Узагальнення (лат. generalisata) - об'єднання множини предметів за схожими властивостями і закріплення їх у певному понятті; метод висновування загального знання на підставі спостереження одиничних фактів.
Дедукція (лат. deductio - відведення) - 1) рух міркувань від загального до одиничного; 2) різновид умовиводу, коли доходять висновку через виведення одного твердження з інших за певними правилами виведення (див. З-4).
Індукція (лат. inductio - виведення) - рух міркувань від одиничного до часткового, від часткового до загального; різновид умовиводу, в якому висновок робиться на підставі узагальнення спостережуваних фактів; імовірнісний, правдоподібний висновок (див. 3.4.3).
Аналогія (грец. analogia - відповідність) - 1) часткова схожість, подібність предметів, явищ, процесів, подій; 2) деяка схожість, подібність думок, ідей, що виявляється у процесі пізнання; 3) в логіці - умовивід, в якому висновок про належність певної ознаки в предмета А робиться на підставі встановлення його часткової схожості (подібності) з предметом В у певному відношенні (див. 3.4.3).
Гіпотеза (грец. hynothesis - основа, припущення) - припущення, яке висувається з метою: пояснення причин існування явищ, процесів, їх походження та подій, специфіки зв'язків і відношень між предметами, явищами, процесами, подіями; прогнозування подальшого розвитку різноманітних систем; здобуття нового знання (про наукову гіпотезу (див. 6.3).
Моделювання - метод побудови моделей. Модель (лат. modus - міра, образ, взірець, спосіб) - штучно створений об'єкт у вигляді схем, креслення, формул, фізичних конструкцій тощо для дослідження певного об'єкта, який реально існує.
Залежно від контексту термін "модель" має значення: метод, аналог, зразок, система, теорія, картина світу, інтерпретація, репрезентація, алгоритм, система порівняння та ін.
У логіці термін "модель" - це: формальна система; числення; логічна теорія; інтерпретація формальної системи (див. 4).
ІІ. Метод формалізації
Формалізація (лат. - складений за формою) - символічне зображення змісту знання, вираженого природною мовою, за допомогою штучно створених символів; метод побудови формальної системи з штучно створеної мови у логіці та математиці (див. 4).
III. Метод інтерпретації
Інтерпретація (лат. - роз'яснення, трактування, тлумачення):
- головний метод наук, що вивчають знаки і мову як знакову систему, перекладу однієї мови іншою, процеси кодування та декодування інформації. До цих наук належать семіотика, інформатика, лінгвістика, логіка, теорія комунікацій;
- особлива розумово-мовленнєва діяльність людини, спрямована на встановлення конкретного смислу та предметного значення символів і знаків певної мови з метою розуміння; процес встановлення смислу та предметного значення мовних знаків у контексті їх використання (один і той самий мовний знак може бути інтерпретований по-різному в різних контекстах);
- надання символічного значення предметам, явищам, процесам, діянням, подіям тощо;
- у символічній логіці - семантична модель, що будується з метою розкриття смислу символів формалізованої мови (див. 4).
1.3. Історичний розвиток науки логіки. Виникнення різних типів логіки
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логіка» автора Н.В.Карамишева на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. ЛОГІКА В СИСТЕМІ ФІЛОСОФСЬКОГО ПІЗНАННЯ СВІТУ“ на сторінці 2. Приємного читання.