Зарубіжний досвід особистісно орієнтованого навчання

Педагогіка вищої школи

Навчання в співробітництві чи малих групах як різновид особистісно орієнтованого підходу в зарубіжній педагогіці і практиці використовують давно. При цьому застосовують різні форми і методи навчання. П. Стефанен- ко пропонує варіанти цієї технології, які застосовують в американській вищій школі.

1. Навчання в команді. За такого варіанта навчання особливу увагу приділено груповим цілям та успіху цілої групи, якого можна досягнути лише за умови самостійної діяльності кожного члена групи (команди) в постійній взаємодії з іншими при роботі над темою (проблемою), питаннями, що підлягають вивченню. Завдання кожного студента полягає не лише в тому, щоб зробити щось разом, а й у тому, щоб пізнати щось, опанувати необхідні знання, сформувати потрібні навички, причому уся команда знає, чого досяг кожен студент.

Уся група зацікавлена в засвоєнні навчальної інформації кожним членом, оскільки успіх в команді залежить від зусиль кожного, від спільного розв'язання поставленої перед групою проблеми.

Навчання в команді зводиться до трьох основних принципів: а) "нагороди" (група отримує у вигляді оцінки (в балах) за виконання завдання); б) індивідуальна відповідальність кожного студента означає, що успіхи чи невдачі усієї групи залежать від кожного її члена. Це стимулює всіх членів команди стежити за діяльністю один одного і допомагати своєму товаришу в засвоєнні та розумінні матеріалу; в) рівні можливості кожного студента в досягненні успіху означають, що він приносить групі бали, які заробляє шляхом поліпшення своїх попередніх результатів. Намагаючись поліпшити результати попереднього опитування, і середній, і слабкий студент можуть принести своїй команді рівну кількість балів, що дає змогу їм почувати себе повноправними членами команди і стимулює бажання вдосконалюватися і виконувати складніші завдання.

• 2. "Пила". За цією технологією студентів організовують у групи з 6 осіб для роботи над навчальним матеріалом, який розбито на фрагменти (логічні чи смислові блоки). Кожний член групи знаходить матеріал для себе. Студенти, які вивчають одне й те саме питання у різних групах, зустрічаються і обмінюються інформацією як експерти з цієї проблеми. Після зустрічі вони повертаються у свої групи та ознайомлюють з новою інформацією інших членів групи. Ті, у свою чергу, доповідають про свою частину навчання (як зубці однієї пили).

• 3. "Навчаємося разом". Цей метод навчання полягає в тому, що групу поділяють на різнорідні за рівнем навчання підгрупи з 3–5 осіб, кожна з яких одержує одне завдання, яке є підзавданням теми, над якою працює вся група. Унаслідок спільної праці окремих груп та всіх груп загалом досягається засвоєння всього матеріалу. Викладач повинен приділити особливу увагу питанню комплектування груп та розробленню завдань для кожної групи.

Усередині групи студенти самостійно визначають роль кожного у розв'язанні спільного завдання; відстежують правильність виконання завдань партнерами, активність кожного члена в групі, а також культуру спілкування в групі. Викладач обов'язково контролює не лише успішність виконання академічного завдання групами студентів, а й характер їх спілкування, спосіб надання допомоги один одному.

4. Дослідницька робота студентів у групах. Сутність цього методу полягає в організації самостійної роботи студентів індивідуально чи в групах по 6 осіб. Вони обирають підтему загальної теми, визначеної для вивчення всією групою. Потім у малих групах підтему розбивають на індивідуальні завдання для кожного студента. Дискусії, обговорення в групах дають змогу ознайомитися з роботою будь-якого учасника. На підставі завдань, виконаних кожним студентом, спільно складають єдину доповідь, яку виголошують на занятті перед усією групою. За такої технології навчання важливо, щоб студент сам бажав здобувати знання. Тому проблема мотивації самостійної навчальної діяльності студентів не менш важлива, ніж спосіб організації, умови й методика роботи над завданням.

На думку П. Стефаненко, сутність різних варіантів застосування технології "Навчаємося разом" відображає завдання особистісно орієнтованого підходу на етапі засвоєння знань, формування інтелектуальних умінь, необхідних і достатніх для подальшої самостійної дослідницької і творчої діяльності студента у проектах. Викладач здобуває нову, але не менш важливу для навчального процесу роль організатора самостійної пізнавальної, дослідницької, творчої діяльності студентів. Його завдання полягає не лише у передаванні знань і досвіду, накопиченого людством, а й у допомозі студентам самостійно здобувати необхідні знання, критично осмислювати отриману інформацію, вміти робити висновки, аргументувати їх, використовуючи необхідні факти, розв'язувати проблеми, що виникають.

5. Метод проектів. Основними педагогічними умовами використання цього методу є: визначення викладачем спільно зі студентами значущої в дослідницькому і практичному планах проблеми, розв'язання якої вимагає дослідницького пошуку; відповідно до своїх особистісних інтересів, здібностей і можливостей вибір студентом того чи іншого проекту, в якому він братиме участь; самостійна робота студентів над проектом, що полягає в збиранні, систематизуванні необхідного матеріалу із різних наукових галузей; створення в групі під час роботи над проектом уважного ставлення до думки кожного її члена, прийняття і осмислення будь-яких ідей; готовність викладача бути консультантом для студентів.

