Проблемне навчання передбачає засвоєння студентами знань і способів дій проблемним шляхом у кілька етапів.
• 1. Створення проблемної ситуації. Викладач повідомляє готові висновки науки, не розкриваючи способів їх розв'язання. Це стимулює активність студентів, але вона не впливає на формування навичок подолання проблеми, оскільки не передбачає самостійної діяльності.
• 2. Аналіз і формування проблеми. Викладач дає студентам фактичний матеріал для аналізу, порівняння, зіставлення й розкриває логіку розв'язання проблеми в історії науки. Розповідаючи, як учені здобували нові знання, проникали в сутність явищ, робили висновки, сам формулює проблему, вказує напрям пошуку шляхів її розв'язання.
• 3. Висунення гіпотез. Викладач створює студентам умови для самостійного формулювання проблеми, пошуку шляхів її розв'язання через висунення гіпотез, знаходження варіантів доведення і перевірки їх правильності, розвиває їх пізнавальну активність і самостійність.
Створення проблемних ситуацій можна простежити на прикладі практичного заняття, тема якого "Підшипники кочення" (П. Лузан). Йдеться про характеристики кулькового радіального однорядного та кулькового дворядного сферичного підшипників. Викладач ставить проблемне запитання: які з двох типів підшипників (кулькові радіальні однорядні – тип "0" або радіальні дворядні сферичні – тип "1") ви встановили б на ведучий вал стрічкового транспортера і чому?
Щоб дати відповідь, студенту необхідно не лише згадати, а й порівняти характеристики підшипників, прив'язати їх до реальних умов, спрогнозувати їх роботу тощо. Він має знати, що підшипники типу "0" задовільно працюють при перекосі кілець на кут не більше 15°, а тому розташовуються в одному корпусі (розточування гнізд з однієї установки), а підшипники типу "1", які допускають перекіс кілець до 3° та значні деформації валу, можуть розміщуватися в окремих корпусах. Порівнявши це з реальними умовами, студент має обґрунтувати установку підшипників типу "1". Запитання цілком відповідає критеріям проблемності: воно орієнтує на розмірковування, аналіз, судження, формує інтелектуальні навички застосування знань на практиці. Викладач у такий спосіб створив проблемну ситуацію вибору.
На лабораторному занятті розглядають тему регулювання молотильного барабана комбайна СК-5. Викладач створив таку проблемну ситуацію: "Під час роботи на комбайні ви помічаєте, що в бункер почало надходити подрібнене зерно і невимолочене колосся. Як ви усунете несправність?". Щоб упоратись із цим завданням, студентам необхідно уявити весь технологічний процес обмолоту, логічно пов'язати надходження подрібненого зерна одночасно з невимолоченим колоссям. Створення такої ситуації зацікавлює слухачів суперечливістю фактів (якщо подрібнене зерно надходить у бункер – малий зазор між барабаном і підбарабанням, невимолочене колосся – великий, а якщо і те, й інше?) змушує здійснювати розумовий пошук. Це ситуація передбачення.
Проблемний виклад навчального матеріалу залежить від ступеня залучення студентів до пошуково-пізнавальної діяльності, їх самостійності і може бути різного рівня. На першому рівні викладач, подаючи матеріал в загальних рисах, показує процес постановки і розв'язання наукової проблеми, а студенти лише стежать за його роздумами. На другому рівні викладач, подавши матеріал з певної теми, допомагає студентам виконувати основні пізнавальні операції. На третьому рівні студенти самостійно виконують низку послідовних цілеспрямованих пізнавальних операцій, необхідних для співучасті у розв'язанні проблеми. Залежно від рівня самостійності студентів у навчальній діяльності використовують відповідний метод проблемного навчання: проблемний виклад, частково-пошуковий і дослідницький методи.
Проблемний виклад. Сутність його полягає у створенні викладачем системи проблемних ситуацій і управлінні процесом їх розв'язання студентами. Він передбачає врахування особливостей структури продуктивного мислення в пізнавальній діяльності студентів: створення проблемних ситуацій, їх аналіз і виявлення протиріч, формування проблемних запитань, пошук способів розв'язання проблеми шляхом висування гіпотез, доведення їх. Реалізується такий виклад переважно під час проблемних лекцій. Цей метод відповідає першому етапу проблемного навчання.
