Розділ 5

День минув, наче в тумані. Потапенко сидів на уроках, щось відповідав на запитання вчителів, час від часу ловив на собі насмішкуваті погляди однокласників. Але на них Денис майже не зважав. У його уяві постійно виникали байдужі очі Матвія, які ранили глибше, ніж усі гострі висловлювання.

На третій перерві Самоха, ніби нічого й не сталося, підійшов до Потапа.

— Ти в їдальню йдеш? — спокійно запитав він. Потапенко мовчав. Його душа волала диким криком, наказуючи все пробачити, забути і не сваритися з другом. Але якийсь бісик штовхнув попід ребра, і Денис, гордо відвернувшись, втупився у вікно. Матвій здивовано здвигнув плечима і більше того дня до нього не підходив. Згодом Самохін ще кілька разів робив спроби поновити їхні з Денисом стосунки, але наштовхувався на стіну мовчання та нерозуміння. Нарешті йому це набридло, він тихенько вилаявся і, здавалося, зовсім забув про свого найкращого друга.

А нові кросівки в перший же день зненацька порвались… Так принаймні Денис сказав мамі з татом. Батьки довго дивувались: як це так, що якісне начебто взуття не витримало навіть і дня? Насправді ж Потап, прийшовши зі школи, схопив плоскогубці та відірвав підошву просто «з м’ясом». Потім він добряче дістав за неналежне ставлення до речей і неповагу до подарунків, але через кілька тижнів все забулося. Життя тривало!

І тривало іноді дуже цікаво та несподівано. В школі незабаром уже ніхто не згадував про Потапенкову ганьбу на уроці фізкультури, тим більше, що за своєю натурою кожен із його однокласників був добрим. Але якщо їх збиралося кілька нараз, то варто було одному висміяти щось або помітити, наприклад, що вчителька математики забула нафарбувати зранку одне око, відразу починався незрозумілий масовий психоз, який виражався у зливі сумнівних дотепів і якому можна було покласти край лише за допомогою силово-голосових методів. Ну, або ліквідувавши подразник.

Тепер школа гула з іншого приводу. Історія та розпочалася вже давно. Разом із Денисом училася дівчинка на ім’я Марина Кропивенко. Всі називали її Кропива. Почасти це було скорочення від прізвища, але більше відображало колючий характер та гострий язик. Марина дружила з Інкою Рульовою та ще двома дівчатами — Діаною Мельник та Ірою Кухлик, які в цьому квартеті грали другорядні ролі. Діанку кликали Фіоною за схожість із героїнею популярного мультфільму. Вона мала товстий плескатий ніс та довгу косу, яку обкручувала навколо голови і заколювала шпильками. Іру з перших днів навчання всі називали не інакше, як Кварта. Пізніше вона довела, що однокласники не помилилися: на дискотеці могла одним залпом видудлити пляшку пива! Тому її дедалі частіше кликали Пивною Квартою.

На всі шкільні танцюльки ця дамська компанія приходила яскраво нафарбованою, у коротесеньких спідничках і з глибоченними декольте. На думку пацанів з восьмого «А», демонструвати те, що ховалося у їхньому декольте, дівчатам було трохи ранувато. Дімич Заремба ще перед літніми канікулами насмілився сказати про це дівчатам, однак у відповідь почув триповерхову лайку, а на додачу отримав книжкою по голові. Бідолаха забився у куток, зализуючи рани. Але хлопці знали, про що кажуть. Завдяки Інтернету, у кожного з них був чималий досвід споглядання анатомічних особливостей жінок. Тож вони вважали себе авторитетними експертами в цьому питанні. На їхню думку, з усієї четвірки в сенсі декольте вигідно вирізнялася хіба Марина.

Однак на другий день після отриманого від Дімича зауваження груди у Рульової, Фіони та Кварти різко виросли. Вся чоловіча половина класу намагалася знайти тому пояснення. Дмитрук навіть підмовляв Довгоп’ятого підійти та помацати звабливі округлості, а потім поділитися враженнями. Та Генка на провокації не піддався, бо здоров’я йому було дорожче. Проте і облишити без відповіді питання про дивні метаморфози хлопці не могли, тож на великій перерві Звитяжний та Максименко прокралися до дівчачого туалету і сховалися в одній із кабінок.

— Чорт! — почули вони за кілька хвилин знервований голос Діани. — Не можу я вже з цим ходити! Воно весь час вивалюється!

— А що ти туди напхала? — озвалася Рульова.

— Як що? Шкарпетки у тата з шухляди повитягувала! А вони, блін, шерстяні, чешеться все, ще й купи не тримається! — дратувалася Діана.

— Ти що? Фі-фі? — покрутила пальцем біля скроні Інка. — Не знаєш, що спеціальні ліфи з вкладками є?

— Сама ти!.. — не здавалася Фіона. — Я ж спонсорів не маю, не те, що деякі! — вколола у відповідь.

— А я собі в бутіку крутому відірвала відпадний ліфон, будь-який розмір можна зробити! — хвалилася Рульова. — Дивись, яка класна штука!

Хлопці, ковтаючи слину, припали до шпарини в дверях, однак несподіваний стриптиз швидко закінчився. Дівчата закурили і продовжили балачку.

І тут товариші почули вкрай цікаву історію.

Виявилося, що у Кропиви є новий прихильник. На відміну від недоростків-старшокласників, з якими активно зустрічалася Рульова, Маринин бойфренд учився на другому курсі політехнічного інституту і, що було найкрутіше, жив у гуртожитку, тобто без пильного батьківського нагляду.

Познайомився він з Кропивою, на думку її подруги, дуже романтично. Був теплий травень. Дівчина сиділа в парку на лавці, тримаючи незапалену сигарету в руках, — чекала, поки скінчаться уроки в школі і вона зможе з чистою совістю піти додому. Як на зло, Марина забула запальничку. Несподівано, поряд зупинився високий юнак, доволі симпатичний, як на перший погляд. Він нахилився над нею і клацнув модною золотавою запальничкою, припрошуючи до вогнику. Кропивенко царським жестом прийняла пропозицію і з насолодою затягнулася димом. Потім вони — о, яка новизна! — поговорили про погоду і, нарешті, він запросив її погуляти десь разом.

— І що? — роззявила рота Фіона. — Вона погодилась?