TextBook – Тоді принеси. Лавров!
Поруч виник молодий солдат з білою пов’язкою на рукаві.
– Піди з нею. Принеси дров.
На неслухняних ногах Ганна йшла в супроводі санітара за стодолу. Тільки б не виказати себе, стукала у скроні тривожна думка.
– Ось дрова! – показала вона на підвіс.
– Цього вистачить! – зрадів солдат і, ставши на місце, де повинен бути люк, наклав собі на руку цілий оберемок полін. – Чого стоїш? Бери і ти!
– Я зараз, – заметушилася Ганна. – Ви йдіть, я за вами.
– Не затримуйся. Роботи – сила-силенна.
Коли солдат зник за стодолою, Ганна ще раз огляділася, ногою відкинула декілька полін, підняла люк. З темряви на неї дивилися тривожні очі.
– Тут москалі, – тихо сказала вона. – Багато. Нас виселили. Ви сидіть тихо.
– Нам би води, – благально попросив старший.
– Спробую принести. А ви сидіть тихо, а то нас усіх постріляють.
– Що ти там застрягла? – почувся грубий голос.
– Іду вже! – відповіла Ганна.
Вона замаскувала криївку, швидко набрала полін і побігла до будинку. Там кипіло життя. Кімнату, де вона спала з чоловіком, зайняв полковник. Зв’язкові протягнули телефон і тепер перевіряли зв’язок. У коморі на дерев’яній підлозі лежали семеро поранених. Солдати наповнили водою великий казан і поставили на вогонь.
З двору почувся стукіт заліза – це танкісти перевіряли свої машини.
Ганна зупинилася посередині кухні, не знаючи, що робити. У такому стані її застала лікар.
– Іди зі мною! – сказала вона. – Допоможеш з пораненими.
День тягнувся немилосердно довго. Ганна робила те, що їй накажуть: перевертала поранених, прала закривавлені пропотілі гімнастерки, декілька разів ходила за дровами, але взяти непомітно глек з водою не було можливості. Врешті вже в обідню перерву, коли основну роботу пороблено, і полковник приліг відпочити, та й інші задрімали, де прийдеться, Ганна вловила момент, коли на кухні нікого не було, налила у глек води, трішки побілила молоком, сміливо взяла зі столу одну буханку хліба. За цим заняттям її застала лікар.
– Що ти робиш? – строго запитала вона. – Цей хліб пораненим.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Настане день, закінчиться війна...» автора Лущик П.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Серпень 1944-го“ на сторінці 4. Приємного читання.