Розділ «6. Хірургічні операції і малоінвазивні технології»

• з розташуванням тазу біля краю операційного столу і зігнутими в колінних і кульшових суглобах – операції на промежині і гінекологічні операції'.

Основні етапи хірургічної операції:

1. Обробка операційного поля і оточення його стерильною білизною (в разі загальної і реґіонарної анестезії цей етап виконують після знеболення, при застосуванні місцевої інфільтраційної анестезії обробка поля передує знеболенню).

2. Операційний доступ (має забезпечити достатнє відкриття патологічного вогнища і бути анатомічним, спричиняти мінімальне пошкодження).

3. Інтраопераційна діагностика (огляд, пальпація, вимірювання за показами – рентгенографія, сонографія).

4. Операційний прийом – хірургічний вплив на патологічне вогнище.

5. Завершення операції – контроль гемостазу, санація ділянки проведення втручання, постановка дренажів. повне або часткове відновлення анатомічного співвідношення органів і тканин.

Інтраопераційна мінімізації стресу – адекватна анестезія і блокади для послаблення нейровегетативної реакції, обережне маніпулювання, мінімізація крововтрати, адекватна інфузійно-трансфузійна терапія, профілактика висихання тканин, дотримування вимог асептики і антисептики (інфекція – потужний стресор).

Інтраопераційний контроль стану операції – частота, ритм і глибина дихання, ЧСС і характер пульсу, AT, сатурація крові (насичення гемоглобіну киснем), ЕКГ, електроенцефалограма, клініко-лабораторні і біохімічні дослідження.

Корекція порушень-внутрішньовенні інфузії (при гіповолемії і гіповолемічній дегідратації), трансфузії (при крововтраті понад 1000 мл), корекція ацидозу (при дуже тривалих операціях, при ургентних операціях (коли у передопераційному періоді корекцію було лише розпочато).

До складу операційної бригади можуть входити: оператор, 1-3 асистенти, 1-2 операційні медсестри, анестезіолог, лікар- трансфузіолог, 1-2 медсестри-анестезистки, санітарка, технічний персонал (наприклад, з обслуговування апаратів штучного кровообігу).

Догляд за хворим в операційній – правильна укладка на операційному столі (див. розділ "Догляд"), комфортна температура.

ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИЙ ПЕРІОД – період лікування хворого від закінчення операції до остаточної стабілізації стану хворого і зникнення всіх змін, що виникли, як реакція на операційну травму.

Перебіг післяопераційного періоду має стадійний характер, подібний до стадій загального адаптаційного синдрому. Виділяють наступні фази післяопераційного періоду:

I фаза – адренергічно-кортикоїдна (катаболічна) – аналогічна першій і другій стадії загального адаптаційного синдрому. Триває 3-6 діб (ранній післяопераційний період). Для мінімізації наслідків і змін, що виникли під впливом операційної травми потрібно своєчасно поповнювати ОЦК, купірувати біль, проводити детоксикацію, корекцію метаболічного ацидозу, дихальних розладів, серцевої недостатності. При невчасній і неефективній корекції виникає серцево-судинна недостатність, дисфункція паренхіматозних органів і регуляторних систем.

II фаза – перехідна – 6-9-й день. Припиняється посилене виділення гормонів наднирників, розпад білків і жирів, втрата калію з сечею, зменшується біль в ділянці рани, зростає діурез, відновлюється перистальтика.

III фаза – анаболічна – 9-30-й день. Переважає регенерація і анаболізм. Потрібна достатня кількість білку у їжі.

II і III фази можна об'єднати у пізній післяопераційний період.

IV фаза – поповнення жирових запасів організму (віддалений післяопераційний період).

Післяопераційні ускладнення.