Розділ «2.5. Логіко-семантичні та формально-логічні концепції істини»

Уточнимо логічний смисл терміна "факт".

Факт (лат. factum - зроблене) - в широкому смислі - те, що є; дійсна невигадана подія, явище; те, що насправді існує. У сучасній логіці факт є аналогом того, що існує в світі ("Світ є сукупністю фактів, а не речей", - зазначав JL Вітгенштайн). Отже, сам факт - це сукупність справжнього стану справ, подій, що відбуваються у світі, У логічному континуумі факт має форму знання про певний предмет, явище, процес, дію, подію, виражені певною мовою, а мовним виразом конкретного факту є висловлювання (фактуальне висловлювання), яке вже має значення істинності ("істина факту"), тобто є фактичною істинністю. Наприклад, висловлювання "У планети Земля - один природний супутник Місяць" має значення фактичної істинності, оскільки його зміст відповідає дійсності, тобто фактичним даним.

Замість термінів "аналітична істина" і "фактична істина" в сучасній логічній семантиці оперують терміном логічна істина (істинність) введеним Р. Карнапом на підставі логіко-семантичного аналізу та опису значень мовних виразів методами екстенсіонала й інтенсіонала. У межах теорії логічної істини Р. Карнап виокремив терміни "логічна істинність", "логічна хибність", "фактична (емпірична) істинність", дав експлікацію цих термінів, а також використав символи штучної мови для їх позначення.

Логічна істинність (аналітична, необхідна істина) - логічна характеристика висловлювання, заснована лише на визначенні логічних відношень між структурними частинами висловлювання на підставі логічних законів. Логічна істина формально зображається символом Ь (Ь-істинне).

Логічна істинність висловлювання у певній семантичній системі 8 встановлюється так: висловлювання у семантичній системі 5 є "Ь-істинне", якщо і лише якщо семантичних правил цієї системи достатньо для встановлення його істинності. Протилежністю логічної істинності є логічна хибність.

Логічна хибність - логічна характеристика висловлювання, заснована лише на визначенні логічних відношень між структурними частинами висловлювання на підставі логічних законів. Так, логічно хибним буде висловлювання: "Сніг є білим і не білим". Логічна хибність формально зображається символом "Ь-хибне".

Висловлювання називається логічно детермінованим, якщо воно логічно істинне або логічно хибне (Висловлювання "£-де-терміноване", якщо воно "Ь-істинне" або "£-хибне"). Наприклад: "Якщо Павло холостий, то він не одружений" є "Ь-істинне"; "Якщо Ігор збрехав, то він казав правду" є "Ь-хибне".

Висловлювання не є логічно детермінованим, якщо воно виражає факт (фактичні дані). Висловлювання називається фактично (емпірично, випадково) істинним, якщо воно істинне за фактом: "Декотрі люди - спортсмени", "Сонце сходить на Сході", "Ріка "Дніпро" впадає у Чорне море".

Фактичну істинність висловлювання позначають символом 2?

Семантична істина - термін, який уточнює значення істинності висловлювань у контексті відповідності певного висловлювання дійсному стану справ (фактичним даним). Термін "семантична істина" вперше визначив польський логік

А. Тарський (1901-1983 pp.) у статті "Поняття істини в мовах дедуктивних наук", чітко розмежувавши природну (розмовну) та формалізовану мову. В межах розмовної мови семантичне визначення істинності висловлювання подано в контексті відповідності певного висловлювання А дійсному стану справ: "Істинним є висловлювання, яке стверджує, що стан справ є таким і стан справ дійсно є таким". Формально: "Висловлювання А є істинним, якщо і тільки якщо дійсно п", де р позначає справжній стан справ. Замість символу А можна підставити ім'я, і тоді висловлювання набуває істинного значення, наприклад, таке висловлювання "йде сніг". Відповідно: "Висловлювання "йде сніг" є істинним тоді й лише тоді, коли насправді йде сніг" (А. Тарський).

Семантична концепція істини визначає необхідність уточнення смислу та предметного значення термінів, що входять у структуру висловлювання і контекстів (практичних, історичних, психологічних, часових та ін.), за котрих висловлювання визначається як істинне або хибне.

Особливого значення набуває часовий контекст визначення істинності висловлювання. У часовому контексті істинність висловлювання А визначається в час оскільки в час t2 воно може стати хибним і навпаки, в час t. висловлювання А може бути хибним, а в час t2 - істинним. Скажімо, висловлювання "Атом - неподільна частинка матерії" було істинним у такий час fj, коли експерименти в галузі фізики ще не встановили складну структуру атому, і є хибним у новітній час t . Висловлювання "Книга - єдине джерело інформації" є хибним у наш час t8> коли існують інші джерела інформації, зокрема електронні.

Уточнення часових контекстів, що надають висловлюванню точнішого значення істинності в сучасній теорії мовленнєвих актів інтерпретується в такий спосіб. "Істина не є властивістю висловлювання, а властивістю вимовляння (utterances) або мовленнєвого акту, яке розглядається як упорядкована трійка - "речення - час - промовець".

Істиною вважається відношення між реченням, промовцем і часом вимовлення. Речення "Я втомлений" істинно тоді, коли його промовила особа р у час t тоді й лише тоді, коли особа х справді втомлена в час t" (Д.Девідсон).

У сучасній теорії мовленнєвих актів (іллокутивній логіці) "істина визначається як властивість переконання" (Дж. Остін).

Формально-логічна концепція істини створена внаслідок введення термінів "істиннісне значення висловлювання" й "опис стану".

Істиннісне значення висловлювання - термін, що засвідчує суто формальну властивість висловлювання набувати значення істинності, яке визначають незалежно від гносеологічного змісту висловлювання (як відповідності змісту висловлювання фактичним даним).

Формальне визначення істинності висловлювання позначається символами і (істинне) і х (хибне). Якщо висловлювання А формально має два значення істинності і або ху його називають двозначним, а якщо п > 2 істиннісних значень, - багатозначним (див.: 3; 4.3.1).

Отже, якщо формально два висловлювання А і Б, перебувають у певних логічних відношеннях, то можливі чотири варіанти: