Структура управління вищим навчальним закладом

Педагогіка вищої школи

Управління вищим навчальним закладом вимагає вирішення стратегічних, практичних та оперативних завдань.

Стратегічні завдання управління визначаються дов- готривалістю наслідків, істотним впливом на всі напрями діяльності вищого навчального закладу. Прикладами стратегічних управлінських завдань є відкриття нових спеціальностей, кафедр, факультетів, філіалів, будівництво приміщень, придбання дорогого навчального обладнання тощо. До стратегічних завдань управління належить також розроблення і впровадження принципів і правил оплати праці та додаткових заохочень, підбору кадрів, розподіл фінансових потоків тощо.

Практичні завдання управління вирізняються конкретною прив'язкою до часу виконання. Це складання річних робочих планів, семестрового розкладу, планів ремонту, розподіл навчального навантаження між викладачами, друкування навчальних посібників та ін.

Оперативні завдання управління вирішуються кожного дня і пов'язані із забезпеченням процесу життя вищого навчального закладу.

Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник – ректор (президент). Він у межах наданих йому повноважень вирішує усі питання діяльності вищого навчального закладу: затверджує його структуру і штатний розпис; видає накази і розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами вищого навчального закладу; представляє вищий навчальний заклад у державних та інших органах, відповідає за результати його діяльності перед органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад; є розпорядником майна і коштів; виконує кошторис, укладає угоди, дає доручення, відкриває банківські рахунки; приймає на роботу та звільняє з роботи працівників; забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку; визначає функціональні обов'язки працівників; формує контингент осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі; відраховує та поновлює на навчання осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі; контролює виконання навчальних планів і програм; контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни; забезпечує дотримання службової та державної таємниці; здійснює контроль за якістю роботи викладачів, організацією навчально-виховної та культурно-масової роботи, станом фізичного виховання і здоров'я; організовує побутове обслуговування учасників навчально-виховного процесу та інших працівників вищого навчального закладу; разом із профспілковими організаціями подає на затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує його.

Керівник вищого навчального закладу відповідає за провадження освітньої діяльності у вищому навчальному закладі, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження будівель та іншого майна. Для вирішення основних питань діяльності відповідно до Статуту він створює робочі та дорадчі органи, а також визначає їх повноваження. Згідно зі Статутом він може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам і керівникам структурних підрозділів.

Керівник вищого навчального закладу щорічно звітує перед власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) та вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу. Він несе повну відповідальність за результати діяльності ВНЗ і діє відповідно до існуючого законодавства від імені вищого навчального закладу, представляє його у всіх органах, установах і підприємствах. У межах своєї компетенції видає накази, обов'язкові для виконання всіма працівниками і студентами.

У демократичній моделі ректор управляє через консультації, делегування рішень і експертний аналіз варіантів дій.

Керівництво факультетом здійснює декан. Він організовує виконання розпоряджень адміністрації ВНЗ і контролює хід її виконання, підготовку і реалізацію навчальних планів і навчальних програм, контролює якість їх виконання; керує складанням розкладу навчальних занять і здійснює контроль за його виконанням; здійснює контроль за навчальним процесом, використанням технічних засобів і технологій навчання; управляє прийомом на перший курс, формує академічні групи; організовує цільове і контрактне навчання студентів; організовує облік успішності студентів, представляє студентів до переведення на наступний курс, допускає до складання державних іспитів і захисту дипломних робіт (проектів); представляє студентів на призначення стипендій і надбавок до них, на академічну відпустку, на індивідуальний графік навчання, на відчислення із ВНЗ; контролює виконання науково-дослідної і пошуково-конструкторської робіт, якість їх виконання, використання їх результатів для вдосконалення навчального процесу; розподіляє бюджетні засоби із наукової тематики; визначає контингент аспірантів; організовує роботу державних атестаційних і екзаменаційних комісій, представляє склад дисертаційних рад, контролює якість підготовки аспірантів, докторантів, стажерів і пошукувачів; розвиває форми самоврядування серед студентів факультету, підтримує зв'язки з громадськими організаціями; проводить роботу із сприяння працевлаштуванню випускників; управляє формуванням штатного складу завідуючих кафедрами, викладачів, навчально-допоміжного і науково-дослідного персоналу; організовує атестацію персоналу; контролює навчальне навантаження викладацького складу і якість його виконання; здійснює планування видання навчальної і методичної літератури, контролює рівень методичного забезпечення на кафедрах; видає вказівки і розпорядження по факультету,

Декан видає розпорядження, що стосуються діяльності факультету. Вони є обов'язковими для виконання всіма працівниками факультету і можуть бути скасованими лише керівником вищого навчального закладу, якщо суперечать закону, статутові чи завдають шкоди інтересам вищого навчального закладу.

