Розділ 2. ЕВОЛЮЦІЯ РИНКОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ у 50-80-х роках XX ст.

Вчений зробив висновок, що економічна політика визначається рівнем технологічного розвитку суспільства.

Європейські концепції НТР та індустріального суспільства характеризують положення про визначальну роль нагромадження інвестицій та технізації виробництва (конвеєрної технології, автоматизації та роботизації) в економічному розвитку індустріального суспільства як суспільства масового споживання, негативні наслідки та необхідність контролю за ходом НТР.

Авторами так званої фабрично-заводської концепції НТР, що досліджує її вплив на процес виробництва, є французькі вчені Жак Еллюль, Серж Малле та Алей Турен. Вони розглядали науково-технічний прогрес як природний перехід від маломеханізованого виробництва з універсальними машинами (фаза "А") до суцільної механізації (фаза "В") і до автоматизованого виробництва (фаза "С"). Умовами прогресивного розвитку є нагромадження капіталу (нарощування інвестицій у машини, техніку та устаткування кожного робочого місця), НТР є прямим продовженням великого і капіталомісткого машинного фабрично-заводського виробництва, визначальною рисою якого є розвиток матеріально-технічної бази.

Жак Еллюль (1912-1994) у концепції технологічного суспільства стверджував, що розвиток техніки визначає цивілізацію сучасного суспільства, панує над суспільством і людиною, зумовлює соціальні, політичні й економічні зміни. Вчений зазначав, що техніка - це не лише машини і технології, вона панує в усіх сферах людської діяльності та охоплює такі елементи: економічну техніку (пов'язану з виробництвом), техніку організації (комерційну і промислову діяльність, державу, міліцію, військову справу), людську техніку (медицину, генетику, пропаганду тощо). Техніка як вирішальний фактор економічного розвитку визначає перехід: а) від індивідуального підприємництва до економіки корпорацій; б) від ліберальної економіки до державного регулювання; в) від ринкової до планової економіки, але без вад соціалістичного устрою. У технологічному суспільстві під впливом НТР посилюються тенденції до монополізації економіки, технократизму та бюрократизації, подолати які спроможні демократичні інститути та традиції. Сучасне технологічне суспільство охоплює дві системи: корпоративну (капіталістичну) і планову (соціалістичну), проте планова економіка, на думку вченого, авторитарна й не демократична, не здатна забезпечити майбутнє людства.

Англійський економіст Колін Кларк (1905-1989) у працях "Умови економічного прогресу" (1940) і "Економіка 1960 року" (1942) та французький соціолог Жан Фурастьє (1907-1990) у працях "Велика надія XX ст." (1948), "Велика метаморфоза XX століття" (1961) та інших у межах футурології (науки про майбутнє1) сформулювали концепцію структурних зрушень. Вчені, як прихильники технологічного детермінізму, стверджували, що під впливом НТР відбуваються структурні зрушення. Всі види економічної діяльності, що враховуються ВВП, були поділені за такими критеріями, як процентна частка виробництва і кількість зайнятих в окремих галузях, на три сектори: первинний - добувний (сільське господарство, лісівництво, рибальство, гірничодобувна промисловість), вторинний - індустріальний (обробна промисловість, будівництво), третинний - сфера послуг (транспорт, рекреація, торгівля, фінанси, кредит, банки, страхування, охорона здоров'я, освіта, наука, управління, операції з нерухомістю). Переважання того чи іншого сектору в економіці є основою трьох стадій розвитку виробництва: аграрного, промислового (індустріального), сфери послуг. Для третьої стадії характерні насичення ринку промисловими товарами, зростання зайнятості у сфері послуг, відсутність масового безробіття, державне сприяння розвитку людини. Було зроблено висновок про пришвидшення зростання сфери послуг порівняно з сільським господарством і промисловістю. Така тенденція у майбутньому приведе до суспільства споживання, в якому не буде класової боротьби, автоматично вирішуватимуться всі соціальні проблеми. У 1970 р. Ж. Фурастьє у праці "Цивілізація 1995 року" спрогнозував виокремлення четвертинної цивілізації, яку характеризував як цивілізацію дозвілля, основним змістом дозвілля стане отримання знань.

