Розділ «Серпень 1944-го»

Той підійшов до стодоли, обійшов її з півночі. Там був прилаштований невеликий навіс, де від негоди ховали нарубані дрова. Михайло відкинув кілька полін, намацав ледь помітне кільце і, схопивши його рукою, підняв невелику ляду, під якою чорнів отвір.

– Лізьте! – тільки і сказав Михайло.

Всі п’ятеро один за одним невеличкою драбиною спустилися у невелике приміщення. Криївка, з усього видно, розрахована була на двох, максимум трьох. Але несподівані гості не скаржилися – не час для зручностей.

Михайло закрив за ними люк, накидав зверху полін і повернувся до батька. Він нічого не сказав, лише важко зітхнув.

Звичайно, у такий час всі ще спали, але цього разу було не до сну. Батько вже не лягав, натомість розбудив жінку й невістку.

– Розтопіть піч! – наказав він. – Ганно! – звернувся до невістки: – Заміси на хліб, а ти (до жінки) видій корову.

– Тільки спочатку нагодую Марійку, – сказала Ганна.

Всі розійшлися виконувати свою роботу, а старий повагом обійшов господарство, перевірив криївку, підняв із землі декілька полін і повернувся до кухні. Там весело палав вогонь. Пелагея дістала з-під лави відро, налила трішки води і зібралася йти до стайні.

– Скільки їх там? – запитала вона чоловіка.

– П’ятеро.

– Ох, Теодоре, як я боюся!

– Не треба, – відказав він. – Москалів у селі немає, а вночі вони підуть.

– Господи, поможи нам! – тільки і сказала вона.

Невдовзі прокинувся одинадцятирічний Федя. Він смішно протер очі, став посеред кухні.

– Зголоднів, онучку? – ласкаво запитав дід. – А їсти ще немає!

– Зовсім? – розгублено запитав той.

– Візьми ось окраєць, а молоко баба зараз принесе.

Хлопець схопив запропонований хліб і вибіг на двір. Там зіткнувся з бабою, що поверталася з повним відром свіжого молока. Він не став чекати, поки йому наллють, надпив просто з відра і, кинувши «Я побіг!», вибіг на вулицю до невеличкого ставка, де ще вчора домовилися з хлопчаками наловити раків.

Тим часом Ганна процідила молоко, налила повний збанок, подала чоловікові разом з останнім буханцем хліба.

– На перший раз вистачить, – сказала.