Потреби мають три стани:
> рефакторний, коли жоден чинник не сприяє виникненню потреб;
> навіяний, коли потреба пасивна, але ще не сформована;
> активний, за якого потреба визначає поведінку індивіда (групи, суспільства).
Слід враховувати, що процес купівлі починається з усвідомлення покупцем відповідної потреби й уявного опису її характеру та інтенсивності. Для того щоб уміти швидко визначити найбільш настійні потреби потенційних покупців і умови їхньої активності, необхідні відповідні дослідження, вимірювання потреб.
Вимірювання потреб - це присвоєння числових значень різним їх видам. Вивчаючи потреби, вимірюють:
> величини окремих потреб (у натуральному і вартісному вираженні), наприклад нормативні значення окремих потреб в одязі, взутті, які визначають експерти;
> склад окремих наборів, блоків окремих потреб, споживчих комплексів, наприклад склад блоку окремих потреб у верхньому одязі, склад споживчого комплексу "відпочинок";
> системи переваг, тобто визначення того, як той або інший суб'єкт споживання оцінює міру настійності тих чи інших потреб, наприклад, що для нього є важливішим - придбання спортивної куртки чи плаща;
> рівень задоволення окремих потреб, особливо коли немає даних про їхні нормативні значення, наприклад рівень задоволення потреб у духовних благах (книги, твори мистецтва);
> міру задоволення потреб.
Найбільшого поширення у вивченні потреб набули нормативні й експертні методи. Серед них виділяють такі: ранжування, визначення міри переваг, панельних опитувань, бюджетний, спостережень, поточних запитів, економіко-математичні і математико-статистичні.
Ступінь задоволення у суспільстві абсолютних потреб за того чи іншого рівня розвитку виробництва визначають як співвідношення абсолютних і дійсних потреб за такою формулою:
де ДПт - дійсна потреба; АПт - абсолютна потреба; САПт - ступінь задоволення абсолютної потреби.
Ступінь задоволення дійсних потреб можна виразити формулою
де Фт - фактичне споживання; ДПт - дійсна потреба; СДПт -ступінь задоволення дійсних потреб.
Щодо питання оцінювання ступеня задоволення потреб серед вчених немає єдиного погляду. Деякі вважають, що ступінь задоволення потреб (Ст) можна подати як коефіцієнт, який розраховують як частку від ділення фактичного споживання окремих предметів і послуг (ФтЕ) на величину потреби в них (П^):
Інші вважають, що ступінь задоволення потреб населення -це показник, який використовують для характеристики фактично досягнутого рівня споживання певного товару порівняно з науково обґрунтованою нормою і розраховують як відношення
фактичного споживання цього товару до норми споживання (Н.):
За групами товарів, споживчими комплексами, за всіма товарами (для яких розроблено норми) обчислюють середній ступінь задоволення потреб:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг» автора Бутенко Н.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 4. Поведінка покупців на споживчому ринку та ринку організацій-споживачів“ на сторінці 4. Приємного читання.