Керівництво кафедрою здійснює завідувач. Він організовує підготовку і реалізацію навчальних планів і навчальних програм, контролює якість їх виконання; керує розподілом навантаження викладачів кафедри і контролює його; здійснює контроль за навчальним процесом, використанням технічних засобів і технологій навчання; бере участь у прийомі на перший курс, формуванні академічних груп; організовує цільове і контрактне навчання студентів кафедри; допускає до складання державних іспитів і захисту дипломних робіт (проектів); узгоджує представлення студентів на академічну відпустку, на індивідуальний графік навчання, на відрахування з ВНЗ; контролює виконання науково-дослідних і пошуково-конструкторних робіт, якість їх виконання, використання їх результатів для вдосконалення навчального процесу; визначає контингент аспірантів, докторантів, стажерів і пошукувачів кафедри; розвиває форми самоврядування серед студентів кафедри, підтримує зв'язки з громадськими організаціями; проводить роботу по сприянню працевлаштування випускників, організує підтримку зв'язків з випускниками; управляє формуванням штатного складу кафедри (викладацьким, навчально-допоміжним і науково-дослідним персоналом); проводить засідання кафедри при підготовці конкурсного обрання викладачів і наукових працівників; здійснює планування видання навчальної і методичної літератури та ін.

Проаналізувавши особливості управлінської діяльності, психолог В. Третьяченко сформулював специфічні чинники, що об'єднують низку диференційованих якостей і утворюють модель особистісних якостей керівника.

• 1. Адапційна мобільність. Це чинник, який визначає роль і місце особистості в динаміці міжособистісної взаємодії у малих соціальних групах, її соціометричний статус та позицію у функціональній структурі ділових відносин (прагнення впливати на інших, схильність до безперервних якісних змін умов праці, здатність протистояти дестабілізуючому впливу негативних форм поведінки тощо).

• 2. Емоційне лідерство. Воно передбачає домінування по "вертикалі" і "горизонталі" у неформальних групах усередині організаційної структури та ділове лідерство у неформальній групі свого підрозділу при розв'язанні більшості проблемних ситуацій.

• 3. Здатність до інтеграції соціальних функцій (ролей). Вона характеризується пристосуванням своєї поведінки до рольових очікувань інших учасників соціального контакту (вміння бути і формальним емоційним лідером, і адміністратором, регламентованим посадовими інструкціями, правовими установами та неформальними нормами, які склались у певній організації).

• 4. Контактність. Це здатність до встановлення позитивних соціальних контактів. Її зумовлюють такі соціально-психологічні властивості особистості, як "відкритий" характер у спілкуванні, прагнення до поінформованості, високий рівень домагань, честолюбне прагнення до утвердження своєї особистості, здатність встановлювати ділові зв'язки, здатність вислуховувати та переконувати, схиляти людей до себе, вміння поглянути на конфліктну ситуацію очима тих, хто конфліктує тощо.

• 5. Стійкість до стресу. Управлінська діяльність висуває високі вимоги до вольових та емоційних регуляторних механізмів у структурі поведінки та діяльності керівника. При кожному вольовому напруженні відбуваються емоційні перенапруження, що призводить, з одного боку, до зривів, неврозів та інших захворювань, а з іншого – як компенсаторна реакція у людини з'являються прагнення всупереч ситуації та логіці приймати рішення за виробленими заздалегідь алгоритмами, які не можна застосовувати у певній ситуації.

Ці якості, на думку В. Третьяченка, забезпечують управлінську діяльність, яка виявляється в когнітивній, емоційно-комунікативній та регулятивній функціях, що доводять ідентичність складу управлінської діяльності та психіки (психологічної структури) особистості керівника.

