Розділ 2. ЕВОЛЮЦІЯ РИНКОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ у 50-80-х роках XX ст.

Основоположником американських концепцій НТР вважають Пітера Фердинанда Друкера (1909-2005). У працях "Майбутнє індустріальної людини" (1942), "Теорія корпорації" (1946), "Великий бізнес" (1947), "Нове суспільство. Анатомія індустріального ладу" (1949) вчений, проаналізувавши розвиток американської економіки першої половини XX ст., визначив її якісні характеристики, ввів у науковий обіг поняття "друга промислова революція", "глобальна промислова революція", "суспільство організацій" та утвердив поняття - "нова індустріальна держава", "індустріальне суспільство".

За П.Ф. Друкером, економічний розвиток у XX ст. відбувається на основі другої промислової революції, складовими якої є масове потоково-конвеєрне виробництво ("фордизм"), наукова організація праці ("тейлоризм"), технологія як культура виробничих і соціальних зв'язків між людьми у великих організаціях (а не система працюючих машин), науковий менеджмент - теорія організації та розвитку ефективного, динамічного промислового колективу великої корпорації. Виник новий тип корпорацій-організацій, розвиток яких визначає не лише збільшення інвестицій, а переважно використання досягнень другої НТР, диверсифікація і масовість виробництва. Процес корпоратизації економіки формує суспільство організацій - сукупність багатьох незалежних організацій із власними функціями, завданнями і соціальною відповідальністю. Розвиток корпорацій як транснаціональних сприяє глобальному характеру другої НТР. Соціально-економічними наслідками другої НТР в економічно розвинених країнах є формування індустріальної системи, що знаменує перехід до індустріального суспільства. Його характеристиками є зростання продуктивності праці, заробітної плати та зайнятості, ринку товарів довгострокового користування (автомашин, будинків тощо) на основі масового споживчого кредиту, формування суспільства масового споживання.

У1969 р. П.Ф. Друкер видрукував книгу "Епоха перериву поступовості", в якій сформулював технологічну теорію НТР, узагальнивши її розвиток, і теорію суспільства знань. Основою майбутнього розвитку є ситуація "перериву поступовості" - якісних змін, змістом яких є: 1) технологічні зміни, що визначають продуктивність факторів виробництва та їх комбінації, вплив інновацій на ринки факторів виробництва, наукову організацію праці; 2) деконцентрація виробництва; 3) відновлення масового приватного ризикового інноваційного підприємництва на противагу корпораціям-гігантам; 4) ефективне управління великими корпораціями шляхом децентралізації ухвалення рішень і розвиток внутрішнього підприємництва; 5) приватизація власності; 6) перехід від закритої національної до світової економіки. На думку вченого, нове знання стало центральним економічним ресурсом і забезпечує зростання продуктивності, тому нова економіка формується як економіка знань, сфера, що продукує та поширює інформацію - як індустрія знань, а суспільство - як суспільство знань (Knowledge Society). Відбувається процес формування "людського капіталу" і нового працівника, якого П.Ф. Друкер характеризує як виробника знань (knowledge worker), здатного ухвалювати рішення в межах своєї компетенції.

Суспільство знань - це суспільство організацій (корпорацій, приватних, державних, муніципальних підприємств, університетів, профспілок, партій тощо) та законів, що забезпечують права працівників. Завданням економічної науки є вироблення ефективних теорій інновацій та організацій. У теорії великої та хворої держави П.Ф. Друкер доводив, що лише бізнес як соціальний інститут здатний продукувати інновації та знання, тому необхідно розірвати злиття корпорацій і держави, а завдання останньої - приватизувати свою власність і сприяти приватному бізнесу.

Найбільші наукові досягнення соціально-інституціональної течії інституціоналізму пов'язані з ім'ям видатного американського вченого Джона Кеннета Гелбрейта (1908-2006). Він написав понад 40 праць, найбільше визнання мають "Американський капіталізм. Теорія урівноважуючої сили" (1952), "Великий крах" (1955), "Суспільство достатку" (1958), "Нова індустріальна держава. Есе про американську економічну систему" (1967), "Економічні теорії та цілі суспільства" (1973), "Епоха невизначеності" (1976), "Справедливе суспільство" (1996). Вчений вважає, що неокласика і неокейнсіанство не описують наявну економіку, тому функцією наукової економічної теорії є "прагнення зрозуміти реальне становище речей"1. Дж.К. Гелбрейт створив власну теорію економічного розвитку ринкової економіки, яку він називає загальною теорією економічної системи, або загальною теорією високого рівня розвитку. Вченому належить важлива роль у розробленні політики "нових рубежів" президента Дж. Кеннеді. Визначальним у теоретико-аналітичних поглядах Дж.К. Гелбрейта в 1950-1960-хроках є таке.

