Розділ «5.2. Господарство та економічна думка держав Західноєвропейської цивілізації»

У XIV-XV ст. виникли нові центри в зручних у географічному відношенні районах, налагодився постійний обмін між країнами. Загальноєвропейським торговельним центром замість ярмарків у Шампані стало місто Брюгге у Фландрії. Набули важливого значення ярмарки у Женеві, Ліоні, Франкфурті, зберегли свою роль італійські міста, що контролювали торгівлю зі Сходом.

Формувалися грошові та кредитно-банківські відносини

Найпоширенішими монетами були венеціанський золотий цехін вагою 3,25 г (інші назви: гульден, екю, соверен, дукат), флорентійський золотий флорин вагою 2,5 г (з XIII ст. став своєрідним міжнародним еквівалентом), німецький срібний талер вагою 30 г, іспанський дублон золотий вагою 6 г. Розвиток торговельного та промислового капіталу зумовив потребу в обміні грошей і кредиті. Почалося виокремлення кредитно-банківської діяльності як самостійної. Виникли міняльні контори, які називали банками ("стіл лихваря"), професія міняйлів-банкірів. Розвивалися такі форми кредиту, як лихварський - грошовий, який надавали приватні особи (міняйли, багаті купці, ремісники, феодали) з метою збагачення; комерційний і банківський, який надавали спеціалізовані установи - банки або торгово-лихварські компанії, що вперше з'явилися в Італії ще в XI ст. Лише у Флоренції в XIV ст. їх було понад 100, у тому числі компанії Барді та Перуції, з XV ст. - банківський дім Медичі. Банки були депозитарні та кредитні. Позики надавали під 20 % під заставу землі або майна при транзитних і оптових операціях. Набули поширення вексельні операції. У XV ст. в Італії францисканські монахи організували ломбарди ("винайдеш італійцями") - установи, що надавали позики під заставу рухомого майна (процентна ставка не перевищувала 5 %). У1512 р. вони діяли в 87 містах Італії.

Центром торгівлі грішми було м. Брюгге, де в 1309 р. було створено біржу. В XV ст. почалося організаційне оформлення грошового ринку. Він отримав назву "Безансон" за першим містом, де проводився, проте не мав постійного центру, контролювали його генуезькі купці. Під час "Безансону" встановлювався курс грошей, здійснювалися грошові перекази, укладалися фінансові угоди. "Безансон" став зародком фондових бірж. У Венеції та Генуї вперше почали випускати державні цінні папери - облігації, проводити безготівкові розрахунки.

Формувалася податкова система.

У ранньому середньовіччі в романізованих країнах зберігалася римська структура прямих податків: земельного і подушного. Населення виконувало також будівельні, сторожові, гужові повинності тощо. У країнах общинногенного феодалізму податки формувалися на основі дарів і данини. З формуванням держав податкові платежі стали обов'язковими, регулювалися обсяги, час і місце сплати.

У XI-XIII ст. в умовах імунітетної системи податки набули форми сеньйоральних платежів, хоча окремі державні податки збереглися. В Англії - це були "щитові гроші" (на утримання війська), "данські гроші" (на оборону кордонів), податок на рухоме майно.

У XIV-XV ст. почався перехід до державного централізованого збирання податків, що мали постійний і становий характер (феодали та духовенство повністю або частково звільнялися від сплати). В Англії головною формою прямого оподаткування був податок на рухоме майно, що становив для селян 1/5, для міщан - 1/10 його вартості. Важливу роль відігравало казначейство - спеціальний державний орган, що займався перевіркою фінансової діяльності державної адміністрації на території графств. У Франції Філіп IV (1285-1314) започаткував податкову систему: прямі податки на майно і доходи (1/25,1/50,1/100 їх обсягу) та військовий для жителів міст, непрямі - на сіль (габель), пшеницю, вино. На початку XIV ст. введено прямий подимний податок, у 1369 р. узаконено податок на сіль і митний збір. У 1439 р. встановлено єдиний прямий податок на землю і майно, подушний - королівську таллю. У Німеччині селяни та міщани платили поземельний та імператорський поголівний податки. На користь церкви в усіх країнах сплачувалася десятина.

Державні бюджети формувалися на основі податкових надходжень і торговельного мита. Відомо, що на початку XV ст. бюджет Франції становив 1 млн, Венеції - 1,62 млн золотих дукатів, існувала практика державного боргу.

Розвиток аграрного, промислового та оборотного капіталу, підприємницьких агроформувань і мануфактур з використанням найманої праці свідчили про зародження розвиненого товарного виробництва і ринкових відносин. Складалися умови для формування внутрішнього ринку на основі спеціалізації господарства. Існує думка про формування ринкового укладу в економіці суспільств Західної Європи.