Розділ 2. ЕВОЛЮЦІЯ РИНКОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ у 50-80-х роках XX ст.

Джон Роулз (1921-2002) у праці "Теорія справедливості" (1971) запропонував теорію соціально-економічної справедливості. Вчений проаналізував вплив на суспільство таких складових НТР, як розвиток сфери послуг і поширення розумової праці, зробив висновок про необхідність реалізації принципу справедливості рівності результатів, за яким членам суспільства необхідно незалежно від здібностей гарантувати не рівні можливості, а рівні доходи за рахунок оподаткування доходів середнього класу.

Значний внесок у розвиток теорій суспільства майбутнього вніс американський соціолог Елвін Тоффлер (р. н. 1928) у працях 1970- 1990-х років, зокрема "Футурошок" (1970), "Доповідь про екоспазм" (1975), "Третя хвиля: від індустріального суспільства до гуманнішої цивілізації" (1980), "Передбачення та передумови" (1983), "Метаморфози влади" (1990). Він створив теорію суперіндустріального суспільства (пізніше використовував поняття "постіндустріальне суспільство"), методологічною основою якої була концепція періодизації людської еволюції, що отримала назву "трьох хвиль (перемін)", у розробці якої брали також участь Д. Белл й В.В. Ростоу. Е. Тоффлер у своїх працях виокремив такі моменти:

o Розвиток людської цивілізації відбувався трьома хвилями, критерієм визначення яких є технологічні аспекти організації суспільного виробництва, їх домінування над класовою структурою відповідних суспільств. Змістом першої хвилі, що почалася приблизно 10 тис. років тому, є створення аграрної (доіндустріальної цивілізації). Друга хвиля цивілізації почалася в XVI ст., у ході промислової революції утвердилася індустріальна цивілізація. Третя хвиля зародилася у другій половині XX ст. під впливом НТР і привела або приведе до формування постіндустріальної технологічної цивілізації. Перехід до нового суспільства відбуватиметься у ході революції влади, основним чинником якої будуть теоретичні знання. Створене революцією абсолютно нове суспільство знищить голод, хвороби, створить дивовижні можливості для розквіту індивідуальностей, задоволення психологічних потреб тощо.

o Постіндустріальну цивілізацію характеризують:

- зниження темпів і рівномірніше економічне зростання;

- домінування сфери послуг, перехід від "кількості" до "якості" життя, від суспільства масового споживання до пошуку шляхів якісного вдосконалення умов життя людини;

- нові види енергії: ядерної, сонячної, геотермальної, вітру, хвиль тощо;

- головний засіб виробництва - наукові знання та інформація, де буде зайнято 55-75 % працездатного населення, основний конфлікт - між знанням і некомпетентністю;

- зниження темпів зростання населення, на зміну класовому поділу соціальної структури приходить професійний;

- зростання соціальної та просторової мобільності.

o У процесі переходу до технологічної цивілізації перебуває приблизно 5 % людей планети, ще 25 % живуть в індустріальному світі, що руйнується нововведеннями, а 70 % населення Землі - це представники аграрної епохи. Швидкий розвиток науково-технічного прогресу спричинює ефект акселерації - докорінні зміни у структурі економіки та суспільних інститутів, що зумовлюють як позитивні, так і негативні наслідки, зростання ризиків і невизначеності. Тому необхідний суспільний контроль за розвитком техніки і технологій, зокрема за їх використанням корпораціями.

o У структурі корпорацій на зміну технократії і бюрократії приходить адхократія - влада тимчасових структур спеціалістів, які керують окремими проектами. Таким чином зміцнюється пристосовність самих корпорацій до нового. Виникло нове загальне стратегічне завдання - гальмування НТР (моніторинг нововведень), замість її всебічної підтримки.

Введення в науковий обіг поняття "інформаційне суспільство" започаткувало розвиток теорій інформаційного суспільства. Австрійський вчений Фріц Махлуп (1902-1983) у праці "Виробництво і розподіл знань у Сполучених Штатах" (1973) розробив концепцію інформаційного сектору, згідно з якою до ВВП входить вартість проданих на ринку інформаційних товарів і послуг. У 1970-х роках М. Порат і М, Рубін (США) у праці "Інформаційна економіка: розвиток і вимір" (1978) виокремили первинний і вторинний сектори інформаційної економіки. У1980 р. у США 48 % зайнятих працювали у сфері інформаційних технологій, а у сфері послуг - 30%.

2.1.5. Корпоратизація і транснаціоналізація економіки, їх висвітлення в економічній думці

Упродовж 1950-1970-хроків корпорація стала домінантною формою організації господарства та управління економічними процесами у промислово-фінансовій сфері господарства економічно розвинених країн світу. Корпоратизація є важливим структуроутворювальним чинником розвитку національних економік і світового господарства. Еволюцію корпорації (акціонерних компаній) характеризують:

o зміна орієнтирів діяльності від організації та оснащення до виявлення та набуття конкурентних переваг;

o відокремлення власності від управління, яке зосередили невеликі групи професійних менеджерів і науково-технічного персоналу (техноструктура). Власник корпорації має обмежені права, що зводяться до контролю за головними менеджерами через раду директорів;

o відозміна і структуризація різних видів корпоративних об'єднань. Найпоширенішими залишаються традиційні акціонерні товариства, капітал яких формується на основі акціонування і корпоративних облігацій. Виникали так звані в-корпорації, для яких характерним є поєднання рис корпорації та партнерства;

o поширення холдинг-компаній, функція яких полягала в управлінні іншими корпораціями шляхом володіння достатньою частиною їх звичайних акцій. Найпоширенішими типами холдингових структур є інтегровані промислові компанії, конгломерати, банківські холдинги;

o створення у роздрібній торгівлі мультидивізійних підприємств і торговельних компаній мережевого типу, що здійснювали інтеграцію бізнесу від виробничої діяльності до післяпродажного обслуговування, створювали дилерську систему франчайзингу;