o Теорія трансформації. Сучасна економічна система характеризується еволюційним оновленням, спонтанною трансформацією та наявністю механізму стихійного саморегулювання ринкової економіки. Механізм трансформації формують економічні, соціальні, політичні, психологічні й морально-етичні фактори. Джерелом і вирішальним фактором трансформаційних зрушень є НТР - революційна форма науково-технічного прогресу - та організація, які визначають розвиток основних структурних елементів економічної системи: ринку, держави, корпорації, профспілок, фінансових інституцій. Вони є об'єктом наукового дослідження.

o Теорія корпоративної економіки2. Носієм НТР та головною рушійною силою трансформації економіки є корпорація, сутність якої визначають процес зростання, технологія та організація. Організація корпорації - це комплекс заходів, спрямованих на заміну зусиль і знань однієї людини більш спеціалізованими зусиллями та знаннями багатьох людей, що змінило механізм ухвалення рішень: від власників до техноструктури, до якої належать усі співробітники компанії: вчені, інженери і техніки, спеціалісти з маркетингу й реклами, експерти у сфері відносин з громадськістю, лобісти, адвокати, всі, хто володіє спеціальними знаннями і досвідом ухвалення колективних рішень. На противагу традиційній корпорації сформувалася зріла корпорація, що є новим суспільним інститутом, основою індустріальної системи, чинником суспільства достатку.

o Нова економічна теорія технічного прогресу зберігає розуміння інвестицій у нову капіталоємну техніку як рушія виробничого прогресу, одночасно визначає нові ознаки НТР: організованість і планованість, служіння техноструктурі корпорацій, а не споживачу, негативний вплив на стан зайнятості (витрати капіталу на машини більш стабільні й надійніші, ніж на робочу силу) та екологію, формування "споживчого психозу". Тому технічний прогрес необхідно оцінювати та контролювати з боку суспільних сил.

Важливою складовою НТР є інвестиції в людину, які не матеріальні та не піддаються оцінюванню, потребують ґрунтовного вивчення наукою. Інвестиції в освіту дітей стають головною метою людини і суспільств. Формується новий клас найманих спеціалістів, що є головним соціальним досягненням суспільства. Завдання держави - сприяти духовному та інтелектуальному розвитку людини.

На думку вченого, сучасний рівень НТР сприяє вирішенню проблем виробництва, залишається вирішити проблему розподілу. Формується нова класова структура, вирішальною силою стає клас освічених, складовою якого є техноструктура. Зникає конфлікт між бідними і багатими, виникає новий - між класом освічених та неосвічених і малоосвічених. Однак в індустріальному суспільстві панують суспільні інтереси, тому бідність та класові антагонізми притаманні лише сфері дрібного виробництва.

На основі використання досягнень НТР і домінування зрілої корпорації із техноструктурою відбувається трансформація індустріального суспільства в нове індустріальне суспільство. Майбутнє індустріального суспільства - це конвергенція (зближення) капіталізму і соціалізму: формування однакової технологічної структури, системи організації (менеджменту) та планування, державного регулювання економіки. Вчений ігнорував відмінності у формах власності.

У 1970-х роках під впливом кризових потрясінь Дж.К. Гелбрейт у твори нової експлуатації та нового імперіалізму зробив висновок, що розвиток НТР є джерелом експлуатації та нерівності, оскільки сприяє зростанню економічної ролі техноструктури великих корпорацій, діяльність яких підпорядковує суспільні інтереси приватним, створює системи експлуататорських відносин (споживачів, жінок-домогосподарок, підприємців з боку корпорацій, країн, що розвиваються, та державних коштів тощо). Держава виступає як виконавчий комітет техноструктури, їхня спільна політика щодо країн, що розвиваються, є новим імперіалізмом. Профспілки разом з корпораціями експлуатують ринковий сектор і країни третього світу. У концепції епохи невизначеності вчений наголосив на непередбачуваності наслідків НТР. Він розглядав проблеми боротьби із засиллям бюрократії, розширення соціальних програм, системи перенавчання осіб, які втратили роботу, боротьби з голодом і бідністю.

