Розділ «3.2. Розвиток радянської соціалістичної економіки в Україні та його відображення в економічній думці»

Незавершеність індустріалізації та низька ефективність сільського господарства ускладнювали збалансований розвиток усього народного господарства. Збільшувались обсяги і дорожчав експорт зерна, що обмежувало можливості імпорту сучасних машин і устаткування.

Зростали збитки від хронічного дефіциту товарів і послуг, випуску продукції, що не мала попиту в населення. Грошові доходи зростали швидше щодо пропозиції товарів і послуг. За рівнем споживання на одну особу СРСР посідав лише 77-ме місце у світі.

Загострилася проблема трудових ресурсів через погіршення демографічної ситуації, недостатнє стимулювання праці, її нераціональне використання, відставання на багатьох підприємствах зростання продуктивності праці від підвищення його оплати. В 1971- 1975 pp. чисельність працюючих у національному господарстві збільшилася на 2,2 млн осіб, за 1981-1985 pp. - лише на 0,6 млн осіб або 1,5 % від зайнятих, хоча кількість робочих місць збільшилася на 3,4 %.

Повільно розвивалися галузі сфери послуг, зменшувалася частка капітальних вкладень у ці галузі.

Освоєння нафтових і газових багатств Сибіру в умовах світової енергетичної кризи послаблювали негативні чинники економічного розвитку. За оцінками економістів, СРСР лише в 1970-ті роки отримав 180 млрд "нафтодоларів", які були витрачені на воєнні та споживчі потреби. На початку 1980-х років вичерпались старі нафтопромисли, погіршились геологічні умови видобутку. Конкуренція і перехід до енергозберігаючих технологій у світі суттєво вплинули на ціни на енергоносії. Ціна на нафту та валютні надходження зменшилася. Обсяг експортних надходжень у 1983 р. становив 91,4 млрд дол. США, а в 1985 р. - 86,7 млрд дол. Для подолання валютної нестачі уряд Радянського Союзу вдавався до зовнішніх позик і використання золотого запасу, який знизився з 2050 т у 1953 р. до 681 т у 1987 р. Зовнішній борг у 1987 р. становив близько 80 млрд дол. Видатки держбюджету на погашення зовнішньої заборгованості збільшились, а надходження із зовнішніх джерел зменшились. Державний дефіцит покривався за рахунок грошової емісії та зростання внутрішнього боргу країни. Дотації, які досягли 1/5 частини всіх бюджетних видатків, практично заохочували утриманство і безгосподарність промислових підприємств та колгоспів.

Негативне значення мала "холодна війна". Значна частина створеного національного доходу (30-40 %) витрачалася на військові цілі. Економіка СРСР не витримувала збільшення видатків на ВПК. Країни Заходу організовували широкомасштабні компанії зі зменшення на світовому ринку цін на нафту, обмеження експорту радянського природного газу, що призвело до зменшення надходжень світової валюти. Було заборонено для Радянського Союзу придбання нової продукції та нових технологій, а також ускладнювався процес отримання зарубіжних інвестицій.

Теоретичними засадами радянської економічної науки протягом 60-80-х років XX ст. були догми сталінської політичної економії соціалізму: про брак будь-яких антагонізмів при соціалізмі; про переваги суспільної форми власності та зближення з колгоспно-кооперативною власністю; про підпорядкування товарно-грошових відносин централізованому директивному плануванню; положення про те, що соціалістичні виробничі відносини відкривають необмежений простір для розвитку продуктивних сил; про єдність індивідуальних, колективних та суспільних інтересів та ін. Ці проблеми відобразились у працях Д. Валового, О. Короїда, О. Нестеренка, А. Покритана, Г. Лапшиної, Й. Вишневецького та ін.

Появу робіт, які суперечили офіційній марксистській методології, радянська влада та наукова громадськість оцінювали вороже, а вчені піддавались нищівній критиці. До таких праць належать статті В. Корнієнка та Ю. Пахомова, в яких автори заявили про потребу визнання робочої сили товаром в умовах соціалізму. Вивченням проблем товарно-грошових відносин у цей період продовжували займатися О. Агафонов, В. Кононенко, Я. Лінійчук, І. Лукінов, В. Рибалків, І. Ястремський та ін. Дослідження цих учених започаткували подолання схоластичності "політичної економії соціалізму", намагання відійти від усталених стереотипів і догм. Проте радикальних змін у наукових дослідженнях до початку 80-х років XX ст. не відбулося.