Розвиток і вдосконалення системи вищої освіти в Україні передбачають високу якість навчання й виховання студентської молоді, кращу теоретичну і практичну підготовку майбутніх спеціалістів до професійної діяльності, всебічний розвиток їх духовних та фізичних сил, формування національної самосвідомості.
Реформування освіти в України, на думку М. Головатого, повинно враховувати такі особливості: освіта належить до індивідуальної, соціальної культури людини і перебуває у сфері психіки особистості, тому має бути максимально індивідуалізованою; вона формується в процесі навчання, пізнання світу, набуття людиною власного життєвого досвіду, соціальної практики, тобто соціалізації особистості, що також є специфічним, неповторним процесом; освіта – безперервний процес, що залежить від стану середовища, в якому відбувається розвиток людини і 'її індивідуальної творчості. Тому важливою є потреба логічного поєднання в процесі навчання інтересів особистості і всього соціуму.
У Державній національній програмі "Освіта" ("Україна XXI століття") намічено такі основні шляхи реформування вищої освіти:
• розроблення та впровадження обґрунтованої методики, яка допомагала б визначити перспективну потребу держави у фахівцях різного рівня кваліфікації;
• розроблення і впровадження аналітичних, статистичних, імітаційних, ситуаційних моделей прогнозування обсягів підготовки фахівців з урахуванням розвитку галузей господарства та особливостей регіонів України;
• поєднання можливостей державної і недержавної системи вищої освіти для підготовки фахівців різних спеціальностей з урахуванням запитів окремих регіонів;
• удосконалення системи комплектування контингенту студентів вищих навчальних закладів;
• визначення напрямів базової вищої освіти та відповідних спеціальностей за кваліфікаційними рівнями, розроблення кваліфікаційних характеристик фахівців з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду та за участю замовників;
• оптимізацію мережі вищих навчальних закладів на основі наукового аналізу схеми їх розміщення;
• визначення змісту і системи університетської освіти, перетворення університетів на провідні національні освітні, наукові, культурні та методичні центри;
• створення навчально-наукових центрів (університет, інститут, коледж, технікум, професійне училище тощо), міжнародних університетів у їх складі, регіональних і галузевих університетів;
• розширення обміну педагогічними працівниками з провідними зарубіжними навчальними закладами;
• навчання громадян України у вищих навчальних закладах інших країн;
• організацію комплексних наукових досліджень із проблем вищої освіти;
• забезпечення міжнародного визнання дипломів вищих навчальних закладів України;
• розроблення системи діагностики якості освіти та системи тестів для визначення відповідності рівня освіти державним стандартам;
• акредитацію вищих навчальних закладів усіх рівнів та форм власності.
Аналізуючи сучасний стан вищої освіти України, Л. Дарійчук визначає її переваги та недоліки. До позитивних аспектів університетської освіти вона зараховує:
• а) сильну базову фундаментальну освіту. Українську освіту в університеті можна вважати класичною: отримавши її, студенти мають широкий кругозір, ґрунтовні знання про світ і достатньо обізнані з основних предметів у світовій науці. У Західній Європі навіть базова освіта звужена до однієї науки. Проте це певною мірою компенсується можливістю вибору предметів на інших факультетах;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка вищої школи» автора Фіцула М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Напрями вдосконалення вищої освіти і Болонський процес“ на сторінці 1. Приємного читання.