В. Галузинський та Б. Євтух виокремлюють основні види діяльності викладачів і студентів під час проблемної лекції (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Діяльність викладача і студента під час проблемної лекції
| Викладач | Студент |
| Оголошує тему, план, літературу, ставить перед аудиторією проблемні запитання для дискусії, дає час для їх обміркування (у межах першої лекційної години) | Занотовує план, лекційні проблемні питання, список рекомендованої літератури, обмірковує шляхи розв'язання проблемних ситуацій |
| Орієнтує студентів щодо різних варіантів розв'язання поставлених проблем | Бере участь у дискусії, висловлює свої аргументи, обґрунтовує їх та доводить запропонований ним шлях розв'язання проблеми |
| Організовує дискусію із запланованих питань, послідовно даючи студентам висловитись, навести аргументи на захист своїх тверджень, стимулює їхні думки | Оцінює погляди на проблему своїх колег, знаходить оптимальний варіант їх розв'язання |
| Підсумовує дискусії, забезпечує правильне розв'язання проблеми, узагальнює теоретичні висновки з матеріалу | У разі незгоди інших студентів із запропонованим ним шляхом визнає свою помилку або наводить нові докази на свою користь |
| Дає завдання для самостійної домашньої роботи, завершуючи проблемну лекцію; якщо необхідно, дає план семінарського заняття | Занотовує теоретичний висновок щодо рішення, поданого викладачем у підсумку дискусії, записує домашнє завдання до наступного семінару |
Частково-пошуковий метод. Він передбачає виклад навчального матеріалу у формі евристичної (грец. heurisko – знаходжу, відкриваю) бесіди. Часткове пояснення нового поєднується з постановкою педагогом проблемних запитань і пізнавальних завдань або експериментів, що породжують проблемну ситуацію. При цьому навчальні проблеми формулюють і розв'язують студенти з допомогою викладача (частково у формі дискусії). Цей метод використовують переважно на другому етапі проблемного навчання.
На семінарських, практичних, лабораторних заняттях поряд із згаданими методами проблемного навчання широко використовують метод "мозкового штурму", який зорієнтований на колективний пошук розв'язання проблеми. Ідея цього методу заснована на тому, що, оскільки критика гальмує мислення, необхідно відокремити в часі висування гіпотез, розв'язання проблеми і оцінювання. У розв'язанні проблеми беруть участь дві групи студентів – генератори ідей та експерти. Генератори ідей за певний час висувають максимальну кількість гіпотез (будь-яких, навіть явно помилкових чи фантастичних), а експерти відтак оцінюють гіпотези. У такий спосіб досягається колективне розв'язання проблеми.
Дослідницький метод. Використовують його у разі значної відповідності засвоєних студентами знань і вмінь тим, які необхідні для розв'язання досліджуваної проблеми. Викладач організовує роботу студентів, даючи їм навчальні завдання проблемного характеру із зазначенням мети роботи. Він спонукає студентів до самостійної роботи зі збирання та систематизації фактів, їх аналізу, організовує пошукову діяльність (постановку проблеми і її розв'язання) тощо. Проблемні ситуації виникають під час виконання не лише теоретичних, а й практичних завдань. Завдання може бути розраховане на кілька хвилин заняття, а також на кілька днів, тижнів, місяців і виконуватись із використанням першоджерел, застосуванням досвіду експерименту. За цього методу переважають евристичні процедури, пов'язані з висуненням гіпотез, використанням аналогій. Цей метод відповідає третьому етапу проблемного навчання.
Проведення проблемних занять вимагає від викладача ретельної підготовки, яка передбачає:
• виявлення знань студентів, які повинні бути базовими для проведення такого заняття. Це необхідно для забезпечення правильного формулювання проблем і розуміння висунутих проблемних ситуацій студентами;
• з'ясування проблеми загалом. Сформульовану проблему поділяють на 2–3 підпроблеми, кожну з яких мають сформулювати студенти самостійно. Підпроблеми поділяють на міні-проблеми і розглядають у логічній послідовності (розв'язання однієї проблеми підводить до формулювання та розв'язку наступної);
• підбір інформації для кожної міні-проблеми і продумування методики розв'язання підпроблем і проблеми загалом;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка вищої школи» автора Фіцула М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Етапи проблемного навчання“ на сторінці 1. Приємного читання.
