• 2. Єдність навчального процесу і наукових досліджень. Зважаючи на це, слід поєднувати викладання і активну дослідну роботу у відповідній галузі науки. Тому одним із важливих напрямів удосконалення навчального процесу у вищому навчальному закладі є розвиток наукових досліджень на всіх кафедрах і підпорядкування їх покращенню підготовки спеціалістів.
• 3. Висока активність самостійної навчально-пізнавальної і дослідної діяльності студентів. Під час самостійної роботи студент опрацьовує різні наукові джерела, розширюючи і доповнюючи здобуті на лекціях знання. Самостійності і творчого підходу, дослідницьких і технічних рішень вимагає підготовка до семінарських і практичних занять, рефератів, курсових і дипломних робіт.
Вищі навчальні заклади готують спеціалістів на рівні вимог ринкової економіки і науково-технічного прогресу. Тому ідея професіоналізму повинна пронизувати викладання усіх наук. Це вимагає знання викладачами специфіки професійної діяльності майбутніх спеціалістів, провідних професійних функцій і зосередження на них уваги у процесі навчання. Викладачі і студенти мають ставитися до навчання як до усвідомлення і передавання суспільно-історичної практики, досвіду попередніх поколінь, а не просто передавання знань. На цьому акцентують українські вчені Г. Атанов й І. Пустинникова, виокремлюючи такі засади навчання:
• при проектуванні та організуванні навчання первинними мають бути задані характером майбутньої спеціальності діяльність і дії, а не знання;
• кінцевою метою навчання є формування способів дій, що забезпечує здійснення майбутньої професійної діяльності, а не запам'ятовування знань;
• змістом навчання є необхідна для майбутньої спеціальності система дій і тільки ті знання, які забезпечують виконання цих дій;
• знання не самодостатні, вони є засобом виконання дій і навчання, а не його метою, оскільки виконують службову роль, пояснюючи практичні дії та готуючи до них;
• навчаючись, студенти мають виконувати роботу, яка моделює майбутню професійну діяльність, а не просто накопичувати знання;
• механізмом здійснення навчальної діяльності є розв'язування задач, а не опрацювання навчального матеріалу, і якщо студент не розв'язує їх, то це означає, що його навчальна діяльність не організована;
• у сучасному розумінні "знати" означає за допомогою знань здійснювати певну діяльність, а не просто пам'ятати інформацію;
• навчання є сукупністю двох взаємопов'язаних, але самостійних видів діяльності – викладача і студента (або навчальна діяльність), а не "цілеспрямованим педагогічним процесом";
• завдання викладача полягає в проектуванні навчальної діяльності, її організуванні та управлінні нею, а не в "передаванні" знань.
Усе це свідчить про те, що повноцінне здійснення процесів викладання і учіння має ґрунтуватися на усвідомленні кінцевої мети вищої освіти, тобто професійній підготовці громадян.
Організатори навчального процесу у вищому навчальному закладі повинні враховувати, що на успішність навчання студентів впливають різноманітні фактори: матеріальне і сімейне становище, стан здоров'я, вік, рівень підготовки, володіння навичками самоорганізації, планування і контролю своєї діяльності, мотиви вибору вищого навчального закладу, матеріальна база навчального закладу, рівень кваліфікації викладачів і обслуговуючого персоналу, престиж ВНЗ, рівень соціального розвитку академічної групи, відносини в колективі, соціальний статус та індивідуальні психологічні особливості студента.
Закономірності та принципи дидактики вищої школи
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка вищої школи» автора Фіцула М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура діяльності суб'єктів навчального процесу“ на сторінці 3. Приємного читання.