К. Кларк не досліджував еволюцію технологічного способу виробництва. Він вважав, що основою зрушень е, по-перше, зміна структури попиту залежно від рівня доходів населення (від продуктів харчування до промислових товарів і послуг), по-друге, зростання інвестицій, що зумовлює збільшення масштабів виробництва та місткості внутрішнього ринку.

Французький соціолог Раймон Арон (1905-1983) у працях "18 лекцій про індустріальне суспільство" (1962), "Три нариси про індустріальну епоху" (1966) виклав свою концепцію впливу НТР на розвиток індустріального суспільства.

Вчений вважав першим раннім етапом індустріального суспільства капіталістичний тип економіки ("чистий капіталізм"). Його ознаки - приватна власність на засоби виробництва, децентралізоване регулювання економіки, поділ суспільства на власників засобів виробництва і найманих робітників, максимізація прибутку як рушія виробництва, циклічні коливання економіки.

Під впливом НТР капіталістичне суспільство трансформується в індустріальне (реальний капіталізм), для якого характерні велика промисловість, технологічний поділ праці, нагромадження капіталу, концентрація працівників. Р. Арон виокремлює два типи індустріального суспільства: капіталістичне й радянське, різниця між якими полягає у формі власності на засоби виробництва і способах регулювання економіки. Одночасно він аналізує процес зближення (конвергенції) капіталізму та соціалізму, оскільки, по-перше, на Заході вже наявна так звана колективна власність, що виникла в результаті націоналізації після Другої світової війни, по-друге, прибуток - це категорія, притаманна будь-якому індустріальному суспільству, а не тільки капіталізму, по-третє, і в плановому, і в капіталістичному суспільствах зберігається різниця індивідуальних доходів, головним джерелом якої є різний рівень заробітної плати.

Дослідження європейськими вченими (Ж. Фурастьє, Р. Ароном, Ж. Бллюлем) економічних процесів узагальнені в теорії другої промислової революції, змістом якої є загальна автоматизація виробництва, зростання продуктивності праці, розвиток сфери послуг, завершення епохи капіталізму і створення у 70-х роках XX ст. суспільства достатку та соціалізації, зближення капіталізму та соціалізму.

У 60-80-х роках XX ст. на основі теорій індустріального суспільства та концепції структурних зрушень поступово формуються і розвиваються концепції цивілізаційної еволюції, теорії постіндустріального суспільства.

Термін "постіндустріалізм" вперше використав англійський соціолог А. Пенті на початку XX ст. для визначення стану суспільства після індустріального. Поняття "постіндустріальне суспільство" вжив американський соціолог Девід Рісмен (1909-2002) в 1958 р. як протиставлення попереднім стадіям розвитку. У 1959 р. американський соціолог Деніел Белл (1919-2011) використав цей термін у виступі на міжнародному семінарі в м. Зальцбурзі як протиставлення марксизму. Упродовж 1960-х років у низці статей він сформулював основні положення концепції постіндустріального суспільства. У 1973 р. вийшла його праця "Настання постіндустріального суспільства. Досвід соціального прогнозування". Ці дослідження, а також праця французького вченого Алена Турена (р. н. 1925) "Постіндустріальне суспільство" (1969) започаткували теорію постіндустріальної економіки та цивілізації.

Дослідження Д. Велла розкривають такі положення теорії індустріально-технократичного суспільства:

o Заперечення марксистського розуміння періодизації суспільного розвитку, що будується навколо поняття власності та поділяє його на рабовласництво, феодалізм, капіталізм і соціалізм. Заміна його ідеєю розвитку уздовж "осьових ліній", які є основою трьох основних сфер суспільного життя: соціальної структури, політичної організації та культури. Оптимальним є визнання людського розвитку за кількома "осьовими лініями", що визначають економічну, політичну, культурну еволюцію, зокрема уздовж осі "техніка, технологія і знання".

o Змістом індустріального суспільства є координація людей і машин для виробництва товарів, нагромадження техніки та капіталів. Індустріальний технологічний спосіб виробництва характерний як для США, так і для СРСР, він породжує соціальний контроль і планування економічного розвитку. Перехід до майбутнього постіндустріального суспільства у США завершиться в кінці XX ст.