Виконання проекту здійснюється поетапно. На першому етапі відбуваються пошук проблеми відповідно до конкретних завдань навчально-виховної роботи, формулювання гіпотези, вибір оптимальних методів їх доведення, розподіл ролей між учасниками проектної діяльності, планування методики, етапів і термінів виконання проекту. Під час другого етапу здійснюється накопичення, аналіз, узагальнення і систематизація необхідного для реалізації проекту теоретичного і практичного матеріалу, обговорення можливих варіантів побудови проекту, виконання відповідних операцій його конструювання з обговоренням і консультацією з викладачами з приводу отриманих результатів. На третьому етапі уточнюють і корегують проект, обговорюють і вибирають способи оформлення результатів дослідницько-практичної діяльності, підводять її підсумки, здійснюють презентацію проекту, пропонують нові проектні ідеї.

Для оцінювання проектної діяльності створюється експертна комісія з викладачів і студентів, завданням якої є проведення аналізу репрезентованих проектів і визначення на основі їх результатів призових місць.

Отже, особистісно орієнтоване навчання створює умови для розвитку навчально-професійної мотивації, надає навчанню характеру співпраці, забезпечує досягнення мети та вирішення завдань навчання, сприяє розвитку студентів та підвищенню професійно-педагогічного потенціалу викладачів.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка вищої школи» автора Фіцула М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зарубіжний досвід особистісно орієнтованого навчання“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ

  • Міжпредметні зв'язки педагогіки вищої школи

  • Логіка і методика педагогічного дослідження

  • Категорії педагогічного дослідження

  • Принципи організації педагогічних досліджень

  • Методи науково-педагогічного дослідження

  • Методи теоретичного педагогічного дослідження

  • Методи кількісного оброблення результатів педагогічного дослідження

  • Студент вищого навчального закладу як об'єкт і суб'єкт навчання і виховання

  • Формування творчої особистості майбутнього фахівця у вищому навчальному закладі

  • Професійне самовдосконалення майбутніх фахівців

  • Права і обов'язки осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах

  • Викладач вищого навчального закладу

  • Основні напрями діяльності викладача вищого навчального закладу

  • Психолого-педагогічна структура діяльності викладача

  • Вимоги до особистості викладача вищого навчального закладу

  • Педагогічна майстерність викладача вищого навчального закладу

  • Права та обов'язки викладача вищого навчального закладу

  • Система вищої освіти в Україні

  • Напрями вдосконалення вищої освіти і Болонський процес

  • Структура системи вищої освіти в Україні

  • Управління вищою освітою

  • Тенденції розвитку зарубіжної вищої освіти

  • Структура системи вищої освіти в США

  • ОСНОВИ ДИДАКТИКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ

  • Сутність і структура процесу навчання

  • Структура діяльності суб'єктів навчального процесу

  • Закономірності та принципи дидактики вищої школи

  • Принципи навчання

  • Зміст освіти у вищій школі

  • Підготовка спеціалістів вищої кваліфікації в зарубіжних країнах

  • Нормативні документи, що визначають зміст вищої освіти

  • Методи і засоби навчання у вищому навчальному закладі

  • Наочні методи навчання

  • Засоби навчання у вищій школі

  • Форми організації навчання у вищій школі

  • Види лекцій

  • Підготовка лекцій

  • Методика читання лекцій

  • Семінарське заняття, методика його підготовки і проведення

  • Практичне заняття, методика його підготовки і проведення

  • Підготовка до практичних занять

  • Методика проведення практичного заняття

  • Лабораторне заняття, методика його підготовки і проведення

  • Факультативи, спецкурси і спецсемінари як форми організування навчання

  • Самостійна навчально-пізнавальна діяльність студентів

  • Структура самостійної роботи студентів

  • Контроль за самостійною роботою студентів

  • Науково-дослідна робота студентів (НДРС)

  • Види і форми науково-дослідної роботи студентів

  • Сучасні технології навчання у вищому навчальному закладі

  • Проблемне навчання у вищій школі

  • Етапи проблемного навчання

  • Ігрові технології навчання

  • Інформаційні технології навчання

  • Кредитно-модульна система організації навчального процесу

  • Система управління і функції ECTS

  • Організація модульного навчання

  • Особистісно орієнтоване навчання у вищій школі

  • Зарубіжний досвід особистісно орієнтованого навчання
  • Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів

  • Методи і форми контролю успішності студентів

  • Форми контролю

  • Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів

  • ВИХОВНА РОБОТА ЗІ СТУДЕНТСЬКОЮ МОЛОДДЮ

  • Закономірності та принципи виховання

  • Основні напрями виховання студентської молоді

  • Професійний обов'язок

  • Трудове виховання студентів

  • Економічне виховання студентів

  • Правове виховання студентів

  • Специфічні принципи правовиховної роботи

  • Антинаркогенне виховання студентів

  • Екологічне виховання студентів

  • Естетичне виховання студентів

  • Фізичне виховання студентів

  • Підготовка студентів до сімейного життя. Гендерний аспект виховання

  • Студентська сім'я

  • Зарубіжний досвід підготовки молоді до сімейного життя

  • Методи і форми виховання у вищому навчальному закладі

  • Методи стимулювання діяльності й поведінки

  • Форми виховної роботи

  • Індивідуальна виховна робота

  • Куратор академічної групи

  • Методика виховної роботи куратора в академічній групі

  • УПРАВЛІННЯ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

  • Принципи управління вищим навчальним закладом

  • Структура управління вищим навчальним закладом

  • Органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах

  • Студентське самоврядування

  • Методична робота у вищому навчальному закладі

  • Керівництво методичною роботою у вищому навчальному закладі

  • Форми методичної роботи у вищому навчальному закладі

  • ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК