Розділ «11. Культура України XVI-XVIII ст.»

Історія України


11.1. Роль братств в активізації культурного життя. Братські школи


Новий етап розвитку української культури був позначений одночасною активізацією суспільно-економічних процесів - збільшенням кількості ремісничих осередків, розвитком торгівлі, товарно-грошових відносин. Центром економічного і політичного життя ставали міста. Характерною особливістю цього періоду було поєднання соціального поневолення українського народу, який перебував у складі Литви, Польщі та інших країн з національно-духовним тиском на всі верстви населення. Правлячі кола Польщі намагалися впровадити "церковну єдність", або унію православної та католицької церков під верховенством Папи Римського.

Найбільш освічена частина українців усвідомлювала, що примусові полонізація й покатоличення загрожують існуванню української нації. Такому тискові слід було протиставити власні культурні цінності. На культурні процеси впливали також ідеї європейського Відродження. Та цей вплив був різнобічним. Зокрема, єзуїт Петро Скарга вбачав головну причину занепаду України в тому, що українці прийняли культуру Візантії, а не католицьку. Д° своїх осередків в українських містах (Київ, Луцьк, Львів, Вінниця, Острог) єзуїти намагалися залучати талановитих і освічених людей як лідерів нації. Відкривалися католицькі (єзуїтські) школи, метою яких було поширення католицької культури. їхньому впливові протистояли православні братства і школи. Через ці організації утверджувалося в Україні просвітництво як ідеологія трудового люду. Прогресивні сили, що гуртувалися навколо братств, активно розвивали вітчизняну культуру. Найстарішим було Львівське братство (утворене у 1439), коштом якого утримувалися школа, друкарня, бібліотека. На початку XVII ст. виникли Рогатинське, Острозьке, Галицьке, Київське, Луцьке та інші братства. Вони засновували школи, шпиталі, забезпечували їх підручниками і т. ін. У списках братств були родини князів Острозьких, Ружинських, Вишневецьких та ін.

Одним із найголовніших напрямів діяльності братств були видавнича справа й книгодрукування, що істотно позначилося на розвиткові української мови. У маєтку гетьмана Г. Ходкевича в Заблудові почала діяти друкарня росіянина Івана Федорова та білоруса Петра Мстиславця. У 1569 р. вийшло "Учительне Євангеліє", а згодом - Псалтир і Часослов. Коли І. Федоров приїхав до Львова, місцеве братство допомогло йому відкрити друкарню, де у 1574 р. з'явився славнозвісний "Апостол".

У 1575 р. І. Федорова запросив до себе князь Костянтин (Василь) Острозький, який створив культурний осередок для видання вітчизняної Біблії. Острозька Біблія (1581) стала першим повним виданням Біблії слов'янською мовою. Згодом у цій друкарні побачили світ полемічні твори Герасима Смотрицького, Василя Суразького, Христофора Філалета та ін. Усього відомо 28 видань. У1582 р. І. Федоров знову приїхав до Львова, де наступного року помер. Друкарню його купило Львівське братство, діяльність якого прославила місто як один із центрів православного книгодрукування.

Братські друкарні діяли в Луцьку, Києві, Чернігові та інших містах.

Розвиток книгодрукування в Україні стимулювало зростання мережі шкіл, які потребували підручників. Слідом за "Апостолом" І. Федоров видав "Буквар" у Львові (для навчання дітей "слов'янської грамоти, читання й початків граматики") і в Острозі (для вивчення слов'янської та грецької мов). Опублікували братські друкарні й граматики: Львівської братської школи, "Грамматіку славенскія..." Мелетія Смотрицького. Виходили твори перекладної та полемічної літератури, пафос якої був спрямований проти панської Польщі, католицизму та уніатства. її представляли Герасим Смотрицький ("Ключ царства небесного", 1587), Іван Вишенський, Іов Борецький, Мелетій Смотрицький, Захарій Копистенський ("Палінодія, або Книга оборони", 1622) та ін.

Борецький Іван (Іов) Матвійович (?-1631) - церковний, політичний і культурно-освітній діяч. Народився в с. Бірче (Галичина) в сім'ї дрібного шляхтича. Освіту здобував в Україні та за кордоном. У 1604 р. став ректором Львівської братської школи, а з 1611 р. був священиком київської Воскресенської церкви. Один із організаторів і перший ректор Київської братської школи, заснованої у 1615 р. У1619 р. прийняв постриг під ім'ям Іова. Обраний ігуменом київського Михайлівського монастиря. З жовтня 1620 року й до самої смерті - київський православний митрополит. Активний учасник політичної боротьби на захист православ'я проти католицизму й уніатства.

Смотрицький Мелетій Герасимович (світське ім'я - Максим; 1577-1633) - письменник-полеміст, церковний і культурно-освітній діяч. Народився в с. Смотрич на Поділлі. Закінчив Острозьку академію, де його батько Герасим Смотрицький був першим ректором. Навчався у Кирила Лукариса, майбутнього патріарха Константинопольського. Продовжив освіту у Віленській єзуїтській колегії, слухав лекції в деяких європейських університетах. Викладав у Віленській братській школі. У1617 р. приймає чернечий постриг, згодом стає ректором Київської братської школи, 1620 р. висвячений на архієпископа полоцького. У київський період свого життя активно співробітничає з І. Борецьким і П. Могилою. У1623-1625 рр. перебував на Сході. 1627 р. стає настоятелем Дерманського монастиря (Волинь). Автор "Букваря" та "Грамматіки славенскія правильное синтагма..." (1619), а також низки полемічних творів, утому числі "Тренос" ("Плач", 1610), спрямованого проти уніатства. Найбільшого поширення набув його підручник "Грамматіки словенскія... >>, за яким викладали в Росії, Сербії, Болгарії до XVIII ст. включно.

Книговидавництво спонукало до розвитку української писемності. В Україні та Білорусі з'явилися перекладеш "простою мовою" Біблія (1564) білоруса Симона Будного, Євангеліє (70-ті роки XVI ст.) білоруса Василя Тяпинського, Новий Завіт (1581) Валентина Негалевського з Волині. Найвідомішою пам'яткою є Пересопницьке євангеліє (1556-1561) - унікальна рукописна книга для церковного богослужіння середини XVI ст., переклад Євангелія з книжної церковнослов'янської мови на просту народну мову. Пересопницьке євангеліє було виготовлене й перекладене в с. Пересопниця нинішньої Рівненської області

Михайлом Василевичем та архімандритом Григорієм. Рукопис нараховує 964 сторінки, оправлений у дубові дошки, оздоблені зеленим оксамитом. У пам'ятці використано багато діалектичних варіантів живої народної мови наших предків.

Однією з найважливіших турбот братств була організація шкіл як основи освіти в Україні. Король Стефан Баторій декретом від 1584 р. дозволив Віленському братству відкрити школу, а з 1585 р. це право отримали всі православні братства Великого князівства Литовського й Галичини. Того ж року виникла перша в Україні Львівська братська школа. її викладачами були Зизаній Тустановський, Кирило Ставровецький та майбутній митрополит Іов Борецький. Наприкінці XVI - на початку XVII ст. відкрилися школи в Рогатині, Перемишлі, Луцьку, Вінниці, Києві та в інших містах (до 30).

Діяльність братств впливала на всі аспекти культурного життя в Україні. Братські школи були доступні всім верствам населення, що сприяло зростанню загального рівня грамотності.


11.2. Розвиток шкільної освіти. Острозька школа


Шкільна освіта в Україні продовжувала розвивати традиції українського просвітництва. Школи діяли на Волині в XIII ст., у Києві в XVI ст., у Львові в першій половині XVI ст., у Заблудові, Володимирі-Волинському у другій половині XIV ст. Серед них були дяківські та звичайні міські школи зі світськими викладачами. Засновували школи й на Запорожжі, де створювалася розгалужена система освіти. При всіх шістнадцяти церквах на території "Вольностей Війська Запорозького" були засновані церковно-парафіяльні, а також три школи підвищеного типу. Діяла школа і при Межигірському монастирі у Вишгороді, під Києвом.

У казенноштатній школі при Святопокровській церкві в 60-ті роки XVIII ст. навчалися 30 хлопчаків віком від 12 до 17 років. Юнаки-джури, яких запорозькі козаки брали в походи, в цій школі проходили курс наук, фізичного й військового виховання. Школярі мали самоврядування, обирали поміж собою двох отаманів - одного для дорослих, іншого - для малолітніх. Учні мали право "одержувати прибутки за колядування під вікнами січового товариства і за поздоровлення його на свята Різдва. Нового року і світлого Христова Воскресіння".

У 1754 р. на Січі з ініціативи кошового отамана Якима Гнатовича було створено школу, яка випускала паланкових старшин (майбутніх командирів паланки - фортеці з прилеглою територією), писарів військових канцелярій. Працювала вона 15 років, до початку російсько-турецької війни. Очолював цю школу Андрій Крячок. Була на Запорожжі і школа "вокальної музики і церковного співу", якою керував "знаменитий читака і співака" Михайло Кафізма. У школі навчали співу, готували читців і співаків для церков і парафій. При школі було створено групи виконавців-лицедіїв, які ставили вертепну лялькову народну драму та організовували урочистості з нагоди повернення запорожців із походу. У 1576 р. в Острозі на Волині князь Острозький заснував культурний центр.

Острозький Костянтин (Василь) (прибл. 1526-1608) - князь, представник старовинного українського православного роду. Обіймав посаду Володимирського старости, бойкотував Люблінську унію 1569 р. і особливо відзначився опікою освіти і культури. У 1572 р. заснував початкову школу в Турові, в 1577 р. - у Володимирі-Волинському, наприкінці 70-х - школи в Острозі та Слуцьку, друкарні в Острозі, Дерманському, а потім у Києво-Печерському монастирі.

Згуртувавши навколо себе однодумців, центр став осередком відродження національної освіти і культури, при ньому працювала школа, заснована у 1578 р. Спочатку князь запросив викладачами освічених греків, а згодом почали викладати українські вчителі. У викладанні поєднувалися слов'янські та греко-візантійські традиції із здобутками європейської освіти. Тут навчали слов'янської і грецької мови, латини і "семи вільних наук" - граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, астрономії, музики, тобто це була початкова і середня освіта з елементами вищої. Острозька школа започаткувала " слов'яно-греко-латинський" тип шкіл в Україні.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора В.Ю.Король на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „11. Культура України XVI-XVIII ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • 1. Зародження людської цивілізації на землях України

  • 2. Становлення Давньої (Київської) Русі

  • 3. Феодальна роздрібненість Давньої (Київської) Русі. Галицько-Волинське князівство в XII-XIV ст.

  • 4. Загарбання іноземними державами території України

  • 5. Українське козацтво

  • 6. Визвольний рух в Україні наприкінці XVI - у першій половині XVII ст.

  • 7. Національно-визвольна війна українського народу в середині XVII ст.

  • 8. Соціально-економічне і політичне становище України в другій половині XVII ст.

  • 9. Українська державність у XVIII ст.

  • 10. Завершення історії Запорозької Січі

  • 11. Культура України XVI-XVIII ст.
  • 12. Україна в першій половині XIX ст.

  • 13. Економічний, політичний і культурний розвиток України в другій половині XIX ст.

  • 14. Україна на початку XX ст.

  • 15. Державне відродження України в 1917- на початку 1918 рр.

  • 16. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918-1920)

  • 17. Розвиток України у період між Першою та Другою світовими війнами

  • 18. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період (1921-1938)

  • 19. Україна напередодні і на початку Другої світової війни

  • 20. Україна в роки німецько-радянської війни (1941-1945)

  • 21. Україна в повоєнні роки (1945-1955)

  • 22. Спроба здійснення нової політики (середина 50-х - перша половина 60-х років)

  • 23. Наростання кризових явищ (друга половина 60-х - середина 80-х років)

  • 24. Україна на шляху до незалежності і її розвиток за сучасних умов

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи