Розділ «3.2. Розвиток радянської соціалістичної економіки в Україні та його відображення в економічній думці»

Для радянської соціалістичної економіки (радянської економічної моделі) характерні: панування державної власності, тотальне одержавлення народного господарства, вилучення з відносин власності широких прошарків трудящих і заміна їх партійно-радянською номенклатурою, що діяла за дорученням і від імені держави; командно-адміністративна система управління народним господарством, централізоване директивне планування, владно-наказові господарські зв'язки, жорстка ієрархія суб'єктів господарювання та економічних інтересів (реалізація державного інтересу забезпечує відтворення системи); брак конкуренції; дефіцитність; надмірний рівень монополізації; заміна внутрішніх джерел і стимулів розвитку зовнішніми спонукальними мотивами.

Радянська наука розробила концепцію розвитку ступенів зрілості соціалістичної економіки. Згідно з нею перехідний період від ринкової до соціалістичної економіки тривав протягом 1917-1937 рр., у кінці 1950-х років було сформовано розвинуте соціалістичне суспільство, 1960-1980-ті роки визначались як період його вдосконалення і побудови матеріально-технічної бази комунізму. Кожен з цих періодів мав свої зміст, цілі й завдання економічного та соціального розвитку. Історію радянської економіки в Україні традиційно поділяють на такі періоди:

1. Перехідний період від ринкової до соціалістичної економіки (1917-1937рр.):

o становлення радянської системи господарювання (1917- 1921). Політика воєнного комунізму в Україні (1919-1921);

o нова економічна політика в Україні (1921-1928). Початок соціалістичної індустріалізації (1925-1928);

o соціалістична індустріалізація народного господарства (1928- 1937) в умовах становлення командно-адміністративної системи. Побудова соціалістичної економіки.

2. Розвиток радянської соціалістичної економіки в умовах командно адміністративної системи (1938-1985рр.):

o господарство України в період третьої п'ятирічки (1938-1941);

o господарство України у період Великої Вітчизняної війни (1941-1945) та післявоєнної відбудови й розвитку (1945-1953);

o економічний розвиток у 1950-1960-ті роки;

o економічний розвиток у 1971-1985 рр.

3. Реформування радянської економічної системи (1985-/ 991 рр.).

Основними етапами економічного розвитку Радянської України були п'ятирічні плани - основна форма централізованого планування економічного та соціального розвитку. Директивне планування було основою економічного розвитку країни.

П'ятирічні плани економічного розвитку:

3.2.1. Становлення радянської системи господарювання (грудень 1917 - березень 1921 р.). Зміст політики воєнного комунізму та її реалізація в Україні (1919-1921 рр.)

3.2.2. Причини запровадження та зміст нової економічної політики, її реалізація в Україні (1921-1928). Початок соціалістичної індустріалізації народного господарства

Поява нової моделі господарювання зумовлена внутрішньою політичною та економічною кризою радянської влади, несприятливими зовнішньополітичними умовами. У грудні 1922 р. Українська PCP стала федеративною складовою Союзу Радянських Соціалістичних Республік, що фактично призвело до втрати економічної незалежності. Економічний розвиток України визначався союзним законодавством, продовжувалась практика його дублювання українським урядом.

Нова економічна політика (неп) в офіційних радянських джерелах трактувалась як економічна політика перехідного періоду, спрямована на побудову соціалістичної економіки. її основою була концепція переходу до соціалізму через державний капіталізм і адміністративно-ринкову систему господарювання. Однак у керівництві партії та країни, зокрема після смерті В.І. Леніна, переважала думка про тимчасовість використання ринкових методів господарювання і потребу максимального збереження господарського механізму періоду "воєнного комунізму".

У сучасній історико-економічній літературі неп тлумачиться як система свідомо здійснюваних заходів, спрямованих на розвиток товарно-грошових відносин, що була єдиною перспективною державною політикою. Модель непу передбачала одночасне формування планової системи і ринкових відносин. Однак поширена думка, що в період непу ринку в традиційному його розумінні (вільна конкуренція) не було. В економіці домінував державний сектор, господарський розрахунок діяв в обмеженій формі, денаціоналізація охопила незначну частину господарських об'єктів. Використання товарно-грошових відносин вважали головним засобом економічного подолання капіталізму. Фактично застосовували важелі несумісні за змістом із соціально-економічною моделлю, що передбачала суспільну власність, плановість, державне регулювання.