Розділ «3.2. Розвиток радянської соціалістичної економіки в Україні та його відображення в економічній думці»

3.2.6. Розвиток національної економіки в 1971-1985 рр.

Розгортання сучасної науково-технічної, технологічної та інформаційної революції (СНТТІР), становлення постіндустріальної економіки змінили парадигму економічної стратегії високорозвинених ринкових національних економік. Домінуючими чинниками були інтенсивне та інноваційне підприємництво, радикальна перебудова управління та господарювання, розвиток нових видів бізнесу і його масовості.

В історії радянської економіки 1970-ті - перша половина 1980-х років, які охопили дев'яту (1971-1975 рр.). десяту (1976- 1980 рр.) і одинадцяту (1981 - 1985 рр.) п'ятирічки, стали періодом нагромадження кризових явищ. Командно-адміністративна система все більше гальмувала економічний розвиток. Продовжувався процес індустріалізації, який у науковій літературі отримав назву "надіндустріалізації суспільства".

Для економічної політики було характерне панування командно-адміністративної планово-розподільної системи управління.

Офіційно лінія на продовження реформи 1965 р. зберігалася. Оскільки її основні положення повністю не реалізувалися, в 1979- 1984 рр. були проведені такі заходи. У плануванні впроваджували систему взаємопов'язаних довгострокових п'ятирічних і річних планів, які мали забезпечити оптимальне поєднання галузевого, територіального і програмного планування. Було розроблено проект Комплексної програми науково-технічного прогресу та його соціально-економічних наслідків на 1976-1990 рр., дослідження проводили за 21 комплексною темою 77 наукових установ України. Почали застосовувати показники нормативно чистої продукції (оптової ціни підприємств із вирахуванням матеріальних витрат), розподілу прибутків за роками п'ятирічки.

У системі господарського управління промисловістю в 1973 р. почався перехід на дво- і триланкову системи: загальносоюзне чи союзно-республіканське міністерство - виробниче або науково-виробниче об'єднання (ВО і НВО). У1979 р. ухвалено курс на розширення госпрозрахункових прав і можливостей підприємств. Визначили стабільні нормативи відрахувань від прибутку, гарантовані планові платежі в державний бюджет (раніше їх здійснювали міністерства), нормативний рівень рентабельності (12-15 %), нові ціни на продукцію. В 1984 р. на підприємствах п'яти міністерств, у 1985 р. 25 міністерств проводився економічний експеримент. Його учасники отримали право самостійно вирішувати питання використання фондів економічного стимулювання, соціально-культурних заходів та житлового будівництва. В 1986 р. на нові умови господарювання переведено близько 30 % об'єднань і підприємств промисловості, зв'язку, транспорту та інших галузей народного господарства України. Однак умови експерименту порушували, оскільки колективам вказувались конкретні напрями, на які дозволяли витрачати засоби з відповідних фондів.

У1983 р. ухвалено Закон про трудові колективи, який мав підвищити зацікавленість трудящих у результатах праці. Проте він не підкріплювався реальним розширенням самостійності підприємств. Повноваження колективу мали дорадчий характер, обмежувалися окремими питаннями внутрішньоуправлінських функцій (затвердження правил внутрішнього розпорядку, умов колективного договору, соціалістичного змагання тощо).

Реформу управління агропромисловим комплексом (АПК) проведено в 1982-1983 рр. Створено Міністерство сільського господарства УРСР. Удосконалювалися економічні методи управління. Були введені нові показники, зорієнтовані на остаточні результати та зміцнення госпрозрахунку. Заходи щодо піднесення сільського господарства визначила Продовольча програма СРСР (1982 р.). У 1985 р. на базі об'єднання міністерств (сільського господарства, плодоовочевого господарства, сільського будівництва, м'ясної та молочної промисловості, харчової промисловості, Державного комітету з виробничо-технічного забезпечення сільського господарства, Головного управління з садівництва, виноградарства та виноробної промисловості) створено союзно-республіканський Державний агропромисловий комітет УРСР, підпорядкований Держагропрому СРСР. Реорганізовані обласні та районні агропромислові об'єднання.

В умовах розгортання сучасної науково-технічної, технологічної та інформаційної революції економіка України продовжувала розвиватися екстенсивним шляхом. Переважали еволюційні форми технічного прогресу, він майже не впливав на зростання ефективності господарства. Протягом 1970-1985 рр. видатки на розвиток науки залишалися на рівні приблизно 5 % від республіканського бюджету, становили 14-15 % в загальному обсязі асигнувань на науку, оскільки домінували кошти підприємств та організацій, які зосередили 58 % наукових працівників. Кількісні показники наукового потенціалу зростали. Чисельність наукових працівників збільшилася за цей період із 129,8 до 210,3 тис. осіб, або в 1,6 разу. Головним типом наукової установи був науково-дослідний інститут (НДТ). У 1984 р. їх налічувалося 449, де працювало майже 100 тис. осіб. Щороку у виробництво впроваджували 15-17 тис. винаходів і приблизно 800 раціоналізаторських пропозицій, освоювали понад 1000 нових видів промислової продукції.

