Розділ «Словник економічних термінів»

Суспільні товари (блага) — блага, які не оцінюються грошима, але потрібні суспільству і використовуються усіма нарівні.

Тарифна система — це сукупність нормативів, з допомогою яких диференціюється оплата праці різних категорій працівників в залежності від: складності виконуваної роботи, умов праці, інтенсивності та характеру праці, природно-кліматичних умов.

Тарифні (митні) бар'єри — податки, що стягуються митницями з товарів (майна, цінностей) при перетині ними державних кордонів.

Тезаврація — вилучення економічними суб'єктами металевих грошей з обігу.

Темп інфляції — процентна зміна індексу цін відносно попереднього (базисного) періоду.

Теорія абсолютних переваг — одна з найперших теорій міжнародної торгівлі, висунута А. Смітом, згідно з якою на світовий ринок виходять лише ті країни, яким спроможні виробляти певний товар з витратами, меншими ніж в інших країнах. їхні абсолютні переваги на ринку визначаються величиною прямих (явних) витрат виробництва, тобто задаються природними умовами та/або досягнутою технологією виробництва.

Теорія відносних (порівняльних) переваг — одна з класичних теорій міжнародної торгівлі, висунута Д. Рікардо, згідно з якою участь у міжнародній торгівлі є вигідною практично для усіх країн світу, але за умови правильного вибору напряму спеціалізації національного виробництва та досягнення на цій основі відносних переваг у витратах виробництва.

Теорія економіки пропозиції — сучасна неоліберальна теорія, яка, на відміну від кейнсі-анської теорії, котра переймається, головним чином, проблемою стимулювання сукупного попиту, акцентує увагу на заохоченні сукупної пропозиції, підвищенні ефективності виробництва шляхом зниження виробничих витрат, скорочення податків з бізнесу, стимулювання інновацій, скорочення соціальних видатків тощо.

Теорія раціональних очікувань — сучасна неоліберальна теорія, яка стверджує, що заходи держави щодо стабілізації економіки стають неефективними через те, що раціональні суб'єкти (виробники і споживачі) тепер ефективно осмислюють усю інформацію для прогнозування майбутніх змін ринкової кон'юнктури і на основі цих очікувань приймають оптимальні для себе рішення, випереджаючи наміри уряду.

Теорія співвідношення факторів виробництва — одна із теорій міжнародної торгівлі, що пояснює одну із причин розвитку торгівлі нерівномірним забезпеченням країн факторами виробництва, унаслідок якого виникають відмінності у відносних цінах на ресурси, а отже, і вигоди від обміну надлишкових факторів виробництва на дефіцитні. Автори теорії Е. Гекшер і Б. Олін.

Теорія суспільного вибору — економічний аналіз процесів прийняття політичних рішень. Технологія — конкретний набір факторів виробництва, що застосовується в економічній діяльності у даний час.

Технопарк (технологічний парк) — мережа підприємницьких структур, створена на базі потужного наукового центру, яка своєю діяльністю забезпечує, з одного боку, інтеграцію реальних знань і високих технологій, а з другого, — комерціалізацію науково-технологічних розробок.

Тимчасова зайнятість — робота з визначеним у трудовому договорі (контракті) терміном її закінчення.

Тіньова економіка — економічна діяльність, суб'єкти якої уникають офіційного обліку і сплати податків.

Товар — економічне благо, що слугує об'єктом купівлі-продажу.

- неповноцінний (низькоякісний) товар — товар, попит на який за інших рівних умов скорочується тоді, коли доходи споживачів зростають.

- нормальний товар — товар, попит на який за інших рівних умов зростає зі збільшенням доходів споживачів.

- суспільні (публічні) товари — товари, безоплатне споживання яких зумовлене або фізичними обставинами, або надмірним и витратами на організацію їх платного використання.

- товари Гіффена — товари першої необхідності, попит на які зростає навіть за умови їх подорожчання.

- товар-комплемент (взаємодоповнюючий товар) — товар, попит на який зростає через те, що зростає попит на інший товар, або навпаки.