Американські дослідники пропонують таку модель особистісних якостей керівника:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка вищої школи» автора Фіцула М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура управління вищим навчальним закладом“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ

  • Міжпредметні зв'язки педагогіки вищої школи

  • Логіка і методика педагогічного дослідження

  • Категорії педагогічного дослідження

  • Принципи організації педагогічних досліджень

  • Методи науково-педагогічного дослідження

  • Методи теоретичного педагогічного дослідження

  • Методи кількісного оброблення результатів педагогічного дослідження

  • Студент вищого навчального закладу як об'єкт і суб'єкт навчання і виховання

  • Формування творчої особистості майбутнього фахівця у вищому навчальному закладі

  • Професійне самовдосконалення майбутніх фахівців

  • Права і обов'язки осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах

  • Викладач вищого навчального закладу

  • Основні напрями діяльності викладача вищого навчального закладу

  • Психолого-педагогічна структура діяльності викладача

  • Вимоги до особистості викладача вищого навчального закладу

  • Педагогічна майстерність викладача вищого навчального закладу

  • Права та обов'язки викладача вищого навчального закладу

  • Система вищої освіти в Україні

  • Напрями вдосконалення вищої освіти і Болонський процес

  • Структура системи вищої освіти в Україні

  • Управління вищою освітою

  • Тенденції розвитку зарубіжної вищої освіти

  • Структура системи вищої освіти в США

  • ОСНОВИ ДИДАКТИКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ

  • Сутність і структура процесу навчання

  • Структура діяльності суб'єктів навчального процесу

  • Закономірності та принципи дидактики вищої школи

  • Принципи навчання

  • Зміст освіти у вищій школі

  • Підготовка спеціалістів вищої кваліфікації в зарубіжних країнах

  • Нормативні документи, що визначають зміст вищої освіти

  • Методи і засоби навчання у вищому навчальному закладі

  • Наочні методи навчання

  • Засоби навчання у вищій школі

  • Форми організації навчання у вищій школі

  • Види лекцій

  • Підготовка лекцій

  • Методика читання лекцій

  • Семінарське заняття, методика його підготовки і проведення

  • Практичне заняття, методика його підготовки і проведення

  • Підготовка до практичних занять

  • Методика проведення практичного заняття

  • Лабораторне заняття, методика його підготовки і проведення

  • Факультативи, спецкурси і спецсемінари як форми організування навчання

  • Самостійна навчально-пізнавальна діяльність студентів

  • Структура самостійної роботи студентів

  • Контроль за самостійною роботою студентів

  • Науково-дослідна робота студентів (НДРС)

  • Види і форми науково-дослідної роботи студентів

  • Сучасні технології навчання у вищому навчальному закладі

  • Проблемне навчання у вищій школі

  • Етапи проблемного навчання

  • Ігрові технології навчання

  • Інформаційні технології навчання

  • Кредитно-модульна система організації навчального процесу

  • Система управління і функції ECTS

  • Організація модульного навчання

  • Особистісно орієнтоване навчання у вищій школі

  • Зарубіжний досвід особистісно орієнтованого навчання

  • Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів

  • Методи і форми контролю успішності студентів

  • Форми контролю

  • Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів

  • ВИХОВНА РОБОТА ЗІ СТУДЕНТСЬКОЮ МОЛОДДЮ

  • Закономірності та принципи виховання

  • Основні напрями виховання студентської молоді

  • Професійний обов'язок

  • Трудове виховання студентів

  • Економічне виховання студентів

  • Правове виховання студентів

  • Специфічні принципи правовиховної роботи

  • Антинаркогенне виховання студентів

  • Екологічне виховання студентів

  • Естетичне виховання студентів

  • Фізичне виховання студентів

  • Підготовка студентів до сімейного життя. Гендерний аспект виховання

  • Студентська сім'я

  • Зарубіжний досвід підготовки молоді до сімейного життя

  • Методи і форми виховання у вищому навчальному закладі

  • Методи стимулювання діяльності й поведінки

  • Форми виховної роботи

  • Індивідуальна виховна робота

  • Куратор академічної групи

  • Методика виховної роботи куратора в академічній групі

  • УПРАВЛІННЯ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

  • Принципи управління вищим навчальним закладом

  • Структура управління вищим навчальним закладом
  • Органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах

  • Студентське самоврядування

  • Методична робота у вищому навчальному закладі

  • Керівництво методичною роботою у вищому навчальному закладі

  • Форми методичної роботи у вищому навчальному закладі

  • ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК