Розділ 7. Утвердження ринкового господарства та його особливості в окремих країнах європейської цивілізації (кінець XVIII - середина XIX ст.). Економічна думка про суть та функціонування ринкової економіки

7.1. Утвердження ринкового господарства. Еволюція класичної політичної економії

В історії економіки країн Європейської цивілізації період упродовж останньої третини XVIII ст. до світової економічної кризи 1873-1875 рр. характеризували такі процеси:

o утвердження індустріальної економіки вільної (досконалої) конкуренції;

o промисловий переворот - революційна форма науково-технічного прогресу, що в економічній літературі визначається також як: промислова технічна революція, перша науково-технічна революція (НТР). Завершення промислового перевороту знаменувало утвердження ранньоіндустріальної економіки та індустріальної цивілізації, її остаточну перемогу над аграрною;

o пришвидшення ринкової підприємницької трансформації аграрної сфери господарства;

o становлення національних фінансово-кредитних систем, що забезпечували потреби індустріального розвитку;

o формування соціальної структури індустріального суспільства.

На думку більшості вчених, процес індустріалізації започаткував промисловий переворот - систему економічних і соціальних змін, змістом яких був перехід від ручного мануфактурного виробництва до принципово нових техніки та технологій великого машинного фабрично-заводського виробництва; формування соціальної структури індустріального суспільства (власників капіталу (буржуазії) і найманих працівників). Промисловий переворот - це світовий історичний процес у розвитку промисловості, зумовлений науково-технічним прогресом XVI-XVII ст. Він має як загальні ознаки, так і окремі особливості у кожній країні. Батьківщиною промислового перевороту є Велика Британія, яка здійснила його в останній третині XVIII - середині XIX ст.

Етапи розвитку промислового перевороту:

o перехід від ручних знарядь праці до масової механізації та машинізації промислового виробництва шляхом масового впровадження технічних винаходів; перехід від простої кооперації машин (використання однорідних машин) до системи машин;

o зміна енергетичної бази промисловості та транспорту: масове використання парового двигуна;

o створення машинобудівної галузі промисловості (випуск засобів виробництва), у тому числі верстатобудування.

Промисловий переворот почався у легкій промисловості внаслідок необхідності зменшити авансований капітал і пришвидшити його оборот. Нагромаджений капітал і попит на засоби виробництва сприяли механізації важкої промисловості та транспорту.

Підсумки промислового перевороту:

o формування аграрно-індустріальної економіки, яка визначається як ранньоіндустріальна. Промисловість остаточно відокремилася від сільського господарства. Продовжувалося формування індустріального технологічного способу виробництва;

o пришвидшення розвитку науково-технічного прогресу: наука почала набувати технологічної та матеріально-виробничої функцій, перетворюватися на безпосередню продуктивну силу, а виробництво - на сферу прикладання науки;

o основною формою організації промислового виробництва стала фабрика (завод) зі стандартизованою, значно дешевшою і якіснішою продукцією, ніж ремісничо-мануфактурна;

o переважання в загальному обсязі промислової продукції частки галузей групи "Б";

o зростання темпів та обсягу валового промислового виробництва, підвищення продуктивності та інтенсивності праці;