Висока самооцінка і пов'язані з нею впевненість у своїх силах та високий рівень вимог також сприяють успішності навчання студентів. Невпевнений у собі студент не береться за розв'язання складних завдань, попередньо прогнозуючи свою поразку. Самооцінка студента буде адекватною і спонукатиме до подальшого руху, якщо хвалити його не за об'єктивно хороший результат, а за зусилля, докладені для його отримання, за подолання труднощів. Це сприяє формуванню установки на оволодіння майстерністю.
Діяльність студентів (учіння). Учіння є специфічним видом трудової діяльності. Специфіка його полягає в тому, що:
• воно постає як система, елементи якої взаємопов'язані;
• у процесі уміння студенти створюють базу знань для майбутньої професійної діяльності;
• навчально-пізнавальна праця студентів здійснюється у теоретичній і практичній формах, які взаємозв'язані і спрямовані на формування знань і умінь;
• уміння, з одного боку, протікає під впливом викладачів, з іншого – його успіх значною мірою зумовлений рівнем організації самостійної пізнавальної роботи студентів;
• навчальна діяльність студентів у вищому навчальному закладі має продуктивно-перетворювальний характер, а під час практики – творчо-продуктивний.
Ефективність уміння визначається його формами, найпоширеніші серед яких такі;
• 1. Слухання. Сутність його полягає у сприйманні на слух інформації, яку студент отримує на лекціях, семінарських, практичних та інших заняттях. Щоб він зумів усвідомити і засвоїти (тобто персоніфікувати) мовну інформацію, викладач має відчувати аудиторію, реагувати на труднощі студентів (не всі можуть виокремити головне, швидко зробити записи), змінюючи темп читання лекції, тембр і гучність мовлення, повторюючи і уточнюючи сказане.
• 2. Читання. Це форма самостійної роботи студента. Раціональне читання є науково обґрунтованою технологією, що забезпечує персоніфікацію максимального обсягу інформації за найкоротший час з мінімальними витратами праці. При самостійному читанні ступінь персоніфікації інформації значно ґрунтовніший.
• 3. Конспектування. Студенти здійснюють його в процесі слухання і читання. В обох випадках вони вдаються до кількох способів конспектування: записують детально без осмислення; записують основне і одночасно осмислюють записане; ведуть опорний конспект з глибоким осмисленням тексту.
• 4. Виконання вправ, розв'язування задач. Основною метою цих видів роботи є формування умінь при вивченні конкретних дисциплін. Задачі і вправи доцільно використовувати з усіх навчальних дисциплін, оскільки вони сприяють розвитку аналітичного мислення студентів, їх самостійності. У процесі виконання вправ студенти повинні вникнути в їх сутність, вибрати оптимальні шляхи своїх дій, пояснити і довести їх правильність або правомірність.
• 5. Проведення дослідів. До нього вдаються у процесі вивчення природничих дисциплін. Вона передбачена навчальним планом вищого навчального закладу. Проведення дослідів потребує відповідної теоретичної підготовленості, вміння користуватися лабораторним устаткуванням, матеріалами, володіння технологією організації дослідної роботи. Цінність цієї форми діяльності полягає в тому, що студенти здобувають уміння і навички проведення наукового дослідження, поглиблюють теоретичні знання, розвивають у собі допитливість, відповідальність, самостійність.
• 6. Навчальні дослідження. До навчальних досліджень належать курсові і дипломні роботи, реферати, проекти. Виконання навчально-дослідної роботи вимагає від студентів високого рівня самостійності і пізнавальної активності. Цей вид роботи сприяє розвитку умінь здійснення наукового пошуку і формуванню аналітичного мислення, поглибленню інтересу до певної науки. Нерідко реферат стає основою курсової роботи, а курсова – дипломного проекту, який згодом може слугувати базою для кандидатської дисертації.
• 7. Професійне моделювання. Застосовують його під час виробничої практики. Це – планування і здійснення фрагментів виробничої діяльності, наближених до реального виробничого процесу, моделювання різних його варіантів, тобто програвання ролей, які студентам доведеться виконувати у майбутній професійній діяльності, набутті професіоналізму.
У психолого-педагогічній літературі (Г. Костишина) виокремлюють емпірично-інтуїтивний і рефлексивно- творчий рівні навчально-пізнавальної діяльності студентів.
Емпірично-інтуїтивний рівень характеризується поверховими уявленнями студентів про цілі, зміст, методи і результати навчально-пізнавальної діяльності. Процеси мислення, що забезпечують функціонування знань, системи дій на цьому рівні, мають характер відтворювання. Студенти усвідомлюють свій рівень практичної готовності до майбутньої професійної діяльності і прагнуть до реалізації своїх інтелектуальних можливостей.
Рефлексивно-творчий рівень передбачає сформованість у студентів структури ціннісних орієнтацій, домінуючою в якій є орієнтація на успішність майбутньої професійної діяльності. Прийоми мислення, які забезпечують такий рівень знань, є творчими. Студенти адекватно усвідомлюють рівень практичної готовності і свої інтелектуальні можливості, розуміють важливість здобутих способів дій і знань.
Процес навчання у вищому навчальному закладі мас свої особливості (І. Кобилянський, Л. Рувінський):
• 1. Кожна наука вивчається студентами в її розвитку. Майбутній спеціаліст оволодіває знаннями про виникнення, становлення і розвиток певної науки, ознайомлюється з її проблемами і можливостями їх розв'язання. З огляду на це викладач повинен пояснювати навчальний предмет на рівні сучасного стану науки і перспектив її розвитку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка вищої школи» автора Фіцула М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура діяльності суб'єктів навчального процесу“ на сторінці 2. Приємного читання.
