Поведінка людини в організації

Організаційна поведінка

Те, наскільки розвинуті у працівників ці види прихильності, суттєво визначають результати їх роботи, кількість прогулів, плинність кадрів і т. ін.

Задоволеність працею здійснює дуже великий вплив на почуття людини по відношенню до роботи, тому її можна віднести скоріше до впливової компоненти прихильності. Ступінь задоволення роботою залежить від багатьох факторів, як внутрішніх, так і зовнішніх по відношенню до людини. Але при великій різноманітності факторів та різній спрямованості їх впливу на людину виділяється вісім характеристик роботи, від яких достатньо стійко залежить ступінь задоволеності роботою:

• характер та зміст роботи;

• обсяг роботи, яка виконується;

• стан робочого місця та оточення (освітлення, комфортність, температура повітря та ін.);

• співробітники;

• керівництво (стиль керівництва, участь в управлінні);

• оплата роботи (всі форми компенсації);

• можливість просування по службі;

• розпорядок, правила поведінки та ін.

Дані характеристики носять достатньо загальний характер. У застосуванні до кожної реальної роботи вони можуть бути конкретизовані або доповнені, в залежності від характеру діяльності організації, її характеристик та ін. Для успішного управління і створення позитивної прихильності по відношенню до організації необхідно регулярно проводить досліди з метою з'ясування ступеня задоволеності працівників організації своєю роботою.

Стабільно найбільший вплив на підвищення задоволеності роботою здійснює характер та зміст роботи. Потрібно розглянути більш детально вплив окремих складових цього фактора.

Довгий час стандартизація та спеціалізація роботи розглядались і на практиці виступали сильним джерелом підвищення продуктивності в роботі. Чим вища стандартизація та спеціалізація, тим вища продуктивність а роботі. Але залежність між задоволенням роботою та її стандартизацією і спеціалізацією носить інший характер. Якщо робота абсолютно не стандартизована, то задоволеність роботою знаходиться на низькому рівні. По мірі збільшення спеціалізації та стандартизації вона починає зростати, але до певного моменту, після якого вона починає швидко знижуватись. При повній стандартизації задоволеність падає до такого ж низького рівня, якби робота була абсолютно не стандартизована. Тому керівництво повинно думати, як знизити негативний вплив на задоволеність роботою, який спричиняється великою спеціалізацією та стандартизацією. Двома найбільш розповсюдженими способами здійснення цього є ротація (переміщення працівника з одного робочого місця на інше) та розширення виробничих обов'язків шляхом постановлення перед працівниками додаткових завдань.

Ясність змісту роботи, ясність ролі (особливо відносно змісту двох ролей), наявність чіткого зворотного зв'язку, який інформує індивіда про результати його роботи, в деяких випадках можуть призводити до підвищення задоволеності роботою. Найбільшою мірою це проявляється тоді, коли в організації існує чітке та формальне розмежування ролей.

Наявність елементів виклику в роботі, таких, як творчий початок, можливість використання індивідом своїх оригінальних здібностей, складність завдання та ін. призводить до задоволення роботою.

Захопленість роботою є одним Із найсильніших прихильностей, які визначають те, як людина підходить до своєї роботи, до своєї участі в процесі спільної роботи. Розвиваються два типи захопленості роботою. Один тип - це любов до роботи взагалі, практично без врахування того, чим конкретно займатися. Даний тип прихильності формується вихованням з дитинства, хоч і в більш пізньому віці спостерігаються випадки розвитку цієї прихильності. Другий тип - це любов до конкретної роботи, яку людина виконує в організації.

Для захопленості роботою характерна наявність трьох аспектів. По-перше, це те, наскільки робота займає суттєве, центральне місце в житті людини (важливість роботи). По-друге, наскільки робота сама по собі приваблює людину (робоча сила). І по-третє, наскільки людина ідентифікує свою персону з виконуваною роботою (робоча атрибутивність). Аналіз по цих трьох напрямах дозволяє визначити ступінь захопленості людини своєю роботою.

Прихильність організації є прихильністю більш широкою, ніж захопленість роботою або задоволеність роботою. Прихильність організації складається з таких складових. По-перше, член організації розподіляє та робить своїми власними цілями цілі організації та її цінності. По-друге, член організації намагається залишитись в організації та зберігає це прагнення навіть тоді, коли це може бути для нього невигідно. По-третє, член організації ладен не тільки старатися для організації, але й, принести в жертву організаційним інтересам свої особисті.

Прихильність до організації - особиста особливість кожної конкретної людини. Але це не означає, що менеджмент не може розвивати або посилювати цю прихильність. Існує ряд методів, які сприяють цьому. І найбільш успішні сучасні системи управління значною мірою базуються на тому, що вони розвивають у працівників сильну прихильність організації та досягають завдяки цьому дуже великих успіхів.

Цінності, так як і прихильність, здійснюють великий вплив на переваги людини, на рішення які вона приймає, та поведінку в колективі. Але між цінностями та прихильністю є велика різниця. Якщо останнє визначає відносини людини до об'єкта за принципом "подобається -не подобається" та завжди відносяться до якогось конкретного об'єкта, то цінності надають перевагу людини за принципом "допустимо - не допустимо" , "добре - погано" та ін. При цьому, цінності носять достатньо абстрактний характер, живуть "самостійним" життям, незалежно від конкретної людини, сформульовані у вигляді заповідей, мудростей, загальних норм і можуть поділятися великими групами людей. Тому, якщо прихильність завжди персональна, то носіями цінностей є групи людей (наприклад, цінності середнього класу), а кожна окрема людина приймає набір цінностей, який вона може змінювати, але якому вона слідує в конкретний момент.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поведінка людини в організації“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Організація в системі менеджменту

  • Організаційне оточення

  • Формування організації

  • Організаційний розвиток як об'єкт управління

  • Управління організаційними змінами

  • Зовнішнє середовище

  • Внутрішні змінні організацій

  • Ефективність та моделі організаційних змін

  • Участь в організаційному розвитку

  • Опір організаційним змінам

  • Менеджмент змін

  • Управління нововведеннями в організації

  • комунікації в організації

  • Організаційні комунікації

  • Управління перешкодами на шляху ефективних комунікацій

  • Особистість та організація

  • Персональний розвиток в організації

  • Поведінка людини в організації
  • Моделі організаційної поведінки особистості

  • Проблеми та способи встановлення взаємодії людини та організації

  • Посадова модель поведінки

  • Формування групової поведінки в організації

  • Ефективність роботи груп

  • Ефективність командної праці

  • Лідерство в організації

  • Розвиток лідерського потенціалу

  • Особисті якості лідера та стилі лідерства

  • Управління лідерством в організації

  • Роль лідера в управлінні персоналом.

  • Роль лідера в управлінні зовнішніми зв'язками.

  • Роль лідера в управлінні змінами.

  • Формування культури лідерства.

  • Мотивування та результативність організації

  • Теорії мотивації

  • Мотиви трудової діяльності

  • Сучасні підходи до основних програм матеріальної мотивації

  • Внутрішні та зовнішні мотиви і мотивація трудового колективу

  • Сучасні підходи до мотивування співробітників організації

  • Управління поведінкою особистості в організації

  • Управління конфліктами в організації

  • Класифікація конфліктів.

  • Робота з людьми зі складним характером

  • Як поводитися з людьми зі складним характером різних типів?

  • Терміни для запам'ятовування

  • Література