Розділ 2. ЕВОЛЮЦІЯ РИНКОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ у 50-80-х роках XX ст.

Певні зрушення відбулися у галузевому розподілі капіталовкладень економічно розвинених держав. їх об'єктом були насамперед добувна і металургійна промисловість, у 1960-х роках - галузі обробної промисловості. Так, при загальному зростанні інвестицій США удвічі в обробну промисловість їх надійшло втричі більше. У 1970 р. зарубіжні інвестиції Японії в обробну галузь становили 27 %, Франції - 20, ФРН - 80 %.

Лібералізація міжнародної торгівлі. Упродовж 1950-х - на початку 1970-х років у міжнародній торгівлі провідне місце належало економічно розвиненим країнам, їх частка у світовому експорті зросла з 61,3 % у 1950 р. до 71,9 % у 1970 р. Серед економічно розвинених країн перше місце у світовому експорті зберігали США (15,4 %), на друге місце вийшла ФРН (12,4 %), третє і четверте поділили Велика Британія і Японія (7 %), на п'ятому була Франція (6,4 %). Щорічні темпи зростання вартості експорту становили 8,0 % (національного доходу - 4,5 %, промислового виробництва - 5,5 %), експортна квота у ВНД збільшилася за 1950-1970-ті роки з 7 до 10,6 %.

Відбулися принципові зрушення в товарній структурі міжнародної торгівлі. Частка продукції обробної промисловості у світовому експорті збільшилася з 38-45 % у першій половині XX ст. до 63 % у 1973 р. V структурі промислових товарів 1/3 припадала на машини, обладнання, засоби транспорту. Зросло значення палива, сировини, зменшилося - продуктів харчування.

Змінилася географія міжнародної торгівлі, що визначалася економічною інтеграцією країн і відбувалася в межах ЄЕС і РЕВ. Частка взаємного зовнішньоторговельного товарообороту між країнами ЄЕС становила у 1970 р. 49 %, Західної Європи - 61 %, РЕВ - у межах 54,4-75,8 %.

У результаті діяльності міжнародних організацій у країнах ЄАВТ митні бар'єри було скасовано до січня 1967 р., в ЄЕС - до лютого 1968 р. Було встановлено єдиний зовнішній тариф як форму колективного протекціонізму в ЄАВТ на промислові, в ЄЕС на промислові та сільськогосподарські товари. Загальною була тенденція зниження ввізних мит. Однак підвищувалися податки на імпортовані товари, встановлювалися обов'язкові імпортні внески. У США в 1970 р. кількісно обмежувався імпорт на 67 видів промислової продукції, в країнах ЄЕС - на 65, у Великій Британії - на 21.

Постійна ознака зовнішньої торгівлі більшості економічно розвинених країн - пасивний платіжний баланс унаслідок перевищення імпорту над експортом. Лише у США, Японії, Італії, ФРН експорт був вищим, ніж імпорт. Торговий дефіцит компенсувався за рахунок доходів від іноземних інвестицій, туристичного бізнесу, продажу послуг тощо. Зменшилася залежність економічно розвинених держав від натуральної сировини, що витіснялася синтетичними замінниками. Завершення індустріалізації сільського господарства дало змогу повністю забезпечити продуктами харчування і зменшити їхній імпорт.

Міжнародна економічна інтеграція стала важливою тенденцією економічного розвитку. її змістом було створення: а) міждержавних регіональних загальноекономічних об'єднань; б) регіональних економічних комісій ООН; в) міждержавних економічних організацій з окремих питань світового господарства і спеціалізованих економічних об'єднань ООН.

Розвиток міждержавних регіональних інтеграційних процесів проходить такі етапи об'єднання і форми: а) зона вільної торгівлі (ЗВТ) - ліквідовуються тарифи і кількісні імпортні квоти між країнами-учасницями, але кожна країна має право зберігати власні тарифи стосовно решти світу; б) митна спілка (МС) - передбачає скасування внутрішніх обмежень, вирівнювання імпортних тарифів для країн, які до цього союзу не входять; в) спільний ринок (СР) - вищий ступінь інтеграції, оскільки передбачається і вільний рух факторів виробництва; г) економічний і валютний союз (ЕВС) - поєднання заходів, спрямованих на скасування обмежень на рух товарів і факторів виробництва, з так званою гармонізацією економічної політики країн-учасниць, ґ) політичний союз (ПС) - найвищий ступінь інтеграції, що об'єднує економічну політику, яка веде у підсумку до створення наднаціональної владної й управлінської структури, рішення якої обов'язкові для всіх країн-членів.

У Західній Європі міждержавні регіональні інтеграційні процеси почалися з утворення зон вільної торгівлі. У січні 1948 р. рішенням урядів Бельгії, Нідерландів і Люксембургу створено митний союз (відомий як Бенілюкс). У межах союзу в 1949-1950 рр. введено обмеження на імпорт промислової продукції, а до середини 1950-х років усунуто перешкоди для вільного руху капіталів і міграції робочої сили. У 1948 р. засновано митний союз Франсітал (Франція, Італія). У цьому ж році США, Велика Британія, Франція, Німеччина і країни Бенілюксу створили міжнародну адміністрацію з метою контролю промисловості Німеччини.

18 квітня 1951 р. утворено Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), до якого увійшли Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. Завданням ЄОВС були забезпечення гарантованого постачання вугілля і сталі за регульованими цінами, соціальної політики галузі, підтримка торгівлі та проведення структурних змін. Ця міжнародна організація, об'єднавши кам'яновугільну, залізорудну, металургійну промисловості, контролювала 60 % виплавляння сталі, 50 % видобутку кам'яного вугілля в Західній Європі.

