23 квітня 1923 р. Львівському університету було передано будинок колишнього Галицького сейму, який став головним корпусом університету.
За статтями таємного протоколу до угоди СРСР з Німеччиною від 23 серпня 1939 р. Західна Україна потрапила в зону впливу Радянського Союзу. 22 вересня у Львів увійшли радянські війська. 26 жовтня 1939 р. у Львові зібралися маріонеткові Народні Збори Західної України, які проголосили запровадження Радянської влади.
У цей період радикальних змін зазнав і Львівський університет. Відповідно до Статуту про вищу школу СРСР було здійснено докорінну організаційну перебудову університету як вищого навчального закладу. Теологічний факультет було ліквідовано, а медичний із фармацевтичним відділом реорганізовано в Медичний інститут. У жовтні 1939 р. були створені нові кафедри: історії марксизму-ленінізму, діалектичного та історичного матеріалізму, політичної економії, української мови, української літератури, російської мови, російської літератури, історії СРСР, історії України, фізичного виховання. Поряд із забезпеченням високої професійної підготовки спеціалістів вони мали виховувати молодь на основі марксистсько-ленінської ідеології та матеріалістичного світогляду.
Викладання більшості дисциплін здійснювалося українською мовою. Указом від 8 січня 1940 р. Президія Верховної Ради УРСР присвоїла Львівському державному університету ім'я видатного українського письменника й мислителя Івана Франка.
Університет 15 січня 1940 р. розпочав роботу за новими навчальними програмами на підставі схваленого статуту у складі п'яти факультетів: історичний, юридичний, філологічний (відділи української мови та літератури, слов'янської філології, романо-германської філології), фізико-математичний (відділи математики, механіки, фізики), природничий (відділи біологічний, хімічний, географічний, геологічний). Навчання в університеті тривало чотири роки на гуманітарних факультетах і п'ять років на природничих. У 1940 р. на історичному, філологічному, природничому та фізико-математичному факультетах було запроваджено заочну форму навчання. При юридичному факультеті відкрито філіал Всесоюзного юридичного заочного інституту.
Питання навчальної, методичної та наукової роботи, присудження наукових ступенів і вчених звань вирішували рада університету та рада факультетів. Основною навчально-науковою одиницею й надалі залишалася кафедра (1940 р. їх налічувалось 52), яка виконувала навчальну роботу, розробляла програми спецкурсів і спецсемінарів, організовувала наукову роботу. У 1940 р. почала функціонувати аспірантура, до якої вступили 33 аспіранти. Перша наукова сесія викладачів відбулася у січні – лютому 1941 р., а у квітні – перша студентська наукова конференція.
2 грудня 1940 р. вчена рада затвердила новий університетський статут, у якому зазначалось, що право вступу до університету мають усі громадяни незалежно від їхнього соціального походження, статі, раси та національності.
У 1941 р. університет припинив свою діяльність (через вторгнення німецьких військ 30 червня 1941 р. до Львова). У перші ж дні 70 відомих учених університету, Політехнічного та Медичного інститутів були заарештовані, а після побоїв і знущань розстріляні близько теперішньої вул. Сахарова. Серед знищених окупантами були видатні вчені зі світовим ім'ям, зокрема Т. Бой-Желенський, Роман Лоншан де Бер'є, Маврикій Аллерганд, Генріх Ауербах, Станіслав Сак. До Німеччини було вивезено обладнання кабінетів і лабораторій фізико-математичного й хімічного факультетів, бібліотеку кафедри фольклору та етнографії, яка налічувала 15 тис. томів. З наукової бібліотеки університету, у якій було зруйновано головний читальний зал, вивезено 20 тис. томів найцінніших книг, близько 5 тис. стародруків та інкунабул, 500 цінних рукописів.
У 1944 р. (після звільнення Львова від гітлерівських військ) Львівський університет відновив свою діяльність. ЗО липня 1944 р. в університеті відбулися збори, учасники яких – 127 викладачів і технічних працівників – звернулися до інтелігенції із закликом узяти активну участь у відбудові економіки, навчальних, культурно-освітніх закладів Львова. Протягом другої половини 1944 – першої половини 1945 pp. переважно силами студентів і викладачів було впорядковано приміщення на вул. Щербакова (тепер Грушевського), 4 (біологічний факультет), на вул. Ломоносова (тепер Кирила та Мефодія), 6 та 8 (хімічний і фізичний корпуси), відремонтовано наукову бібліотеку й гуртожиток на вул. Герцена, 7, частково відбудовано астрономічну обсерваторію та ботанічний сад. 15 жовтня 1944 р. в університеті розпочали навчання 194 студенти другого – четвертого курсів. 226 студентів перших курсів почали навчання 1 листопада 1944 р. На перші курси студентів зараховували й після початку навчального року. Усього наприкінці березня 1945 р. в університеті навчалося 799 студентів. Відновилася робота навчально-методичних майстерень, астрономічної обсерваторії, ботанічного саду, наукової бібліотеки, геологічного та ботанічного музеїв.