Однак механізм розроблення та впровадження наукових досягнень не відповідав вимогам СНТТІР. Визначальні для неї галузі розвивалися повільно. Високотехнологічними залишалися галузі військово-промислового комплексу (ВПК). Середньорічний приріст використаних у виробництві винаходів і раціоналізаторських пропозицій зменшувався: у 1950-ті роки він становив 14,5 %, у 1960-ті - З %, а в 1970-ті - 1,8 %. Оновлення машин та обладнання, продукції на діючих підприємствах здійснювали в розмірі всього 2-3 % за рік. До середини 1980-х років понад половина парку виробничого устаткування була зношеною більше ніж на 50 %. Середній вік основних фондів дорівнював 18,9 рокам. Продуктивність праці зменшувалася. Частка машин та обладнання у радянському валютному експорті становила близько 3 %. Для порівняння, продуктивність праці в СРСР була нижчою, ніж у США: у промисловості вдвічі, у сільському господарстві - у 5 разів. У США майже кожна п'ята сім'я мала персональний комп'ютер.

Уповільнювалося економічне зростання. Зменшилися середньорічні темпи розвитку основних показників національної економіки (табл. 3.3).

Таблиця 3.3. Середньорічні темпи розвитку основних показників національної економіки, %

Інвестиційну політику характеризує зростання капітальних вкладень в економіку України впродовж 1970-1985 рр. у 1,3 разу. Динаміка зростання за п'ятирічками становила 100:118,2:130,8. У структурі інвестицій частка коштів державних і кооперативних підприємств та організацій залишалася на рівні 82-83 %. На об'єкти виробничого призначення вкладали в 2,9 разу більше коштів, ніж невиробничого. Рівень ефективності капітальних вкладень був низьким. Так, середній термін спорудження машинобудівних підприємств становив 13 років. Частка України в загальному обсязі капітальних вкладень СРСР зменшилася з 16,7 % у 1965 р. до 14,2 % у 1980 р., або на 2,5 пункту.

Структурні зрушення національної економіки, на відміну від індустріально розвинених країн світу, були пов'язані зі зростанням значення промислової сфери на 1-2 пункти. її частка у галузевій структурі національного доходу (без невиробничої сфери) та валового суспільного продукту в 1985 р. становила відповідно 51 і 63 %.

Для соціально-економічних відносин визначальним було панування соціалістичної власності у таких формах, як загальнонародна (державна), колгоспно-кооперативна, суспільних організацій, особиста. Перші дві були основою радянської економічної системи. Зберігалася тенденція до зростання значення державної власності в усіх сферах господарства. У СРСР на державних підприємствах вироблялося 90 % національного доходу.

Промисловість України була переважаючою сферою економіки. В 1985 р. на її частку припадало 62 % від виробництва валового суспільного продукту та 51 % національного доходу. За 1971-1985 рр. обсяг промислової продукції також збільшився у 2 рази. Підприємства залишали у власному розпорядженні на розширення виробництва та економічне стимулювання 45 % прибутку в 1985 р. щодо 30 % у 1965 р. Збудовано і введено в дію 302 підприємства у роки дев'ятої п'ятирічки, 158 - у роки десятої, 136 - одинадцятої. Рентабельність промислових підприємств становила у 1980 р. 12,2 %, у 1985 р. - і 11,7 %. Збиткових підприємств в 1985 р. нараховувалося 8 %.

Сформувалися й розвивалися такі комплекси: гірничорудний і паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хімічний, лісопромисловий, будівельний, агропромисловий. Високі темпи розвитку зберігали машинобудування, хімічна і нафтохімічна галузі. Загалом динаміка промислового виробництва уповільнювалася (табл. 3.4).

Таблиця 3.4. Динаміка промислового виробництва України, %

У галузевій структурі промисловості (за вартістю) змін, характерних для пості індустріальної економіки, не відбулось. Аналіз структури продукції галузей промислових комплексів дає змогу зробити висновок про збереження виробництва традиційної продукції, повільне зростання або відсутність продукції нових наукомістких галузей СНТТІР (табл. 3.5).

Таблиця 3.5. Галузева структура промисловості України, %