Американську концепцію НТР продовжила теорія кібернетичної революції, викладена у "Маніфесті троїстої революції" (1964) групою американських учених на чолі з Робертом Тіболдом (р. н. 1929). У дослідженні обґрунтовані такі залежності: організація виробництва великими корпораціями на основі автоматичних ліній, що управляються кібернетикою, приводить до заміни трудомістких процесів капіталомісткими, зростання чисельності безробітних і бідності, скорочення споживчого попиту населення при паралельному нарощуванні товарної маси, і як наслідок - до світової кризи перевиробництва, зростання надлишкових потужностей та соціального вибуху. Отже, виникає ситуація коли достаток, а не рідкісність благ, стає основною проблемою економіки й економічної науки. Автори "Маніфесту..." пропонують реформування системи розподілу шляхом заміни принципу "право на працю" принципом "право на дохід". Завданням держави є, по-перше, стимулювання та контроль за темпами кібернетизації, по-друге, вирішення проблеми безробіття і створення суспільства "повної незайнятості", або "суспільства дозвілля" за допомогою прямого оподаткування і переходу до великих бюджетних дефіцитів, активізації громадських робіт, сприяння будівництву дешевого житла, перекваліфікації безробітних, інвестування корпорацій тощо. Інфляцію можна подолати автоматично - за рахунок збільшення товаропотоків.

У 1960-х роках XX ст. найвідомішою теорією еволюційного розвитку людства була теорія стадій економічного зростання Волта Вітмена Ростоу (1916-2003), сформульована у працях "Процес економічного зростання" (1957), "Стадії економічного зростання. Некомуністичний маніфест" (1960) і "Політика і стадії зростання" (1971), Як основа класифікації (типологізації) стадій економічного зростання були запропоновані: рівень розвитку техніки, галузева структура господарства, частка виробничого нагромадження у національному доході, структура споживання. Забезпечують прогрес, або зростання шість схильностей людини: до споживання, народження дітей, науки, використання науки в економіці, нововведень, матеріального прогресу.

Перша стадія - традиційне суспільство з примітивною ручною технікою, рутинною працею, переважанням сільського господарства (75 % зайнятого населення), ієрархічно структурованим суспільством і непродуктивним використанням національного доходу.

Друга - суспільство в перехідному стані, створення передумов для злету. Його характеризують утворення централізованих національних держав, поява нових типів завзятих людей, які прагнуть прибутків і беруть на себе ризик, виникнення ринкових інститутів (зокрема банків та обробної промисловості), зростання інвестицій.

Третя - стадія злету, коли сили економічного прогресу зростають і починають домінувати в суспільстві: інтенсивно зростають інвестиції, збільшується обсяг суспільного продукту на одну особу, покращується якість життя, пришвидшуються темпи впровадження нової техніки в промисловості й сільському господарстві, закладаються передумови стійкого (хоча і циклічного) зростання. Такий розвиток спершу охоплює галузі-лідери, а потім поширюється на всю економіку. Для автоматичного зростання необхідне збільшення частки виробничих інвестицій у національному доході (як мінімум від 5 до 10 %), стрімкий розвиток одного або декількох секторів промисловості, політична перемога прихильників модернізації економіки над захисниками традиційного суспільства. Чіткої періодизації цієї стадії немає, позаяк у різних країнах вона проходила по-різному, починаючи від останніх десятиріч ХУЛІ ст. (Велика Британія) і до 1860 р.

Четверта - стадія руху до зрілості, або індустріальне суспільство, характеризується тривалим процесом економічного прогресу, збільшенням інвестицій до 10-20 % національного доходу, урбанізацією, збільшенням частки кваліфікованої праці, зосередженням важелів управління промисловістю в руках менеджерів, удосконаленням техніки, поширенням нової технології на всю сферу господарської діяльності, більш швидким зростанням продукції порівняно зі зростанням населення. На думку В.В. Ростоу, індустріальне суспільство утверджувалося у другій половині XIX ст. - першій половині XX ст. (у Великій Британії в 1850 р., у США в 1900-х роках, на початку XX ст. у Франції та Німеччині, в 1950-х роках у Росії та Канаді).

П'ята - стадія високого масового споживання. Ті найбільш характерними рисами є швидкий і постійний прогрес усіх галузей господарства, випуск товарів довгострокового користування, зрушення від пропозиції до попиту, від виробництва до споживання. Такого рівня досягла економіка США, Західної Європи та Японії у 60-х роках XX ст.

Шоста - стадія пошуку якості життя, орієнтація на духовний розвиток людини.