Неформальні організації існують скрізь, у тому числі і у формальних організаціях.
Наприклад: Національний авіаційний університет є складною організацією, що має набір взаємозалежних цілей: підготовка фахівців, розвиток науки та ін., а щорічний фестиваль "Студентська весна" є неформальною організацією. Усі складні організації мають не тільки набір цілей, але мають і загальні характеристики.
Як зазначає Н.М. Мартиненко [46, с. 98], в організації існує дві органічні внутрішні форми розподілу праці. Перша - розподіл праці на компоненти, що є частинами загальної діяльності, тобто горизонтальний поділ праці. Друга форма, названа вертикальним розподілом праці, відокремлює роботу з координування дій, від власне дій.
До найістотніших управлінських рішень належить питання, як конкретно виконати розподіл праці в організації. Адже правильний розподіл і поточний перерозподіл людських ресурсів у багатьох випадках визначає, настільки продуктивною може бути організація.
Будь-яка організація має виробничу, технологічну та соціальну структуру, а також структуру апарату управління. Розподіл задач, пов'язаних із знаряддями праці та їх об'єднання у певній організаційній формі, називають виробничою структурою організації.
Технологічну структуру організації становлять робочі місця з матеріально-енергетичними процесами і технологічними зв'язками між ними.
Соціальна структура пов'язана з найціннішим ресурсом організації - людськими ресурсами. У її межах виникають індивідуальні та колективні потреби, люди самі спеціалізують свою працю і виконують поставлені завдання. Саме люди розробляють і запроваджують усі інші структури організації і беруть у них участь, вони формують власні цілі і підкоряють їх досягненню спільної мети організації.
Структура апарату управління являє собою розподіл управлінських працівників за функціональними сферами і відповідно до вертикального розподілу праці.
Вона є формою розподілу не тільки формальних внутрішніх взаємовідносин між співробітниками структури апарату управління, а й обов'язків та відповідальності, які покладаються на конкретну посаду, а також прав, якими наділяється посада, відповідно до покладеної на неї відповідальності.
Об'єднуючу роль щодо розглянутих структур виконує організаційна структура управління як цілісна система, яка розроблена таким чином, щоб люди, які працюють у її межах, мали змогу найефективніше досягати поставлених перед ними цілей.
Загальними характеристиками організації є:
• 1) Ресурси: люди, капітал, матеріали, технології та інформація для досягнення цілей (матеріальні, трудові, фінансові, інформаційні). Вони взаємозалежні. Наприклад: Фірма "ІВМ" використовує фонди акціонерів і банків (капітал) для закупівлі деталей (матеріали), будівництва складальних ліній (технології), оплати праці (люди), щоб робити комп'ютери, у результаті продажу яких буде прибуток. Інформація використовується скрізь, на кожному етапі виробничого процесу.
• 2) Залежність від зовнішнього середовища. Це властиво будь-якій організації. Національний авіаційний університет залежить від кількості студентів, що навчаються за державним замовленням, від попиту в економіці на фахівців тощо, постанов Кабінету Міністрів, наказів Міністерства освіти і науки. Зовнішнє середовище - це сукупність політичних, юридичних, економічних, соціальних, фінансових, екологічних та інших факторів.
• 3) Горизонтальний поділ праці - найбільш очевидна характеристика організації. Це поділ усієї роботи на складові компоненти. Основи горизонтального поділу праці закладені Ф.Тейлором (1911 p.). Класичним зразком горизонтального поділу праці на підприємстві є: виробництво, маркетинг і фінанси. Складні організації здійснюють горизонтальний поділ за рахунок утворення підрозділів, що виконують конкретні завдання по досягненню конкретних цілей. Вони називаються відділами та службами. Таким чином, великі і складні організації складаються з декількох спеціально створених для конкретних цілей взаємозалежних організацій і численних неформальних груп, що виникають спонтанно.
• 4) Вертикальний поділ праці. Оскільки робота в організації поділяється на складові, то хтось повинен її координувати для досягнення ефективності. Вертикальний поділ праці відокремлює роботу з координації дій від самих дій. Діяльність по координуванню роботи інших людей і складав сутність управління.
• 5) Необхідність в управлінні. Щоб організація могла домагатися поставлених цілей, задачі повинні бути скоординовані за допомогою вертикального управління. Але в малих організаціях воно часто не має чітко виділеної групи управлінців (магазин, де 2 продавці, один з них крім основної роботи виконує координуючу функцію).
Реально великі організації стали можливі тільки тоді, коли стала відчутною необхідність відділення управління від комерційної чи технічної діяльності. Таким чином, процес управління є необхідною умовою функціонування будь-якої системи.
Загальними ознаками управління є наявність мети і заданих параметрів, динамічний характер і причинний зв'язок.
З точки зору еволюції управлінської думки щодо розвитку організацій чітко розрізняються 4 різні школи управлінської думки:
• школа наукового управління (1885-1920 рр.);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організація в системі менеджменту“ на сторінці 2. Приємного читання.
