В ефективності керівництва значну роль відіграють ситуаційні чинники, які, наприклад, включають потреби й особисті якості підлеглих, характер завдань, вимоги й вплив середовища, наявну інформацію у керівника. На практиці це означає, що ефективний лідер повинен по-різному поводитися в різних ситуаціях.
Щоб знайти додаткові чинники ефективного лідерства, теоретики стали звертати увагу не тільки на керівника й виконавця, а на всю ситуацію в цілому.
Метою сучасних ситуаційних теорій лідерства є визначення особистих якостей менеджерів І стилів керівництва, які найкраще відповідають певним ситуаціям. Це означає, що стиль лідерства має змінюватися в залежності від конкретної ситуації, тобто керівник повинний вміти вести себе по-різному за різних обставин.
Ситуаційна модель лідерства Ф.Фідлера. Перша досить повна ситуаційна модель лідерства була запропонована Фредом Фідлером [24]. Модель лідерства Фідлера свідчить, що ефективність групи залежить від того, наскільки стиль взаємодії лідера з його підлеглими відповідає його контролю і впливу на цю групу.
При цьому Ф.Фідлер вважав, що стиль кожного конкретного лідера залишається в цілому постійним (стабільним) і він не здатний пристосувати його до умов конкретної ситуації. Тому ідея моделі Ф.Фідлера полягає у тому, щоб призначати конкретного менеджера керувати таким підрозділом, ситуація у якому найбільше відповідає стилю лідерства даного менеджера. Такий підхід і здатний забезпечити баланс між вимогами ситуації та особистими якостями керівника.
Для визначення особистих якостей керівника та, відповідно, властивого керівнику стилю лідерства, Ф.Фідлер запропонував проводити опитування керівників. Опитування має на меті з'ясувати ставлення керівника до колеги, з яким менш за все хотілося б працювати (найменш привабливий колега - НПК). Логіка оцінки результатів опитування є такою:
• керівник, який порівняно доброзичливо характеризує НПК, як правило, орієнтований на людські відносини, уважно ставиться до підлеглих;
• керівник, який жорстко негативно описує НПК, в основному зосереджений на завданні і мало стурбований людськими аспектами в управлінській діяльності.
При цьому Фідлер припускав, що стиль поведінки лідера строго визначений, тобто орієнтований або на людські відносини, або на завдання. Це припущення відіграє дуже велику роль, адже по суті воно означає, що якщо яка-небудь ситуація вимагає лідера, орієнтованого на завдання, а людина, яка виконує роль лідера, орієнтована на людські відносини, тоді потрібно змінити або ситуацію, або лідера.
В моделі Ф. Фідлера виділені три ситуаційні чинники, які впливають на ефективність поведінки лідера:
• 1) характер відносин між керівником та підлеглими (лояльність підлеглих, ступінь довіри до керівника, привабливість особистості керівника тощо);
• 2) структура завдань для підлеглого (звичність завдання, чіткість його формулювання, можливість структуризації тощо);
• 3) посадові повноваження керівника (межі влади, що пов'язані з посадою керівника, ступінь підтримки менеджера вищим керівництвом організації тощо).
В моделі Ф.Фідлера передбачається, що ситуаційні чинники можуть приймати такі значення:
• відносини між керівниками і підлеглими можуть бути гарними або поганими;
• завдання може бути структурованим або неструктурованим, тобто структурованість завдань може бути високою або низькою;
• посадові повноваження керівника можуть бути сильними або слабкими.
В теорії Фідлера стверджується, що чим кращі стосунки між лідером і підлеглими, тим краще структурована робота, і чим сильніше посадові повноваження лідера, тим більше його вплив.
Різні поєднання (комбінації) цих чинників дають вісім можливих (потенційних) ситуацій. Залежно від рейтингу НПК змінюється і стиль ефективного лідерства в кожній з розглянутих ситуацій, тобто керівника з певним ставленням (відношенням) до НПК слід призначати керувати підрозділом з відповідною комбінацією ситуаційних чинників (див. рИС.6.7)[49,12, 71].
Модель ситуаційного лідерства, що графічно зображена на рис. 6.7, дозволяє зробити певні висновки. Так, поведінка лідера, орієнтованого на завдання, є ефективним інструментом досягнення цілей організації при умові, коли підлеглі знаходяться в гарних відносинах з керівником - ситуації 1-3, але при цьому автократичний стиль не повинен набувати диктаторських форм. В ситуації 8 теж доцільний автократичний стиль, тому що повноваження слабкі, завдання складні. Стиль лідерства, орієнтований на людські відносини, найбільш ефективний в помірно сприятливих умовах для керівника (ситуації 4, 5, 6), оскільки в цих ситуаціях у керівника недостатньо влади, щоб забезпечити повне співробітництво з підлеглими. Згідно з рис. 6.7 в ситуації 7 можуть працювати ефективно лідери з будь-яким рейтингом НПК, але Ф. Фідлер вважав, що більш ефективним буде лідер, орієнтований на завдання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особисті якості лідера та стилі лідерства“ на сторінці 5. Приємного читання.
