Розділ 21

Тиха година була зовсім не тихою. У будиночку було шість кімнат, в кожній із яких жили по п’ять-шість гавриків, у крові яких нуртували гормони та пристрасті. То з однієї, то з другої кімнати лунав здоровий дзвінкий сміх, потім голосний шепіт заспокоював веселунів і на кілька хвилин западала цілковита тиша. Хтось грав у шахи, хтось перекидався в карти, хтось обговорював денні події. І лише Денис Потапенко лежав і читав. Спати вже не хотілося. Післяобідня млість минула. За вікном пражило сонце, тому навіть вожаті заховалися у тіньок, і в кімнатах панувала абсолютна свобода.

— Е-е-е-х! — зітхнув Севка. Він лежав на своїй постелі, заклавши руки за голову і закинувши ноги на бильце. Хлопець хвилину тому звідкілясь повернувся і мучився від неробства. — А в першому загоні зараз у «пляшечку» грають! — мрійливо пробурмотів він.

— А ти звідки знаєш? — не повірив Тарас, обдумуючи черговий хід у шаховій партії з Сашком.

— Я в туалет бігав! — підняв голову Севка. — Вони вікна до кінця не позатуляли, думали — ніхто не побачить. Але старого табірного вовка не обдуриш!

При слові «туалет» Потап здригнувся. Ця маленька захищена кущами споруда вважалася одним із найбільших кошмарів табірного життя. У їхньому будиночку теж була «кімната для роздумів», але вона майже весь час була зачинена, тому малим відпочивальникам доводилося бігати до тієї будки на вулиці, хутко робити свої справи і тікати подалі від випарів хлорки, насипаної щедрою рукою прибиральниці. Але не запах був головною причиною того, чому Денис уникав візитів у таке потрібне кожній людині місце. Основним недоліком «туалету» була цілковита його відкритість усім вітрам і очам — жодних тобі дверей чи перегородок, які бодай створювали б враження приватності. Крім того, чийсь збочений інженерний розум влаштував вентиляційні решітки між хлопчачою та дівчачою половиною, крізь які не лише чулися «приємні» звуки сусіда, у них навіть зазирнути можна було!

— А ти чого по вікнах заглядаєш? — запитав Потап, не відриваючись від книжки.

— Так цікаво ж! Вони там на роздягання грають, ще й цілуються! — став на захист брата Слава. — Ми і в минулому році підглядали!

— А я теж цілувався! — підтримав бесіду Сашко. — У моєї однокласниці днюха була, її предки накрили стіл і кудись щезли, ми випили трохи пива і почали грати у «пляшечку». Правда, мені випало цілувати Маринку, а в неї прищ був на носі. Фу! — здригнувся він. — Досі противно!

— А ми в баню лазили підглядати! Там у п’ятницю жіночий день. Прикольно! — згадав і собі Севка.

— Тьху! А що, в Інтернеті не міг подивитись? Там що хочеш є! — глузливо спитав у нього Тарас.

— У нас комп’ютера немає! — буркнув Слава. — Не одні ж тільки мажори на світі живуть! — глянув він з-під лоба на Тараса. Той знітився і замовк. — А ти, Потапе, колись цілувався з дівчиною?

Потап одразу згадав бійку Чмирі з Рульовою і потім — несміливі, вологі губи на його обличчі, дивна суміш сорому та задоволення…

— Та ні! — труснув головою хлопець. — Якось не довелось!

— Слухайте, пацани! А давайте сьогодні ввечері на дискотеку підемо. Підчепимо там когось! Тут же дівчат — хоч греблю гати! — оживився Тарас, який досі здавався Денису боязким матусиним синком. — Мені мій корєш розповідав з паралельного класу, що минулого року у табір така дівка приїхала, що з нею не тільки цілуватися можна було! — багатозначно клацнув він язиком і підморгнув Славкові. — І, між іншим, вони тоді теж знайомились тільки на дискотеках!

— Ого! Точняк! — майже хором погодилися близнюки. Вони навіть повскакували на своїх ліжках і вже потирали руки в очікуванні приємних пригод.

Потап, щоб не вирізнятися, теж пристав до загалу, хоч і сподівався потім уникнути вечірніх розваг. Хлопці жваво обговорювали, що їм вдягнути на дискотеку та кого із дівчат вони із задоволенням затисли б у темному куточку. Тиха година минала швидко і навіть приємно…

Після денного «сну» другий загін (згідно з затвердженим планом заходів) гуртом вивчав астрономію під керівництвом юної особи, яка відрекомендувалася вожатою іншого загону і знавцем небесних світил. І хоч, судячи з усього, нічне небо вона знала лише з практичних спостережень за ним, але язик мала добре підвішений, тому час промайнув майже непомітно. Відтак, переживши всі добровільно-примусові заходи, а також вечерю та лінійку, п’ятірка друзів була готова до дискотеки.