o Постіндустріальним є суспільство, що досягло високого ступеня наукового, технологічного та інформаційного забезпечення виробництва і технічної культури. Фактори, що характеризують перехід до постіндустріального суспільства та визначають його ознаки, такі: перехід від економіки, що виробляє товари, до економіки обслуговування (сервісної); зростає значення теоретичного знання, наука є передумовою нової організації та структури суспільства, університети і наукові організації стають головним інститутом суспільства; машинна технологія змінюється інтелектуальною технологією, плануванням і контролем за технологічними змінами; у соціальній структурі класовий поділ поступається професійному, визначається принципом знань і кваліфікації, панує професійна та технічна праця, конфлікт проявляється у зіткненні між фахівцем і тим, хто не має достатньої кваліфікації; у політиці та економіці панує меритократія - нова еліта з усіх соціальних верств, яка має найбільші заслуги перед суспільством і прийшла на зміну технократи. Особливістю представників меритократії є високий інтелектуальний коефіцієнт (10) і здатність вирішувати складні інтелектуальні завдання, що на 40-80 % передається генетично. Для завершення переходу до постіндустріального суспільства необхідні: формування єдиної інтерактивної системи, забезпечення збереження та передачі інформації в інтерактивному режимі, перехід до комп'ютеризації, дистанційної системи загальнодоступної та обов'язкової освіти; злиття виробника і споживача, організація їхньої роботи в домашніх умовах шляхом створення "командних пунктів".

o У науковий обіг введено поняття "інформаційне суспільство", в якому важливе значення мають планування та регулювання, найбільш цінним і рідкісним ресурсом є інформація і час.

o Аналіз економіки США показує, що складності трансформації в майбутнє постіндустріальне суспільство пов'язані з: 1) посиленням політичного впливу на економіку; 2) втратою приватною власністю соціальної ролі визначення функції людини; 3) пануванням великих корпорацій, принцип діяльності яких - капіталістична технократична раціональність і ефективність, а також технологічна політика. Вони створюють загрозу природі та суспільству, суперечать інтересам американського суспільства та країн, що розвиваються, а створені ними матеріальні блага не здатні забезпечити самоутвердження людини; 4) конфліктом між новою соціальною структурою, яку представляють технократи і вчені, та новою культурою суспільства "антибуржуазною" за змістом, що проповідує бажання особистої насолоди та самоцінності; 5) конфронтацією панівної технократії та меритократії, яка зароджується. Виникає комунальне суспільство, в якому одночасно відбуваються трансформація моральних цінностей та механізму управління суспільством. Необхідний державний контроль за технологіями, інноваціями та бізнесом.

У1960-1970-х роках виникла значна кількість теорій постіндустріального суспільства. Так, Герман Кан (1922-1983) у концепції постцивілізаційного суспільства стверджує, що постцивілізаційне суспільство буде світом зростаючого достатку, зменшення конкуренції, великих подорожей і контактів, подолання відмінностей між народами. Окремі економічні, екологічні та інші проблеми - це лише "видатки зростання" нової суперіндустріольної цивілізації, настання якої на рубежі третього тисячоліття забезпечить щасливе майбутнє людства.

Збігнєв Казімєж Бжезінський (р. н. 1928) в економічній системі технотронного суспільства виокремлює три сектори: 1) технотронний, в якому зосереджені нові галузі виробництва, засоби масової інформації, сфера науки; 2) індустріальний, де сконцентровані традиційні галузі, працівники яких добре забезпечені; 3) доіндустріальний, в якому переважають працівники з низькою кваліфікацією, низькими доходами, можуть бути соціальні конфлікти, розв'язані шляхом збільшення доходів. У технотронному суспільстві переважають сфера послуг, розвиток індивідуальних здібностей людини, доступність освіти, заміна мотиву накопичення особистого багатства моральним імперативом використання науки в інтересах людини, ліквідація "персоналізації" економічної влади, тобто втрата власниками капіталу позицій в управлінні виробництвом. Роль організатора виконує еліта технотронного суспільства в особі менеджерів, інженерів, учених.