Розділ «6. Хірургічні операції і малоінвазивні технології»

З боку нервово-психічної сфери – розлади сну, психіки, порушення мозкового кровообігу, стиснення периферичних нервів. Вони можуть бути пов'язані з інтоксикацією, інтенсивним болем, розладами метаболізму, механічним стисненням, бути психогенними. Психози, що супроводжуються затьмаренням свідомості, зазвичай виникають не пізніше 7-10-го дня після операції, їх тривалість – від кількох годин до 1 тижня.

Хворому надають зручне положення, вводять анальгетики, сприяють достатній глибині дихання (знеболення, дихальна гімнастика). Велике значення має раціональна передопераційна підготовка, анестезіологічне забезпечення операції, інфузійно- трансфузійна терапія. Лікування основного захворювання доповнюють і застосуванням нейролептиків, антидепресантів і транквілізаторів.

З боку серцево-судинної системи – гостра серцево-судинна недостатність (причини – інтоксикація, гіпооксемія, парез І1ІКТ, розлади метаболізму і харчування, розлади мікроциркуляції), шок (див. розділ "Шок"), гіповолемія (причини – невідновлена операційна крововтрата, рецидив або виникнення кровотечі у післяопераційному періоді; прояви – тахікардія, гіпотензія, зниження гемоглобіну і кількості еритроцитів), анемія (прояв крововтрати або пригнічення кровотворення на грунті інтоксикації), тромбози глибоких вен і тромбофлебіти підшкірних вен нижніх кінцівок або вен, що використовували для інфузії (будуть розглянуті в курсі клінічної хірургії), тромбоемболія легеневої артерії (див. курс клінічної хірургії).

З боку дихальної системи – дихальна недостатність і післяопераційна пневмонія. Гостра дихальна недостатність у ранньому післяопераційному періоді виникає при порушенні центральних механізмів регуляції дихання (наслідок депресії дихального центру під впливом анестетиків і наркотиків -потрібна ШВЛ), при порушенні периферичних механізмів регуляції дихання (наслідок залишкової міорелаксації або рекураризації – маскова вентиляція або повторна інтубація трахеї і ШВЛ до повного відновлення м'язового тонусу і адекватного самостійного дихання), при порушенні прохідності дихальних шляхів – максимальне розгинання голови і виведення нижньої щелепи, введення повітроводу, аспірування рідкого вмісту з повітроносних шляхів, бронхоскопічна санація трахеобронхіального дерева, інтубація трахеї і ШВЛ).

Післяопераційна пневмонія та емпієма плеври може виникнути після важких операцій на органах черевної порожнини, після операцій на легенях і середостінні, особливо у осіб похилого та старечого віку. З метою профілактики призначають інгаляції, відхаркувальні засоби, дихальну гімнастику тощо. У діагностиці провідне місце має рентгенографія грудної клітки.

Збоку черевної порожнини і травного тракту-післяопераційний перитоніт, післяопераційна кишкова непрохідність, евентрація (будуть розглянуті в курсі "Клінічна хірургія").

Нагноєння та інші інфекційні ускладнення з боку післяопераційної рани. Перебіг ранової інфекції, заходи попередження і лікування – див. у розділах "Рани" і "Інфекція", "Асептика і антисептика".

Внаслідок неадекватного гемостазу по ходу операції або з інших причин можуть виникати гематоми, розташовані під шкірою, під апоневрозом або міжм'язові. Можливі гематоми в заочеревинній клітковині, в тазовій та інших ділянках. При цьому хворого турбує біль в ділянці операції, при огляді якої відзначають припухлість, а через 2-3 дні – крововилив у шкірі навколо рани. Невеликі гематоми можуть клінічно не виявлятися. При появі гематоми рану розкривають, евакуюють її вміст, здійснюють гемостаз, обробку порожнини рани розчинами антисептиків і ушивання рани із застосуванням будь-яких заходів профілактики можливого в подальшому нагноєння.

Ведення післяопераційного періоду

Задачі – постійний контроль стану хворого, профілактика і лікування післяопераційних ускладнень, оптимізація умов для перебігу процесів регенерації, відновлення працездатності.

В післяопераційному періоді потрібно постійно контролювати стан хворого, функцій життєво-важливих органів, виявляти ознаки ускладнень. Для цього реєструють температуру тіла, ЧД, ЧСС, AT, діурез (погодинний, добовий), ЦВТ (див. додаток), сатурацію крові, ЕКГ, ЕЕГ, оцінюють свідомість, стан черепно- мозкових нервів, збереження чутливості і активних рухів, інтенсивність болю, прохідність дихальних шляхів, глибину і ритм дихання, забарвлення шкіри і слизових оболонок, стан підшкірних вен, особливо в ділянці проведення інфузій (тромбофлебіт), стан мікроциркуляції (забарвлення шкіри і нігтьових лож, місцева температура), стан язика (вологість, обкладеність), здуття живота, участь передньої черевної стінки у диханні, її напруження, біль при пальпації, притуплення у відлогих місцях, перистальтичні шуми, відходження газів, випорожнення (наявність, його характер), регулярно проводять перкусію і аускультацію грудної клітки. Особливу увагу приділяють оцінці стану пов'язок і ран.

При сприятливому перебігу післяопераційного періоду температура тіла в перші 2-3 дні може бути підвищена до 38°С, а різниця між вечірньою і ранковою температурою не перевищує 0,5- 0,6°. Біль поступово вщухає до 3-го дня. ЧСС в перші 2-3 дні в межах 80-90 ударів в 1 хв, ЦВТ і AT знаходяться на рівні доопераційних величин, на ЕКГ на наступний день після операції відзначається лише деяке почастішання синусового ритму, дихання залишається везикулярним, можуть вислуховуватися поодинокі сухі хрипи, що зникають після відкашлювання мокротиння. Забарвлення шкіри і слизових оболонок на доопераційному рівні. Язик вологий, може бути обкладений білим нальотом. Діурез – 40-50 мл/год. Патологічних змін сечі немає. Після операцій на органах черевної порожнини живіт залишається симетричним, кишкові шуми відновлюються за 1-4-дні. Гемоглобін і гематокрит (якщо не було кровотечі під час операції) залишаються на початковому рівні. На 1-3-й добі можуть відзначатися помірний лейкоцитоз з невеликим зсувом формули вліво, відносна лімфопенія, збільшення ШОЕ.

У перші 1-3 дні спостерігають невелику гіперглікемію, але цукор в сечі не визначається. Можливо невелике зменшення рівня альбумін-глобулінового коефіцієнту. Післяопераційна рана – без ознак інфекції, загоюється первинним натягом (див. розділ "Рани").

При всьому різноманітті післяопераційних ускладнень можна виділити наступні ознаки, які повинні насторожити лікаря в оцінці перебігу післяопераційного періоду:

• підвищення температури тіла після 3-4-го дня;

• висока температура (39°С і вище) з першого дня після операції;

• гектична лихоманка;

• біль в ділянці операції, що не вщухає до 3-го дня, а починає наростати;

• сильний біль з першого дня;

• виражена тахікардія з перших годин післяопераційного періоду або раптова її поява на 3-8-й день;