Зупинимося коротко на цих теоріях мотивації.
З точки зору регуляції поведінки людини найбільш відомою є модель мотивації В. Врума, яку називають теорією валентності-опосередкування-очікування. В Врум розглядає мотивацію як співвідношення понять очікування та валентності. На думку В. Врума, за будь-яких умов і наявності кількох альтернативних варіантів люди зупиняють свій вибір на тому з них, який може забезпечити їм максимум задоволення і мінімум незадоволення.
Очікування людини у відношенні затрати праці - результати (3-Р) - це співвідношення між затраченими зусиллями і отриманими результатами, очікування у відношенні результатів - винагород (Р-В) є очікування певної винагороди чи заохочення у відповідь на досягнутий рівень результатів.
Валентність - це передбачуваний ступінь відносного задоволення чи незадоволення, що виникає внаслідок отримання певної винагороди. Відповідно мотивація може розглядатись як добуток очікування щодо результатів винагороди та валентності.
Важливе розуміння, щодо відмінностей потреб людей, можливих результатів праці та винагород. У випадку невиправданих очікувань мотивація послаблюється.
Важливим слід визнати положення В Врума, яке пояснює той факт, що сила дії на особистість при виборі діяльності є монотонно зростаючою функцією алгебраїчної суми добутків валентностей усіх наслідків даної дії і величини очікування того, що ця дія приведе до досягнення даних наслідків. Дії людей спрямовані в напрямі сильної додатної сили, тобто на вибір того, що має максимальну очікувану суб'єктивну корисність. Силове поле, що постійно діє на особистість, певним чином регулює її поведінку залежно від привабливості очікуваного результату і ступеня впевненості в тому, що той чи інший напрям діяльності забезпечить й бажаний результат. Людина не погодиться на певний вид діяльності, знаючи наперед привабливість очікуваного наслідку, але не маючи впевненості в можливості його досягнення виконанням відповідних дій. У випадку певної впевненості в досягненні результату при відповідних діях особа не погодиться на їх виконання, коли наслідок такої діяльності уявляється для неї зовсім не привабливим. Отже силове поле може утворюватися, коли валентність і очікування мають відмінне від нуля значення. Тоді і створюється мотиваційний механізм - порівняльні вибори тих чи інших дій або напрямів діяльності.
На заміну терміну "робота" відповідно до трудової діяльності В. Врум вводить поняття "робоча роль", яке, на його думку, має більш конкретне значення і являє собою набір функцій, здійснюваних виконавцем ролі з метою виробництва певних видів товарів, послуг тощо.
Мотиваційну основу утворюють наступні п'ять характеристик робочих ролей: робочі ролі забезпечують їх виконавцям заробітну плату, вони вимагають від виконавця витрат розумової і м'язової енергії; робочі ролі дають можливість виконавцям вносити свій внесок у виробництво певних товарів і послуг; вони забезпечують можливість або вимагають від виконавця соціальної взаємодії, спілкування з іншими людьми; робочі ролі частково визначають статус виконавця.
В даній теорії автором приводяться механізми здійснення трудової мотивації. Якщо для людини, що добре виконує робочу роль, має місце більш позитивна валентність, ніж коли вона її виконує погано, то говорять, що така особа має високу мотивацію до роботи.
Таким чином, узагальнюючи положення теорії очікування, можна виділити такі очікування:
щодо "затрат-результатів" (робітник економить матеріал і очікує підвищення розряду);
щодо "результатів-винагород" (працівник чекає винагороду);
щодо цінності заохочення або винагороди (залежить від особистих характеристик людини).
Теорія справедливості С. Адамса побудована на висновках, що працівники суб'єктивно порівнюють свої винагороди із затраченими зусиллями та з винагородами інших працівників, які виконують аналогічну роботу.
Доти, доки працівники не будуть вважати справедливою винагороду, віддача в роботі буде низькою.
Цей процес за допомогою формули можна записати так [41]:
У тому разі, коли співробітник вважає що, відносно інших співробітників його витрати праці і винагорода неадекватні, він, відчуваючи несправедливість, буде змінювати поведінку. Варіанти поведінки співробітника, який вважає, що його зусилля оцінені неадекватно (недостатньо або несправедливо) будуть наступними:
• покращання показників роботи з метою доказовості своєї компетенції;
• зменшення зусиль і демонстрація ставлення до роботи: "як оцінюють, так і працюю";
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Теорії мотивації“ на сторінці 8. Приємного читання.
