Сонце ще не встигло розігнати останню темряву, позаганяло її у закутки, коли у вікно крайньої хати присілка обережно постукали. Теодор Засмужний прокинувся одразу.
– Михайле! – покликав він сина.
За мить з сусідньої кімнати з’явилася темна постать.
– Хтось прийшов.
Син підійшов до вікна. Через шибку він побачив невиразні обриси людини.
– Господарю! Відчиніть!
Михайло запитливо подивився на батька. Той порухав великі білі вуса, щось міркуючи.
– Вийди, подивись, хто такі.
Михайло накинув на сорочку кабат, вийшов у сіни, відкрив двері. Перед ним стояли двоє озброєних людей у військовій формі. До якої армії вони належали, він не розпізнав. Зате помітив, що за рогом будинку стояли ще двоє.
– Москалі в селі є? – запитав один.
– Зараз немає, – відповів Михайло. – Вчора були, але кудись поїхали.
– А в інших селах? У Пирятині?
– Не знаю. Вони весь час змінюються.
– Нам би перебути до ночі, – благально сказав прибулий.
За спиною Михайла виник батько.
– Треба – переховаємо! – сказав він. – Скільки вас?
– П’ятеро.
– Михайле, відведи їх у криївку. Ви посидьте там трохи, потім зваримо обід – поїсте.
– Дякую, дядьку! – сказав військовий і, кивнувши іншим, попрямував за Михайлом.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Настане день, закінчиться війна...» автора Лущик П.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Серпень 1944-го“ на сторінці 1. Приємного читання.