Суб'єктами навчального процесу у вищому навчальному закладі є викладачі і студенти. Успішність їх взаємодії значною мірою залежить від структури їх діяльності, сутність якої полягає в організуванні і керуванні діяльністю студентів із засвоєння навчального матеріалу.
Діяльність викладача
Процес управління навчально- пізнавальною діяльністю охоплює кілька компонентів: планування, організування, стимулювання, контроль і регулювання навчально-пізнавальної діяльності та аналіз її результатів.
Планування передбачає підготовку робочих програм із навчальних предметів, складання планів семінарських, практичних і лабораторних занять, розроблення індивідуальних завдань для студентів, тематики рефератів, курсових і дипломних робіт, методичних рекомендацій з їх підготовки тощо.
Організування навчальної роботи здійснюється у два етапи:
• а) підготовчий – передбачає підготовку плану проведення конкретного заняття, технічних засобів навчання, наочності, дидактичних і роздавальних матеріалів; попереднє проведення дослідів, демонстрування, перегляд діафільмів; підбір методичної літератури і ознайомлення з нею;
• б) виконавчий – полягає в організуванні власної діяльності викладача під час заняття та діяльності студентів; викладач ставить перед студентами навчальні завдання, створює сприятливі умови для їх виконання, чітко розподіляє функції між ними на практичних заняттях.
Стимулювання навчально-пізнавальної активності студентів здійснюється викладачем шляхом застосування різноманітних методів і прийомів: використання цікавих прикладів, розкриття практичної значущості навчального матеріалу для майбутнього фаху, опора на життєвий досвід тощо.
Сутність контролю і регулювання полягає у спостереженні за діяльністю студентів. Контроль у формі поставлених запитань, невеликих завдань дає змогу виявити рівень засвоєння студентами знань програмового матеріалу, опанування відповідних практичних умінь та навичок, а також з'ясувати недоліки і складнощі процесу навчання. Це допомагає своєчасно вносити необхідні корективи і регулювати процес навчання додатковими поясненнями, виконанням відповідних вправ тощо.
Аналіз досягнутих результатів завершує процес викладання. Здійснюють його на основі отриманих результатів контролю. Під час аналізу виявляють рівень знань фактичного матеріалу, вміння використовувати їх у практичній діяльності з фаху. Аналіз передбачає зіставлення досягнутих результатів з навчальними цілями.
Викладання навчальної дисципліни даватиме хороші результати за дотримання викладачем таких вимог (С. Си- соєва):
• програма повинна враховувати детальне і поглиблене вивчення найважливіших проблем, ідей і тем, які сприяють розвитку пошуково-перетворювального стилю мислення;
• викладання навчальної дисципліни має забезпечувати якісне засвоєння базових знань, умінь і навичок, розвиток дивергентного мислення (здатність запропонувати декілька підходів до розв'язання задачі та міняти їх, бачити проблеми, об'єкти в різних ракурсах) і навичок його практичного застосування, що сприяє переосмисленню здобутих знань і генеруванню нових ідей;
• забезпечення студентів можливістю отримувати нову інформацію, прищеплення їм бажання самостійно здобувати знання;
• наявність відповідного матеріально-технічного забезпечення навчального процесу, надання студентам можливості вільного використання художніх, наукових і навчальних джерел;
• заохочення ініціативи та самостійності у навчанні; сприяння бажанню до професійної діяльності, розвитку усвідомлення своїх обов'язків щодо інших людей, природи тощо.
Організовуючи навчальний процес у вищому навчальному закладі, викладач повинен враховувати, що успішність навчання студентів залежить від таких їхніх індивідуально- психологічних особливостей: рівень інтелекту – здатність засвоювати знання, вміння та навички й успішно застосовувати їх при розв'язанні завдань; креативність – творчий підхід і самостійне вироблення нових знань; мотивація у навчанні – спрямованість на отримання знань, що забезпечує позитивні переживання при досягненні мети навчання; висока самооцінка – впевненість у своїх знаннях і можливостях, що є причиною високого рівня вимог.
Креативність та інтелект є загальними здібностями. Однак якщо інтелект – це здатність засвоювати вже існуючі в суспільстві знання і застосовувати їх, то креативність забезпечує створення людиною чогось нового. При оцінюванні креативності беруть до уваги гнучкість та оригінальність мислення.
Важливим фактором успішного навчання у вищому навчальному закладі освіти є характер навчальної мотивації, її енергетичний рівень та структура. Студенти, зорієнтовані на засвоєння знань, регулярно відвідують заняття, цілеспрямовані, мають сильну волю. Студенти, які прагнуть здобути фах, часто ділять навчальні предмети на потрібні та непотрібні для їхнього професійного становлення, що впливає на академічну успішність.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка вищої школи» автора Фіцула М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура діяльності суб'єктів навчального процесу“ на сторінці 1. Приємного читання.
