– Тут крути не крути, а вихід один – мельдуватися, – відповів той.
Слова сина для старого солдата не стали несподіванкою, але все його єство противилося цьому. Михайла не взяли у польську армію, не пройшов комісію, має стиснуту грудну клітку; не чіпали його і «перші москалі». Може і тепер пронесе. Хоча у це батько не вірив. У сусіда Миколи не було пальця на лівій руці і все ж його мобілізували одним із перших. На нього вже прийшла похоронка.
– Скільки мені ховатися? – продовжував Михайло. – Нині вдалося пересидіти. Пощастило. А колись же не пощастить. Однаково заберуть на фронт. А так хоч буду називатися, як їх там…?
– Добровольцем, – підказав батько.
– То, може, хоч відчепляться від вас. Бог дасть, і не пропаду.
Теодор ще деякий час сидів мовчки, потім поклав долоню на стіл.
– Добре, – вирішив він. – Завтра зранку поїдемо до Магери на збір.
Два тижні вересня
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Настане день, закінчиться війна...» автора Лущик П.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Серпень 1944-го“ на сторінці 9. Приємного читання.