РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

— Де живете? Далеко?

— На Наріжній…

Ігор промовчав. Сам він жив значно далі, на Зеленій Гірці.

— Добре… До Наріжної підкинемо, але щоб із дому — ні ногою! Второпали?

Слідом за солдатом, від якого пахло неприємно й гостро, вони залізли в тісний салон. Машина шарпнулася — Ігор і Лідка мимоволі схопились одне за одного.

— Ти чого не прийшла в ліцей? — пошепки роздратовано спитав Рисюк. — Зарудний же ходить…

— Відчепись.

— Чого ти така нечема?

— Чого ти такий кретин?

Десь завивала сирена. Її виття спершу наростало, потім ударило хвилею й відразу зійшло, віддаляючись. Машина з сиреною пронеслася в протилежному напрямку — до моря.

— А що було в ліцеї?

Рисюк стенув плечима:

— Тривога. Усіх відпустили додому.

— А ти звідки знав, де мене шукати?!

— З чого ти взяла, що я тебе шукав?

Лідка прикусила язика.

— Гей, діти, — сказали з кабіни. — Який номер на Наріжній?

— Наріжна, двадцять сім, — пробурмотіла Лідка. — Поруч з універмагом.

Машина виїхала на трасу й пішла швидше.

— Слухай, Рисюк…