Розділ «1.7. Інституціоналізм 1920-1940-х років. Еволюційна теорія Й. Шумпетера. Виникнення соціологічної школи інституціоналізму»

Еволюція американського інституціоналізму

Розвиток інституціональних теорій з кінця 20-40-х років XX ст. отримав назву пізнього інституціоналізму, що характеризувався позитивістською спрямованістю, аналізом процесів монополізації економіки та конфліктів інтересів, проблем реформування ринкового господарства.

Найпомітніші інституціоналісти нової генерації А. Берлі, Г. Мінз, Дж.М. Кларк, С. Чейз вважали, що висновки T. Веблена про "штучне заморожування виробництва корпораціями", про згубні наслідки панування "великого бізнесу" знайшли пряме підтвердження в розвитку економіки, продовжували пропагувати ідею соціального контролю над економікою.

Джон Морріс Кларк (1884-1963) у працях "Соціальний контроль над бізнесом" (1926), "Стратегічні фактори економічного циклу" (1934) та інших доводив необхідність встановлення державного (соціального) контролю над монополістичними корпораціями, закликаючи до "революції в економічних функціях держави", яка повинна від позицій спостерігача перейти до виконання функцій організатора національного виробництва. Головне завдання "соціального регулювання і контролю" він вбачав в антициклічному регулюванні, яке полягає у збільшенні сукупного попиту шляхом зростання державних витрат, стимулювання прибутків, зайнятості населення тощо.

Адольф Берлі (1895-1978) і Гардінер Мінз (1896-1976) видали книгу "Сучасна корпорація та приватна власність" (1932), в якій на багатому фактичному матеріалі з розвитку корпорації у США проаналізували зростання економічного значення великих фірм і зробили такі висновки: корпоратизація економіки має об'єктивний характер, відбулася "корпоративна революція"; у структурі корпорацій на акціонерній основі здійснюється відокремлення власності на активи від безпосереднього управління виробництвом, яке перейшло до менеджерів компаній, що свідчить про формування системи колективного капіталізму; корпорації витісняють ринок, переймають на себе функції координації та розподілу, адміністрування цін; дослідження функціонування корпоративного сектору має посідати чільне місце у сфері економічної науки. Стюарт Чейз (1888-1970) у книзі "Технократія" (1933) заявив про тенденцію зменшення значення найманої праці в економіці та зростання ролі "технократів" у майбутньому суспільстві.

Ідеї американських інституціоналістів знайшли практичне застосування у період так званого "Нового курсу" президента США Ф.Д. Рузвельта. Вчені взяли участь у розробці та реалізації заходів "Нового курсу", спрямованого на оздоровлення ринкової економіки, обмеження влади монополій та стимулювання конкурентних засад в економіці, досягнення безкризового розвитку, зменшення безробіття, зростання національного добробуту. Г. Мінз входив до складу так званого "мозкового центру" президента Ф.Д. Рузвельта, створеного за ідеєю Т. Веблена, який був радником з економічних питань.

Інституціоналізм став теоретичним попередником макроекономічних кейнсіанських і неоліберальних напрямів економічної теорії.

Йозеф Алоїз Шумпетер (1883-1950) - визначний економіст і соціолог, автор праць "Сутність та основний зміст теоретичної політекономії" (1908), "Теорія економічного розвитку" (1912), "Економічні цикли" (1932), "Капіталізм, соціалізм і демократія" (1942). Його творчість справила істотний вплив на основні напрями сучасної економічної науки. Він намагався створити "синтезовану" теоретичну систему, поєднав найкраще, на його погляд, із наявної економічної думки.

У сучасній економічній літературі теорію Й.А. Шумпетера оцінюють як активний консервативний захист неокласичної теорії, або як інституціональну1. Його вважають також засновником еволюційної економічної теорії. У праці "Теорія економічного розвитку" вчений писав: "...усередині економічної системи є джерело енергії, що викликає порушення рівноваги. Якщо це так, то має існувати економічна теорія господарського розвитку, яка спирається не тільки на зовнішні фактори, що спричиняють рух економічної системи від одного стану рівноваги до іншого. Якраз таку теорію я спробував розробити"2.

Й.А. Шумпетер розробляв такі проблеми, як методологія та історія економічного аналізу, динамічний розвиток економіки, інноваційний розвиток, підприємництво та людський фактор в економіці, теорія економічних циклів, історія цивілізаційного розвитку.

Методологія та історія економічного аналізу

Й.А. Шумпетер писав, що наука загалом є систематизованим у рамках теорії знанням. Економічна теорія - це певний інструментарій аналізу. Історія економічних учень - це історія економічного аналізу, еволюція гіпотез і засобів дослідження ринкової економіки з метою пояснення економічної реальності. Вершиною економічної науки вважав неокласичну теорію, недоліком її визначав статичний підхід до вивчення господарських процесів. На противагу неокласичній ортодоксії стверджував, що така модель не відповідає дійсності, необхідно аналізувати економічну діяльність як динамічний та еволюційний процес, дослідити внутрішні (ендогенні) фактори, що порушують рівновагу, та логіку змін. Вчений запропонував дослідження двох моделей економіки: статичної та динамічної. Статичну (неокласичну) модель розглядав як поведінку економічних одиниць на основі теорій граничної корисності та граничної продуктивності, економічну діяльність - як господарський кругообіг, коли всі фірми перебувають у стані рівноваги, доходи дорівнюють витратам, немає прибутку і процента.

Теорія динамічного розвитку економіки

Теорія ефективної конкуренції

Й.А. Шумпетер у праці "Теорія економічного розвитку" (1911) аналізував ринковий механізм як позитивну взаємодію сил конкуренції і монополії на противагу неокласичному принципу протиставлення конкуренції і монополії. Сформулював поняття ефективної економіки, ефективної конкуренції та ефективної монополії, пов'язавши їх з процесом нововведень і функцією підприємницького новаторства.

Ефективна економіка може забезпечити задоволення споживчого попиту за рахунок введення інновацій, тобто збільшення ефективності на одиницю ресурсів, що використовуються.

Ефективна конкуренція - це динамічна конкуренція, коли за рахунок інновацій зменшуються витрати виробництва і зростає якість продукції, збільшуються обсяги виробництва і продуктивність праці, знижуються ціни. Нововведення у продукті, технології, організації виробництва та збуту, управлінні фірмою - це стрижень конкуренції нового типу, значно ефективнішої, ніж традиційна цінова конкуренція.

Ефективна монополія утворюється як результат нововведень за умов ефективної конкуренції. Традиційна економічна монополія ґрунтується на певній стійкій ринковій перевазі, здобутій у жорсткій конкурентній боротьбі. За умов монополістичних форм підприємництва прибуток стає винагородою за нововведення, але він тимчасовий, нетривкий, зникає під дією того самого механізму конкуренції, тобто внаслідок інновацій конкурентів. Й.А. Шумпетер зазначає, що прагнення великих корпорацій до монопольного становища та шляхи досягнення цих цілей не віддільні від технологічної та економічної ефективності. Концепція ефективної монополії сприяла розробці теорії великої корпорації як основного суб'єкта ринкового процесу, який формує свою економічну політику та здійснює довгострокову стратегію зростання.

Теорія циклічності