Розділ 9. Господарство провідних суспільств європейської цивілізації в умовах монополізації ринкової економіки в останній третині XIX - на початку XX ст. Розвиток економічної думки

o сприяла поширенню економіко-математичного моделювання у практиці планування та прогнозування народного господарства.

Сучасні економічні дослідження визначають слабкі місця методології неокласичної теорії, зокрема ігнорування історичного характеру ринку, абсолютизацію ринкових відносин, складність застосування до аналізу макроекономічних процесів, пов'язаних з інноваційними зрушеннями і поширенням творчої діяльності людини.

Особливості теоретичного аналізу ринкової економіки неокласиками порівняно з представниками класичної політичної економії охарактеризовані в табл. 9.4.

Таблиця 9.4. Особливості теоретичного аналізу ринкової економіки неокласиками порівняно з класичною політичною економією

Виникненню ідей маржиналізму сприяли праці вчених-економістів, математиків і чиновників: Й.Г. Тюнена, Ж. Дюпюї, А. Курно, Г.Г. Госсена та ін.2. Вони почали переглядати основні постулати класичної політичної економії з погляду маржинального аналізу. М. Блауг зазначав, що період з

1834 по 1874 р. є часом незалежного відкриття у різних країнах граничної корисності1.

Йоган Генріх фон Тюнен (1783-1850) - німецький землевласник, учений-економіст і практик. У праці "Ізольована держава щодо сільського господарства і національної економіки" (1826,1850,1863) започаткував теорію розміщення продуктивних сил, досліджував питання граничної продуктивності. Він розробив економіко-математичну територіальну модель державного господарства, яка охоплює систему взаємопов'язаних інститутів. Досліджуючи організацію сільського господарства, вчений:

o сформулював ідею про взаємозалежність факторів виробництва, опрацював оптимальні варіанти поєднання факторів виробництва для забезпечення максимального прибутку на капітал;

o використовуючи аналіз граничних величин, започаткував теорію граничної продуктивності факторів виробництва, довів, що найбільший чистий дохід досягається тоді, коли сума граничних витрат на фактори виробництва дорівнює граничній цінності продукту;

o обґрунтував механізм формування величини земельної ренти залежно від віддаленості ділянки від місця збуту, конкуренції між фермерами за придбання найбільш придатної для використання земельної ділянки;

o сформулював основні засади некласової концепції розподілу доходів, яка ґрунтується на теорії граничної продуктивності факторів виробництва;

o перший поділив ризик на передбачуваний і непередбачуваний, доводив, що дохід підприємця формує діяльність в умовах не-передбачуваного ризику.

Антуан Огюстен Курно (1801-1877) - математик, філософ, економіст. Економічні погляди виклав у книзі "Дослідження математичних принципів у теорії багатства" (1838), в якій акцентував увагу на проблемах функціональної взаємодії ціни та попиту. Вчений увів до наукового обігу поняття функції попиту (D - / (Р), де D - величина попиту, Р - ціна), еластичності попиту та відкрив закон попиту, суть якого полягає у виявленні зворотного зв'язку між величиною попиту і ринковою ціною. Сформулював поняття економічної рівноваги, засноване на аналізі функціональної залежності між рівнем ціни, який визначають покупці, та попитом на товар, що зумовлює обсяги виробництва. Опрацьовуючи математичний апарат теорії фірми, А. Курно дослідив, що а) на ринку досконалої конкуренції, коли фірми не мають можливості впливати на ціноутворення, випуск продукції є максимальним, а ціни - мінімальними, максимізація прибутку досягається за умов рівності граничних витрат та середнього доходу; б) за умов чистої монополії (чистого випадку) прибуток максимізується тоді, коли граничні витрати дорівнюють граничним доходам (МС = МК); в) у моделі дуополії (конкуренції між двома продавцями) у точці рівноваги формується ціна (ЦДР), нижча за ціну монопольного ринку (ЦМР), але вища за ціну ринку вільної конкуренції (ЦРВК), математично це має такий вигляд: ЦМР > ЦДР > ЦРВК.

Жюль Дюпюї (1804-1866) - французький інженер і вчений, основні ідеї маржиналізму виклав у статті "Про вимір корисності громадських робіт" (1844), де досліджував проблеми порівняння корисності індивідуальних та суспільних благ. Вчений стверджував, що кожна додатково надана послуга суспільних благ (наприклад, проїзд мостом) приносить щоразу менше задоволення споживачам (у розумінні прагнення нею користуватися). Зобразивши цю залежність графічно, Ж. Дюпюї отримав криву попиту, яка відображає зворотний зв'язок між кількістю наданих послуг і цінами на них. Він доводив, що значення (величина) попиту як функції граничної корисності зменшується у міру зростання кількості придбаних споживчих благ.

Герман Генріх Госсен (1810-1858) - німецький учений-економіст і математик. Ідеї маржиналізму виклав у праці "Еволюція законів людської взаємодії" (1854), яка була випадково знайдена англійським професором Р. Адамсоном. Серед основних здобутків Г.Г. Госсена найважливіше значення мають:

o вчення про задоволення потреб як сенсу життя і основи діяльності людини. Предметом політичної економії мають бути не загальні економічні закони, а економічна поведінка суб'єкта господарювання, його психологічна оцінка та вибір блага. Оскільки мета політичної економії має полягати в тому, щоб допомогти людині отримати максимум насолод, її необхідно перейменувати у вчення про задоволення;

o теоретична розробка проблем оптимізації за умов обмежених ресурсів, започаткування теорії цінності. Вчений доводив, що, по* перше, "величина задоволення від споживання блага постійно зменшується, якщо ми безперервно задовольняємо це задоволення, поки насичення врешті-решт не відбувається", по-друге, "величина кожного окремого задоволення в момент припинення забезпечення цих задоволень повинна бути однаковою для всіх задоволень". Теоретичні висновки вченого в сучасній економічній літературі були сформульовані як закони Госсена: перший (закон насичення потреб, або спадної граничної корисності) стверджує, що зі збільшенням споживання блага загальна корисність зростає, а гранична корисність зменшується і при насиченні благом досягає нуля; згідно із другим законом (закон вирівнювання граничних корисностей), оптимальна структура споживання (максимальне задоволення потреб за умови обмеженого запасу благ) досягається за умов рівності зважених граничних корисностей благ, які споживаються1. Другий закон Госсена фіксує принцип рівноваги індивідуального споживання та індивідуального виробництва. Закони Госсена є основою застосування граничної корисності для розробки теорії раціонального споживання та закономірностей споживчого вибору, всієї мікроекономічної теорії XX ст.

9.2.2. Австрійська школа. Теорія граничної корисності

У 70-80-х роках XIX ст. австрійська школа здобула най ширше визнання серед прихильників маржиналізму. її представляли професори Віденського університету К. Менгер, Ф. Візер та Е. Бем-Баверк. Теоретико-методологічними особливостями австрійської школи є:

1) предмет дослідження - сфера споживання (попит), визнання примату обміну та споживання над виробництвом. Власне відносини обміну виявляють корисність блага, визначають пропорції та характер розвитку виробництва;