Коли автократ уникає негативного примусу, а замість цього використовує винагороду, він одержує назву прихильного автократа. Хоч він продовжує залишатися авторитарним керівником, прихильний автократ піклується про настрій і добробут підлеглих. Він може навіть піти на те, щоб дозволяти або заохочувати їхню участь у плануванні завдань. Але він зберігає за собою фактичну владу ухвалювати рішення. І яким би прихильним не був цей керівник, він нав'язує свій автократичний стиль далі, структуруючи завдання й нав'язуючи неухильне дотримання величезної кількості правил, які жорстко регламентують поведінку співробітника.
Теорія "У" характеризує основи демократичного стилю керівництва. За теорією "У" навпаки, лідер, який практикує демократичний стиль керівництва, бачить своїх підлеглих працьовитими, відповідальними, такими, що прагнуть до схвалення та підтримки. Цією теорією визнається, що зовнішній контроль та загроза покарання не є єдиним засобом, який спрямовує зусилля людей. Людина і сама здатна себе контролювати, якщо вона прямує до мети, у досягненні якої вона зацікавлена. Демократичний керівник віддає перевагу таким механізмам впливу, які апелюють до потреб більш високого рівня: потреби в приналежності, високій меті, автономії й самовираженні. Справжній демократичний керівник уникає нав'язування своєї волі підлеглим.
Організації, де домінує демократичний стиль керівництва, характеризуються високим ступенем децентралізації повноважень. Підлеглі беруть активну участь у прийнятті рішень і користуються широкою свободою при виконанні завдань. Досить часто, пояснивши мету організації, керівник дозволяє підлеглим визначити свої власні цілі відповідно до тих, які він сформулював. Замість того, щоб здійснювати жорсткий контроль над підлеглими в процесі їх роботи, керівник зазвичай чекає, коли робота буде виконана до кінця, щоб здійснити її оцінку. Керівник діє як сполучна ланка, забезпечуючи відповідність цілей виробничої групи цілям організації в цілому Й опікуючись тим, щоб група одержувана необхідні їй ресурси.
Оскільки демократичний лідер припускає, що люди мотивовані потребами більш високого рівня (у соціальній взаємодії, успіхах і самовираженні), він намагається зробити обов'язки підлеглих більш привабливим. У деякому сенсі він намагається створити ситуацію, у якій люди певною мірою самі мотивують себе, тому що їх робота, за своєю природою, сама є винагородою. Він також сприяє тому, щоб підлеглі розуміли, що їм потрібно вирішувати більшу частину проблем, не шукаючи схвалення або допомоги. Але керівник вкладає багато зусиль у створення атмосфери відкритості й довіри для того, щоб, якщо підлеглим і знадобиться допомога, вони, не соромлячись, могли б звернутися до керівника. Щоб добитися цього, керівник організовує двостороннє спілкування й відіграє спрямовуючу роль.
Ліберальний стиль керівництва. Курт Левін [24], досліджуючи стилі керівництва, описав ліберальне керівництво як таке, що характеризується мінімальною участю керівника в роботі підлеглих. Підлеглі при цьому мають майже повну свободу визначати цілі діяльності, приймати рішення та контролювати свою роботу. Керівник з ліберальним стилем керівництва практично не втручається в діяльність колективу, а працівникам надана повна самостійність, можливість індивідуальної й колективної творчості. Такий керівник з підлеглими, як правило, ввічливий, готовий відмінити прийняте ним раніше рішення, особливо якщо це загрожує його популярності. Ліберальний стиль керівництва є надмірно поблажливим, тобто лідер знімає з себе всю владу, повноваження і відповідальність на користь підлеглих.
Дослідження ліберального стилю порівняно з автократичним, які проводив К.Левін, дозволили йому зробити певні порівняння ефективності стилів керівництва. Так, виявилося, що автократичний стиль керівництва, порівняно з ліберальним, спроможний домагатися виконання більших обсягів роботи, проте це призводило до низької мотивації підлеглих, до меншої оригінальності у результатах роботи, до більшої агресивності в колективі, до більшої залежності та покірної поведінки підлеглих по відношенню до керівника. При ліберальному керівництві обсяг роботи зменшується, якість роботи знижується, з'являється більше імпровізації, і підлеглі віддають перевагу демократичному стилю керівництва.
Континуум стилів керівництва Ренсіса Лайкерта. Р. Лайкертом були запропоновані інші критерії класифікації стилів керівництва. За граничні позиції континууму стилів керівництва були взяті принципово нові стилі:
• стиль керівництва, зосереджений на роботі;
• стиль керівництва, зосереджений на людині.
Керівники, що зосереджені на роботі (або орієнтовані на завдання), займаються проектуванням завдань, розробляють систему винагород для підвищення продуктивності праці.
Керівники, що зосереджені на людині (орієнтовані на людину), прагнуть підвищити продуктивність праці перш за все шляхом поліпшення людських відносин, залученням підлеглих до процесу підготовки, прийняття рішень, допомогою у вирішенні проблем тощо.
Р. Лайкерт дотримувався думки, що стиль керівництва може бути орієнтований або на роботу, або на людину. При цьому результати його досліджень свідчили, що стиль, орієнтований на людину, майже у всіх випадках сприяв підвищенню продуктивної праці.
Результатом наступних досліджень Р. Лайкерта є визначення проміжних чотирьох базових систем стилів керівництва, які характеризуються наявністю різного роду ознак автократичного і демократичного стилів лідерства, або ознак стилів керівництва, орієнтованих на завдання і орієнтованих на людину (рис.6.2).
Вищезгадані поведінкові теорії лідерства є одновимірними теоріями, які використовують одновимірні континууми стилів керівництва, оскільки в них вважалося, що лідеру в тій чи іншій мірі властива поведінка і автократичного, і демократичного, і ліберального стилю керівництва, або стилю, зосередженого на завданні чи на людині.
Рис. 6.2. Континуум стилів лідерства Р. Лайкерта
Двомірне трактування стилів лідерства. Вчені університету штату Огайо запропонували принципово нову класифікацію стилів керівництва. За результатами своїх досліджень вони дійшли висновку, що хоч автократичний керівник не може одночасно бути демократичним, але він здатний, приділяючи багато уваги роботі, піклуватися і про людські відносини, тобто може бути водночас вимогливим та уважним, дбайливим лідером. Іншими словами, керівник може поводити себе так, що буде одночасно орієнтований і на роботу, і на людей.
Дослідниками університету штату Огайо розроблена двохвимірна модель поведінки лідера, згідно з якою лідери можуть здійснювати вплив на підлеглих своєю поведінкою, яка розрізняється за двома критеріями:
• ініціювання структури, що характеризує ступінь орієнтації лідера на виконання робочих завдань і спрямування діяльності підлеглих на досягнення цілей;
• увага до підлеглих визначається рівнем поваги керівника до ідей та почуттів підлеглих, турботою про умови праці підлеглих, встановленням відносин взаємної довіри [49].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особисті якості лідера та стилі лідерства“ на сторінці 2. Приємного читання.
