Розділ «1. Зародження людської цивілізації на землях України»

1.1. Передісторія українського народу

Згідно з науковими припущеннями перші люди з'явилися на Землі приблизно 2 млн років тому. Археологічні знахідки свідчать, що людство, ймовірно, зародилося на Африканському континенті, а територію України почало освоювати приблизно 1 млн років тому. Те, що більшість території України є рівниною (крім Карпатських і Кримських гір), якою протікає багато рік, клімат у цій частині Європи помірний, сприятливий для різноманітних видів людської діяльності, і забезпечило розширення ареалів розселення первісної людини.

У процесі еволюції людство пристосовувалося до змін клімату, винаходило й ускладнювало знаряддя праці, формувало найпримітивніші суспільні організації, що забезпечувало виживання й подальший розвиток людської спільноти. Першою формою такої суспільної організації був первіснообщинний лад, який існував протягом таких археологічних періодів: палеоліту (грец. palaios - давній і lithos - камінь) - давнього кам'яного віку; мезоліту (грец. mesos - середній) - середнього кам'яного віку; неоліту (грец. neos - новий) - нового кам'яного віку; енеоліту (лат. aeneus - мідний, бронзовий) - мідно-кам'яного і бронзового віку.

Палеоліт (від появи людини - до 35-11 тис. років тому).

Найдавніша людина сучасного типу з'явилася на території України приблизно 1 млн років тому, в ашельський період (від назви Сент-Ашель - околиці м. Амена у Франції, де було вперше знайдено останки таких людей). Це доведено археологічними знахідками поселення тієї епохи на Закарпатті, біля с. Королеве. Стоянки людини ашельського періоду знайдені також на Донбасі (район м. Амвросіївна), Житомирщині (с. Лука-Врублевецька). Науці відомо понад 30 стоянок доби раннього палеоліту на території України. Археологи знайшли тут ручні рубила та багато кремінних відщепів, використовуваних як знаряддя праці.

Найвірогіднішими ареалами розселення найдавніших людей на території України були західний (з боку Західної Європи) та південно-східний (з боку Кавказу) напрями.

Ашельці жили невеликими групами, використовували вогонь, полювали на дрібних звірів, займалися збиральництвом, їхніми оселями були печери, хижі із дерева та кісток мамонта. На той час клімат був теплий, але періодично наставали похолодання - передвісники Дніпровського обмерзання.

Розвиток людини на території України відбувався так само, як і в інших регіонах землі. Пітекантропа (грец. ріthëkos - мавпа, anthrôpos - людина) - людину, котра відзначалася перехідними ознаками від мавпи до людини і жила у ранньому палеоліті (від появи людини до 150 тис. років тому), змінив неандерталець (від назви долини Неандерталь в Німеччині, де вперше було виявлено їх рештки) - людина нового фізичного типу, яка вже використовувала вогонь. Пам'ятки цієї пори, що названа середнім палеолітом (150-40 тис. років тому), вчені виявили у с. Молодово Чернівецької області, у Криму, басейнах річок Дністра й Десни. Завдяки археологам відомо приблизно 200 стоянок цього часу. На зміну неандертальцю прийшов кроманьйонець (від назви печери Кро-Маньйон у Франції, де вперше були виявлені рештки) - безпосередній предок сучасної людини (40-35 тис. років тому). її називають homo sapiens (людина розумна).

Первісне людське стадо, що існувало сотні тисяч років, у пізньому палеоліті замінила родова община, яка спільно володіла засобами виробництва. Рід став основою організації суспільства. Він об'єднував родичів за материнською лінією, що зумовило виникнення в пізньому палеоліті матріархату (лат. mater - мати, грец. arche - влада) - періоду, який характеризувався наявністю саме материнського роду і провідним становищем жінки. Це не означало, що жінка виконувала основну роль у виробничій сфері, однак вона охороняла вогонь, житло, дітей. Жінки зрілого віку стежили за родинними стосунками, усвідомлюючи шкідливість народження дітей від близьких родичів.

Поліпшуються у цей час і знаряддя праці. На зміну дрючку і загостреному каменю приходить списометалка (попередник лука), кам'яні різці, наконечники списів, дротики.

Удосконалення житла, виникнення шитого зі шкіри одягу зумовили розширення ареалу розселення первісної людини. Про це свідчать стоянки: Мізинське поселення на Десні, Межиріцька стоянка на Канівщині, Радомишльська стоянка на Житомирщині. На території України віднайдено майже 800 пізньопалеолітичних стоянок.

У період пізнього палеоліту (35-11 тис. років тому) виникають первісні вірування (ритуальні дійства) і палеолітичне мистецтво (магічні малюнки, різьблення по кістці).

Мезоліт (X-VI тис. до н. е.).

У цю епоху істотно змінилося природне середовище. Останній льодовик у Європі зник 11 тис. років тому. Клімат пом'якшав, а ландшафтно-географічні зони набули сучасних ознак. Сформувалися русла річок. Близьким до нинішнього став тваринний світ, найтиповішими представниками якого були бикотур, косуля, олень та інші тварини.

Людина винайшла лук і стріли, удосконалила знаряддя праці (інструменти для обробки дерева: долото, сокира, тесло), стала виготовляти ножі, кинджали, списи з крем'яними пластинами. У цей час почали приручати диких тварин, насамперед собак, потім свиней. Наприкінці мезоліту відбувається поступовий перехід від збиральництва і полювання до землеробства і скотарства.

Неоліт (VI-IV тис. до н. е.).

Розвивалася далі обробка дерева, каменю і кістки. Винайдено було шліфування і свердління каменю, з'являються штучні матеріали: обпалена глина, тканина. Використовували сокиру, тесло, пилку, серп та інші знаряддя.

Сусідська община змінює родову організацію людей, матріархат заступив патріархат (грец. patros - батько, arche - влада) - лад, що характеризувався веденням родоводу по батьківській лінії, панівною роллю чоловіка.

Енеоліт (IV-III тис. до н. е.).