринкових економічних систем країн Європейської цивілізації, %

1,6-3,9 %, промислове виробництво - на 8-12 %, рівень безробіття зростав до 7 %. Проте США посідали перше місце за темпами зростання продуктивності праці - 2,9 %. Європейські держави не зуміли досягти рівня США і подолати відставання.

Процес економічного зростання зумовили такі чинники:

o Вплив структуроутворювальних факторів розвитку, що визначали еволюцію ринкової економіки: трансформація та стабілізація фінансово-торговельної системи; посилення економічної інтернаціоналізації та інтеграції, формування макроекономічних чинників глобалізаційних процесів; розгортання сучасної науково-технічної революції (СНТР) та її пролонгація; розвиток сучасних корпорацій у транснаціональних формах; формування змішаних економічних систем, окреслення соціальної орієнтованості ринкових суспільств. Це забезпечило переважно інтенсивне економічне зростання.

o Масштаби і структура інвестицій визначали рівень і темпи розвитку національних господарств. Якщо в економічно розвинених країнах світу їх частка у ВНД у довоєнні роки становила в середньому 15,4 %, то в 1970р. вона коливалася у межах 20-30 %, у США - лише 14 %, що свідчило про втрату країною переваги за масштабами інвестицій в економіку.

Змінювалася технологічна структура інвестицій. їх частка в активну частину основного капіталу (машини, обладнання, модернізацію, автоматизацію виробничих процесів) зросла у 1960-х роках до 51- 67 % від загального обсягу, в 1970-х роках у США такі витрати становили 74 %, у ФРН - 78 %. У 1950-х роках інвестиції вкладалися в реконструкцію вугільної, сталеплавильної промисловості, в такі галузі, як нафтохімічна, електротехнічна, автомобільна, виробництво пластмас, машинобудування. У 1960-х роках першість в інвестуванні мали авіаракетна, приладобудівна, хімічна, нафтопереробна, гумовотехнічна галузі. Зменшилися інвестиції в добувну промисловість.

Зросли капітальні вкладення у сферу нематеріального виробництва: освіту, фахову підготовку, науку, медицину. У 1968 р. їх частка у структурі всіх капіталовкладень становила в США 76,6 %, ФРН - 56,6, Франції - 53,3, Великій Британії - 61,2 %.

У Франції змінилося співвідношення між внутрішніми та закордонними інвестиціями. Якщо на початку XX ст. інвестиції в облігації державних позик та закордонні цінні папери в 10 разів перевищували інвестиції у промисловість і торгівлю, то у 1960-х роках у промисловість, транспорт і торгівлю було інвестовано в 6 разів більше, ніж вивезено.

Японія за обсягами інвестицій випередила Францію, ФРН, Велику Британію в 2,6 разу, США - в 4 рази. Частка інвестицій у ВНД за 1953-1969 рр. зросла з 25 до 38,7 %. Майже 80 % коштів вкладали в промисловість, будівництво, у виробництво машин та обладнання. За масштабами оновлення виробничих фондів Японії належало перше місце у світі.

o Тривали структурні зміни у національних економіках і світовому господарстві. У 1950-1960-х роках середньорічні темпи зростання матеріального виробництва становили 4,3 %, у сфері послуг - 4,5 %. Зміни співвідношення між окремими секторами господарства показано в табл. 2.6.