Упровадження у вищому навчальному закладі факультативів, спецкурсів та спецсемінарів сприяє активності студентів у навчальному процесі, стимулює їх до наукового дослідження, до тривалої самостійної роботи над вивченням певної проблеми. Ці форми організування навчання підвищують ефективність навчальної діяльності студентів шляхом індивідуалізації.
Факультатив (франц. facultatif– необов'язковий, від лат. facultas – можливість, здатність) – навчальний предмет, курс, який студенти вищого навчального закладу вивчають за бажанням з метою поглиблення й розширення наукових і прикладних знань.
Факультативні заняття сприяють розвитку творчості, здібностей, талантів студентів, оскільки вони обирають факультативи відповідно до своїх бажань, нахилів, інтересів.
Організація факультативного заняття передбачає широку варіативність залежно від конкретних педагогічних умов, змісту курсу, складу групи, особистості керівника. В. Кизенко наголошує на тому, що здійснення основних функцій факультативних курсів можливе лише за врахування певних принципів.
1. Принцип демократизму. Він передбачає гуманізацію освіти, спрямованість її на свободу і незалежність особистості, її право на вибір напряму своїх професійних пошуків. На факультативних заняттях студент має більше можливостей, почувається розкутим, усвідомлює себе як майбутнього фахівця, особистість, з якою рахуються і яку поважають. Цей принцип допускає вибір студентом факультативів, а також пропонування свого факультативу. Кількість студентів учений пропонує обмежити 3– 4-ма. Можна організувати міжфакультетські групи. Викладач повинен враховувати побажання студентів щодо часу проведення занять.
Демократизм також передбачає пояснення студентам особливостей навчання, умов праці, важливості самостійної діяльності, розкриття мети навчання, спільне планування діяльності, запровадження вільного відвідування занять (стан відвідування є показником популярності та ефективності факультативу), спільне коригування змісту факультативу, відмову від перевірки, контролю та оцінювання (його здійснюють лише за бажанням студентів для перевірки досягнень), відсутність одного для всіх домашнього завдання. На занятті має панувати атмосфера співтворчості, довіри, вільного висловлення думок і припущень.
2. Принцип розширення сфери спілкування. Новий колектив і незвичні види діяльності розширюють можливості спілкування студентів, встановлюють новий статус кожного них (не визнані групою студенти можуть творчо себе проявити і стати авторитетами), коригують його самооцінку (кожен студент може висловлювати зауваження і поради іншим, аналізуючи роботу колег) під впливом різних зовнішніх оцінок. Викладач повинен враховувати наукові положення про засоби та психологічні механізми спілкування, використовувати різні форми спілкування, впливу на інтелектуальні та емоційно-вольові якості студентів. Спілкування повинне сприяти додатковому обміну освітніми відомостями, розширенню кругозору, збагаченню емоційно-чуттєвої сфери під час контакту з новими цікавими людьми.
Цей принцип також передбачає комплектування груп за інтересами, а не за складом академічної групи, різновікових та міжфакультетських груп, зміну їх складу протягом року, що досягається набором кількох короткотривалих курсів. Важливо розширити коло спілкування студентів завдяки прилученню до проведення факультативу педагогів зі шкіл, батьків, спеціалістів із підприємств, учених і митців, цікавих людей, представників влади, організаторів виробництва, студентів інших ВНЗ, країн.
3. Принцип інтенсивного стимулювання вияву особистісного фактора викладача та студентів. Усі учасники заняття виявляють свою вдачу, риси характеру, талант і здібності, бажання і прагнення, манери і звички, спосіб життя, вподобання, гумор, спостережливість, міміку, пластичність, енергійність, майстерність оратора і ритора, уміння співати, малювати, креслити схеми, ерудицію та інтелектуальні можливості. Тобто особистість виявляється повною мірою, студенти пізнають викладача і одногрупників не лише як колег, а і як товаришів та друзів. Панує атмосфера довіри, природності. Від особистості керівника залежать зміст, форми, методи роботи, самобутність педагогічного процесу, а також його варіативність, що сприяє всебічному розвитку студентів. Викладач виявляє свою особистість і може бути прикладом для наслідування серед студентів. Цікавим для них буде залучення до заняття науковців, зацікавлених у галузі, яку студіюють на факультативі: є можливість ґрунтовно розглянути тему, побачити і навчитись проводити науковий диспут.
На факультативах повинні переважати практичні заняття, де студенти можуть безпосередньо спостерігати за проведенням дослідів, робити відповідні висновки. З гуманітарних дисциплін доцільні семінари, на яких відбувається вільний обмін думками.
Склад факультативу формується із студентів однієї групи, паралельних груп, а з гуманітарних дисциплін – із студентів різних курсів та факультетів.
Найпоширеніші у вищих навчальних закладах чотири типи факультативних курсів: курси, які поглиблюють програмовий матеріал, який вивчають на аудиторних заняттях; позапрограмові факультативні курси; факультативи, зорієнтовані на практичне застосування знань; факультативи, що мають міжпредметний характер.
Для підвищення самостійності студентів у вищих навчальних закладах використовують кілька форм організування роботи факультативів (Н. Смич, О. Топузов):
• 1) містить вступний інструктаж викладача: як вивчати факультатив і користуватися посібником; передбачає цілком самостійне оволодіння студентом знаннями, визначеними факультативом; виконання усіх практичних робіт з наступним підсумковим контролем з боку викладача;
• 2) передбачає вступний інструктаж. Відрізняється від першого варіанта нижчим рівнем самостійності студентів. Самостійно вивчаючи матеріал факультативного курсу, студент за потреби консультується з викладачем, а практичні роботи виконує під його керівництвом; завершується підсумковим контролем, який здійснює викладач за допомогою тестів;
• 3) передбачає інструктаж та оглядову характеристику змісту певного розділу. Студент самостійно вивчає його, за необхідності консультується з викладачем. Вивчивши розділ, студент перевіряє себе за допомогою стандартизованого контролю. Контроль з боку викладача здійснюється у формі письмового заліку. Під час складання заліку студент отримує рекомендації щодо вивчення наступного розділу і т. д. Практичні роботи проводяться під керівництвом викладача. Після завершення вивчення курсу викладач здійснює заключний контроль, використовуючи тести;
• 4) викладач лаконічно викладає тему, а студент самостійно вивчає її, за потреби звертаючись по роз'яснення до викладача. Після вивчення кожної теми студент контролює себе за допомогою стандартизованих тестів; практичні заняття виконує під керівництвом викладача;
• 5) весь матеріал факультативу викладач разом зі студентом послідовно розглядають на заняттях. Студенти консультуються з викладачем. У процесі засвоєння змісту факультативного курсу викладач вдається до систематичного, тематичного і завершального контролю.
Вибір варіанта проведення факультативу залежить від рівня самостійності, творчості, здібностей студентів групи, а також матеріальної бази.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка вищої школи» автора Фіцула М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Факультативи, спецкурси і спецсемінари як форми організування навчання“ на сторінці 1. Приємного читання.