У повоєнний час структурні зміни в університеті тривали. У 1945 р. створено хімічний факультет у складі чотирьох кафедр. Наприкінці 1950 р. зі складу філологічного факультету як окрема структурна одиниця виділяється факультет іноземної філології. Отже, усього в університеті діяло дев'ять факультетів. Водночас відкрилися нові кафедри, кількість яких збільшилась до 71. У 1953 р. на базі фізико-математичного факультету утворилися два нові: механіко-математичний і фізичний, а з 1975 р. механіко-математичний факультет поділився на математичний і факультет прикладної математики й механіки.
У 1948 р. ректором університету був призначений відомий учений-механік, проф. Г. Савін. З 1951 до 1963 pp. університет очолював відомий учений-геолог, проф., чл.-кор. АН УРСР, згодом академік АН УРСР Є. Лазаренко. У 1963-1981 pp. ректором був учений у галузі електротехніки проф. М. Максимович, у 1981-1990 pp. -учений у галузі історії проф. В. Чугайов.
Протягом 50-60-х pp. на кафедрах і факультетах формувалися наукові колективи й закладалися основи наукових напрямів, зокрема теорії пластичності й міцності, диференціальних рівнянь, теоретична мінералогія, фізико-хімічний аналіз металічних систем, франкознавство, слов'янознавство, народногосподарські ресурси та культура західних областей УРСР, історичні й культурні зв'язки слов'янських народів та інші, більшість з яких у наступні роки визначили наукове обличчя Львівського університету. Протягом 60-70-х pp. значно розширилась державна тематика наукових досліджень, координована АН УРСР, поступово входила в життя госпдоговірна тематика.
У зв'язку з 300-річчям від дня заснування й за досягнуті успіхи в підготовці науково-педагогічних кадрів і спеціалістів для народного господарства Президія ВР СРСР Указом від 09.09.1961 нагородила університет найвищою державною нагородою СРСР – орденом Леніна.
Збільшення кількості факультетів, кафедр, розвиток нових наукових напрямів, удосконалення навчальних процесів у зв'язку з науково-технічним прогресом потребувало розширення матеріально-технічної бази університету. У 1950/51 навчальному році університет мав 12 навчальних будівель загальною площею 42,8 тис. м2, а в 1959-1962 pp. навчальна площа була збільшена за рахунок надбудови хімічного факультету (вул. Ломоносова). Наприкінці 50 – початку 60-х pp. університет одержав приміщення на вул. Січових Стрільців (колишня 17 Вересня), у яких розмістилися студентська бібліотека, юридичний і географічний факультети та кілька фізичних лабораторій. У 1966 р. університету передано будинок на проспекті Свободи, 18, у якому розмістився економічний факультет. У 1971 р. введено в дію новий навчальний корпус фізичного факультету (вул. Драгоманова).
У 1975–76 навчальному році університет налічував уже 13 факультетів. Цього ж навчального року розпочав роботу підготовчий факультет для іноземних громадян з кафедрами російської мови та природничих наук.
У 1984 р. на вул. Драгоманова університету було передано ще один корпус. Навчальна площа університету в 1984 р. становила понад 55 тис. м2.
Один з найстаріших підрозділів університету – ботанічний сад. У 1957–1959 pp. розроблено генеральний план його розбудови. Тут було організовано два відділи: інтродукції та фізіології рослин. У 1970 р. ботанічний сад набув статусу наукової установи.
Проголошення незалежності України вписало нову сторінку в історію Львівського університету. Тут здійснюється підготовка молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів і магістрів за 73 спеціальностями на п'ятнадцяти факультетах і в трьох коледжах. Відповідно збільшилися навчальні площі університету: за 1991-1996 pp. вони досягли майже 90 тис. м2. За роки незалежності України університет суттєво збільшив свою потужність – удвічі більше стало факультетів, які тепер перетворились на інститути, а разом з тим і кафедр. В університеті здобувають знання понад 22 тис. студентів, яких учать понад 1200 викладачів. Далеко за межами Львівщини відомі їх наукові розробки в галузях астрономії й геології, філології та географії.
Указом Президента України від 11. 10. 1999 Львівському державному університету надано статус національного. 29. 07. 2009 кабінет міністрів надав йому статус дослідницького. Це рішення надало одному з найстаріших вищих навчальних закладів України додаткові можливості фінансового забезпечення й розвитку матеріально-технічної бази, сприяло розширенню діяльності в науковій, дослідницькій, викладацькій і видавничій сферах.
Днем Львівського національного університету встановлено 11 жовтня.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія вітчизняної педагогіки» автора Москаленко А.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Становлення й розвиток університетської освіти“ на сторінці 2. Приємного читання.
