РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ

До півночі Лідка з сином шукали вихід — і перенесли остаточне рішення на ранок; щоправда, вже за дві години виявилось, що проблему знято. Зовсім.

— Мамо, — Андрій босоніж прокрався до Лідки в спальню. — Там… Я не спав… там небо… таке. Таке. Подивись, га?

Лідка підвелась. Відсунула фіранку.

Небо повільно розгорялось червоним. Таким знайомим, таким важким червоним світлом.

— Так, — сказала вона, дивуючись своєму спокою. — Ось і все. Одягайся, швидко. Біжімо на збірний пункт.

Андрій стояв стовпом. Йому було дуже страшно. Напевно, він сам не чекав, що ТАК злякається.

Лідка відтягла ланцюжок на його шиї. Бирка ожила. Пульсувала зеленим вогником.

— Усе гаразд, — сказала Лідка, тамуючи полегшене зітхання (скільки разів їй снився сон — настав кінець світу, а бирки не активізувались). — Усе гаразд. За півгодини ми будемо на збірному пункті, нас заберуть у машину. Або в гелікоптер. Далі — не наш клопіт. За кілька годин для нас усе скінчиться… Вдягайся, ти ж не підеш у трусах.

Тупаючи босими ногами, він побіг до себе. Одягаючись, Лідка чула, як він метушиться по кімнаті, впускає предмети, бурмотить собі під ніс.

Вона подивилася на себе в дзеркало. Перевірила, чи все гаразд. Устигла скласти нічну сорочку й заслати ліжко.

Набрала телефонний номер Великова — зайнято. Зателефонувала Яні — номер довелося шукати в записнику. Вона дуже рідко телефонувала небозі, а зустрічалась іще рідше, двічі на рік на цвинтарі, на могилі батьків.

Спробувала додзвонитися молодшому братові Паші, але слухавку ніхто не брав.

Андрій стрибав у коридорі — не міг поцілити ногою в штанину джинсів.

— Ну, мамо, — пробурмотів він, побачивши, як Лідка поправляє комірець. — Ну, мамо, ти молодець… Скеля.

І ти схований за скелею, подумала Лідка. Тобі нема чого боятись.

Андрій раптом перестав стрибати. Ніби щось згадавши, кинувся до телефону, почав гарячково крутити диск — Лідка на око визначила номер дівчинки Саші. Довгі-довгі гудки…

І раптом — тиша.

— Ма… телефон відімкнули!

Лідка неуважно кивнула:

— Звичайно… Не турбуйся, вона вже вийшла, мабуть… нічого з собою не бери. Лише термос. Я звечора приготувала, як завжди. Готовий? Ходім.