Розділ 8

Денис зайшов до школи, а назустріч йому вибіг Загорський.

— Чув, Потапе!? Сьогодні медогляд в школі! — зупинив він товариша біля роздягальні. — Труси чисті взяв?

Потап укляк на місці. За родинними клопотами йому геть вилетів з голови той медогляд, про який учора попереджала їхня нова класна керівничка Людмила Йосипівна. Людочка, як її називали між собою школярі, недавно закінчила інститут і ще не стала такою відчуженою та зверхньою, як більшість старших учителів, тому напередодні дуже соромилася, коли просила дітей одягнути чисту білизну і гарно помитися.

— І гінеколог буде? — спитала досвідчена Рульова. — І Маринку він теж дивитиметься? — не втрималася від шпильки.

— Дівчаток буде оглядати кілька лікарів, — почервоніла Людочка. — Хлопці будуть проходити огляд у спортивній, а дівчата — в актовій залі.

— А чого раптом не в лікарні? Раніше завжди там проходили, — озвалася Фіона і в’їдливо додала, ніби відповідаючи на запитання Рульової. — Ну, Маринка ще довго до школи не ходитиме…

— Ви, певне, знаєте, що в 63-й школі хлопчику під час уроку фізкультури погано стало? От і вирішила влада позапланово проконтролювати стан здоров’я школярів. Зрештою, набагато легше кількох лікарів сюди привести, ніж усю школу в лікарню гнати! — пояснила керівничка, змінюючи тему.

— Ага! — не змовчав Дмитрук. — Погано стало, кажете. Та він там копита відкинув! Скоро і нас клята Швабра жмурами зробить!

— Дмитрук! — сердито сказала Людочка. — Коментарі залиш при собі! І взагалі, припни язика!.. Так, восьмий «А»! Медогляд почнеться о дев’ятій. Завтра його проходитимуть тільки два класи — восьмі «А» і «Б». Уроків не буде. Я буду присутня і наглядатиму за дисципліною! — вона повернулась і вийшла в коридор.

Восьмий «А» загув, як вулик із розтривоженими бджолами…

Отож, для Потапенка настав час «X». Востаннє він проходив медогляд років п’ять тому. І вже тоді з його ваги насміхалися однокласники та піджартовували лікарі. Відтак, кожного року перед першим вересня вони з мамою ходили до поліклініки, за день збирали необхідні довідки, і ніхто в нього більше нічого не вимагав. Ех… Денис гарячково обдумував, як би йому і зараз чкурнути зі школи, щоб уникнути сорому.

— Це ж кльово, Потапе! — ляснув його по плечі Ромко і задоволено потер руки. — Зате уроків не буде!

— Ага, кльово! — мляво сказав Денис. Насправді ж, він і контрольну згоден був писати, щоб тільки не йти на той злощасний огляд.

Близько дев’ятої ранку всі хлопці з восьмого «А» галасливою юрбою посунули до спортивної зали. Просто посередині там стояли два довгі столи, за якими сиділи скривлена тітонька з яскраво-рудим волоссям, дядечко зі спитим обличчям і молода медсестра. Біля столів стояли медичні ваги. Тітка виявилася терапевтом, а дядечко — хірургом.

— Що це таке! Я не зрозуміла! — заверещала терапевт і замахала руками, ніби відганяла від себе мух. — Чому всі вдягнені сюди завалили!? Ану, швиденько роздягнутися до трусів і вже потім заходити! — скомандувала вона.

Людочка, яка підтримувала дисципліну у найбільш морально нестійкій (на її думку) частині класу, почала заганяти всіх учнів у роздягальню.

— Чорт! — сказав Олесь Максименко, стягуючи з себе штани. — Це якийсь концтабір, а не медогляд!

— Слухайте! А що цей тип буде перевіряти!? — запитав Звитяжний.

— Ти що, перший раз на медогляді? — хихикнув Самоха. — Це ж хірург, він усе зайве буде відрізати. Або дошивати, якщо замаленьке…