Розділ «5.2. Господарство та економічна думка держав Західноєвропейської цивілізації»

o Панування феодальної власності на землю: а) монопольної (лише клас феодалів мав право власності на землю); б) умовно-спадкової; в) ієрархічної на основі сеньйорально-васальної системи за принципом "нема землі без сеньйора". Поєднання права феодальної власності на землю та права селянина на спадкове землекористування.

o Феодальна: особиста, економічна (поземельна), судово-адміністративна, військово-політична - залежність селянина від землевласника (позаекономічний примус).

o Рентні відносини в сільському господарстві. Основні види земельної ренти: натуральна, відробіткова та грошова, як економічна реалізація права власності на землю, привласнення частини доходу від землі та повинностей, які феодал отримував від залежного селянина.

o Панування натурального господарства та простого відтворення, розвиток простого товарного виробництва як економічного укладу.

o Корпоративний характер економіки. В організації та регулюванні економіки визначальне значення мали корпоративні станові об'єднання.

o Організаційно-господарські форми: феодальний маєток і селянське господарство, реміснича майстерня і цех, торгова гільдія. Переважало дрібне виробництво в сільському господарстві та ремеслі.

o Соціальні відносини характеризували вертикальні відносини панування і підкорення між землевласниками і залежними селянами; покровительства і служби, сюзеренно-васальні між представниками різних категорій панівного стану. Проте у містах соціальні відносини будувалися на горизонтальних зв'язках між рівними суб'єктами.

Починаючи з XII ст., відбувалася активна господарська діяльність. Формувалася ефективна система сільського господарства та промислово-торговельного господарювання. Важливе значення мали монастирі, господарство яких ґрунтувалося на раціональних основах. Церква освятила своїм авторитетом поважне ставлення до фізичної праці та практичності. Поступово основними носіями цих ідей стало торговельно-ремісниче населення міст.

Важливим джерелом історії економіки є державні документи. Наприклад, у Франції - ордонанси, що регламентували життя королівства, зокрема економічну політику французьких королів: про надання селянам особистої свободи та податки, розвиток ремесла, торгівлі та стягнення мита, лихварство тощо.

Господарський розвиток знайшов відображення в економічних ідеях представників католицької церкви.

На економічну думку впливали:

o панування канонічної доктрини, яка трактувала економічні проблеми з погляду християнської релігії (християнсько-морально-етичне обґрунтування) й античної традиції. Остаточне становлення канонічної доктрини пов'язано з ім'ям монаха Граціана, який у XII ст. уклав "Зведення канонічного права";

o релігійна філософія - схоластика, схоластичний спосіб міркування як поєднання суперечностей та принципу подвійного оцінювання будь-яких явищ: відповідно до "природного права" та "умовного права", створеного людьми із урахуванням проявів земної гріховності. Намагання спрямовувати та контролювати практичну діяльність людини, поставити науку в залежність від релігії. Ідея підпорядкування світської влади духовній;

o домінування нормативного методу дослідження. Трактування правил господарського життя на основі позицій християнської моралі. Базовим для економічних поглядів є поняття справедливості (ціни, розподілу, винагороди та ін.), що відповідає "природному праву" відповідно до законів Божих.

Ранні каноністи пропагували необхідність трудового життя для всіх, рівнозначимість розумової та фізичної праці, трактували багатство як матеріальні блага, у т. ч. золото та срібло, нетрудове (штучне) багатство визнавали гріхом, обмін - як акт вільного волевиявлення людей на основі пропорційності, "справедливу ціну" - відповідно до трудових і матеріальних витрат у процесі виробництва, гроші - як штучний винахід людей для проведення мінових операцій, лихварський процент і торговельний прибуток вважали гріхом.

Найвідомішим представником пізньої канонічної доктрини є домініканський монах і богослов Тома Аквінський (Аквінат, 1225-1274). Його праця "Сума теології" ґрунтувалася на положеннях Біблії, богословських творів, ученні Арістотеля і була визнана католицькою церквою єдино правильною філософсько-теологічною системою, що отримала назву томізму. Т. Аквінський враховував ре олії сучасного йому господарства, формування товарно-грошових відносин, а саме:

o розглядав багатство як матеріальні блага, створені працею, яка є необхідним засобом для забезпечення життя людини. Багатство надає людині владу та відповідальність. З погляду натуралістичного підходу поділив багатство на природне (харчування, земля, житло тощо) та штучне (золото, срібло). Вважав золото і срібло джерелом і складовою приватної власності, однак їх нагромадження - грішним, зокрема приватними особами, визнавав необхідним утворення скарбів державою і церквою з метою здійснення благодійної діяльності;

o обґрунтовував соціальну нерівність, враховуючи майнову нерівність, вважав, що приватна власність є законним інститутом людського суспільства. Бог встановив такий порядок, який дає змогу людям жити відповідно до визначеної станової ієрархії, розподіляє функції управління і підпорядкування. Завдання держави полягає у гарантуванні недоторканності приватної власності. Засуджував вимоги раннього християнства щодо передачі майна багатих бідним. Однак визнавав, що економічні інтереси мають підпорядковуватися спасінню душі людина, яка повинна з готовністю поділитись із бідними і нужденними своєю власністю;

o проголосив основою добробуту натуральне господарство і економічну самодостатність феодального маєтку, а землеробство - галуззю господарства, схваленою Божественним законом. Одночасно наголошував на необхідності товарно-грошових відносин, аналізував торговельну діяльність з огляду на дозволене та недозволене. Виправдовув торгівлю як акт волевиявлення Бога і законне заняття людей з метою отримання необхідних засобів існування, торговельний прибуток розглядав як покриття видатків. Заперечував заняття торгівлею заради збагачення;

o вважав, що обмін має бути справедливим на основі рівності корисності речей, водночас визнавав обмін суб'єктивним процесом, якщо товар оцінюють продавець і покупець;