Наступним кроком в інтеграційному процесі стало підписання в 1957 р. шістьма державами Бенілюксу Римської угоди про заснування Європейського співтовариства з атомної енергетики (так званого Євроатому) і Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС). Угода передбачала протягом 12 років створення митного союзу і спільного ринку товарів. Планувалося ліквідувати митні кордони між країнами й утворити спільний ринок робочої сили, товарів, капіталів, поступово перейти до спільної аграрної і торговельної політики, потім - до єдиної економічної, соціальної політики та паспортної унії. Євроатом мав координувати розвиток атомної енергетики. У 1958 р. для цих двох організацій були утворені Комісія (виконавчий орган), Рада Міністрів (законодавчий орган), Європейський парламент (консультативний орган). З 1967 р. ці установи стали спільними і для ЄОВС. Бюджет ЄС формувався з внесків його членів. У 1973 р. членами ЄЕС стали Велика Британія, Данія, Ірландія.

Головним досягненням ЄЕС протягом 1958-1969 рр. було створення митної спілки. З 1 липня 1968 р. учасники об'єднання почали застосовувати єдині тарифи на ввезення товарів з інших країн. Було вироблено єдину сільськогосподарську політику, що формувалась Європейським фондом сільськогосподарських гарантій та орієнтацій (з 1962 р. за рахунок внесків країн-учасниць). її мета - піднесення життєвого рівня працівників сільськогосподарських підприємств, встановлення однакових цін на їхню продукцію, регулювання ринків основних сільськогосподарських товарів. У 1968 р. ліквідовано мито на продукцію країн - членів ЄЕС. У 1969 р. на нараді у Гаазі ухвалили постанову про включення монетарної сфери в інтегральний процес.

Друга половина 1970-х - перша половина 1980-х років були другим етапом розвитку ЄЕС. Зі створенням у 1974 р. Європейської ради посилилася координація дій учасників. Упродовж 1978- 1979 рр. було введено Європейську валютну систему (ЄВС), завдання якої - стабілізація обмінних курсів національних валют і введення європейської валютної одиниці - ЕКЮ. Формувався спільний бюджет товариства (його основою були 1,15-1,2 % від ВВП країн-учасниць і визначені внески). Разом з тим, виникли кризові явища: посилилася тенденція до дезінтеграції (зокрема, сепаратистські дії щодо захисту своїх економічних інтересів тощо), загострилися суперечності щодо проблем митного союзу та єдиної сільськогосподарської політики, збільшився розрив між країнами щодо рівня економічного розвитку, особливо зі вступом до ЄС Греції (1981 р.). Під сумнів були поставлені здатність співтовариства до подальшого розвитку та його економічна конкурентоспроможність щодо США та Японії.

Розвиток міждержавних регіональних економічних об'єднань набув світового характеру. У 1960 р. засновано Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ) - зону вільної торгівлі. До її складу входили Велика Британія, Австрія, Данія, Норвегія, Португалія, Швейцарія, Швеція. Цілями асоціації було забезпечення безмитного товарообороту промисловими товарами і укладення торговельної угоди з ЕЄС Кожна країна зберігає зовнішньоторговельну автономію і власне мито щодо третіх країн.

Соціалістичні країни в 1949 р. інтегрувалися у Раду економічної взаємодопомоги (РЕВ). Діяльність РЕВ зосереджувалася на розвитку товарообміну, координації зовнішньої торгівлі, обміні науково-технічною інформацією. РЕВ у 1956-1957 рр. перейшла до координації народногосподарських планів, спеціалізації та кооперування виробництва. Були створені організації зі співробітництва в різних галузях господарської діяльності ("Інтерметал", "Інтерелектр" тощо) і Міжнародний банк економічного співробітництва. Гальмувало інтеграційні процеси панування планово-розподільчих і командно-адміністративних методів управління.

У 1945 р. створено Лігу арабських держав (ЛАД), до якої ввійшли 20 країн; у 1948 р, - Організацію американських держав (ОАД), її членами стали 31 латиноамериканська держава, США і Канада. У Латинській Америці в 1960 р. утворилися Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (ЛААВТ) і Латиноамериканська інтеграційна асоціація (ЛАТА), завдання яких полягало у сприянні розвитку внутрішньорегіональної торгівлі та економічного співробітництва. У 1967 р. створена Асоціація країн Південно-Східної Азії (англ. АСЕАН), до якої увійшли Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, що забезпечує економічну стабільність у регіоні.

Було створено ряд регіональних комісій ООН: Економічну комісію для Європи, Економічну й соціальну комісію для Азії та Тихого океану, Економічну комісію для Африки, Економічну комісію для Західної Азії, Економічну комісію для Латинської Америки, які сприяють економічному розвитку і співробітництву країн відповідного регіону, розробляють рекомендації їх урядам.

На початок 1970-х років з утворенням Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС) у 1957р. і зростанням економічної ролі Японії сформувалися і почали визначати розвиток світового господарства три таких "центри економічної сили": США, Японія і Західна Європа. Зростання виробництва Західної Європи фактично визначали ФРН, Франція та Велика Британія. Остання поступово втрачала значення могутньої держави. Частку національних економік у сукупному виробництві ВНД індустріально розвинених країн характеризують дані, наведені у табл. 2.3.

Таблиця 2.3. Частка національних економік у сукупному виробництві ВНД індустріально розвинених країн, %

Дослідження проблематики економічної інтеграції. У 1950- 1960-ті роки основну увагу дослідники приділяють питанням міжнародної торгівлі, митних союзів, міжнародних інвестицій як факторів ефективності й максимізації добробуту країн, задіяних у системі економічної інтеграції. Найвідомішими дослідниками проблем інтеграції є Дж. Вайнер, Дж.Б. Мід, Р. Ліпсі, Я. Тінберген, Т. Скітовскі, Б. Баласса, Г.К. Мюрдаль.